Пітер Акройд - Клеркенвельські оповіді

нової соломи, яку поклали під ноги, і це чомусь спричиняло їй серйозні незручності.

— У далеку далечінь..

Вони їхали на північ, через Смітфілд, через Літтл-Брітн та вниз, до Сент-Мартіна; іще дівчинкою Бригітта гуляла цими вулицями з нянею і гувернанткою, мадемуазель Терпіння, тому пам'ять не підводила її під час тієї подорожі. Вона знала кожен магазин та дім, усі конюшні та помешкання, проте її завжди вражала нескінченність життя у місті. А потім уже вона пішла у монастир.

— Тобі не потрібно нічого казати, — говорила їй Клариса. — Все, що побачиш, збережи лише в своєму серці, заради всього святого.

Вони наблизилися до річки та зупинилися біля круглої кам'яної вежі романських часів. Двоє слуг із факелами вийшли звідти, щоб привітати їх, і Клариса, показуючи шлях, першою ввійшла до вежі. Бригітта помітила трьох розкішно вдягнених чоловіків — вони чекали на сходах і на її велике здивування, вклонилися черниці. Вони йшли за нею вниз крученими сходами, до великої склепінчастої зали, де чекали всі інші. Бригітта впізнала єпископа Лондонського, який ув'язнював Кларису декількома тижнями раніше. А це — чи це не архієпископ власною персоною? Вони всі були вдягнеш у блакитні смугасті плащі. Чого ж вони всі зібралися тут наступного дня після коронації?

Сестра Клариса стояла всередині кола.

— Усім вам відоме моє ім'я, — оголосила вона. — Зараз сталося так, як ми того самі бажали. Ексмю відправили у вигнання, і він нічого не зможе розповісти. Він вступив у змову з єретиками і тому залишив нас на крилах вітру. Приречених розкидало світом, і більше про них ніхто не почує. Проте вони лишили нам великий спадок. Новий король — не святий, він — узурпатор. Господь зараз із нами, і так, через нас, Він поведе наше королівство.

— Король Генріх оспорить… — почав було єпископ.

— Існує багато чоловіків, які починають говорити щось жінці, проте не можуть довести своїх слів до кінця20. Ні. Зараз ми — святі. Це ми насправді помазані. Радійте — Dominus повстає з попелу!

Розділ двадцять третій
Оповідь автора

1 За часів Агнеси де Мордон громадяни воліли проводити тут триденні містерії, розігруючи священну історію світу від Сотворіння до Суду.

2 Від Клеркенвельського монастиря не залишилося ніяких слідів чи спогадів, окрім пабу «Три королі», що стоїть на місці колишньоїстайні. Втім, його підземні тунелі й досі можна побачити в підвалі Меморіальної бібліотеки Маркса за адресою Клеркенвель-ґрін, 37а.

3 Одного разу в цьому клуатрі Вільямові Раєру, фундатору пріорате, буцімто явилася Діва Марія, але на його вимогу ніяких статуй чи олтарів зведено не було; літописи не зберегли слів, сказаних йому Богоматір'ю, але пізніше він волав про кущ, що палав червоними вогнями.

4 Кожен лондонець був звичним до запаху екскрементів, і тоді й досі існували окремі частини міста, яких люди сторонилися через страх заразитися — щоправда, не всі; туди ходили нюхачі, а також «гребуни», котрі збирали гній для удобрювання полів поза мурами.

5 На місці подвір'я та клозету, де дух Радульфа, співаючи полишив його тіло, нині розташовані бар і кав'ярня ресторану «Сент-Джонз».

6 Той відтинок Ромашкової вулиці (Кемоміл-стрит) дотепер вважається недобрим. місцем.

7 Сучасні історики вважають, що у дечому формальні погляди лолардів були близькими до поглядів передречених або передбачених; проте лоларди не мали апокаліпсичних і месіанських нахилів тієї набагато меншої секти.

8 У проповіді, написаній в той період і надрукованій у «Sermones Londonii» [«Лондонські проповіді» (лат.). ] (Лондон, 1864), Свіндербі виступав проти «людей, що в народі звуться лолардами, котрі давно працюють на підрив усієї католицької віри та Святої Церкви на послаблення людської побожності, руйнацію царства та багато інших мерзотностей».

9 1378 року деякі кардинали оголосили вибори папи Урбана IX недійсними, після чого новий пала відлучив скаржників од церкви. Тоді покарані кардинали перебралися до Авіньйона, де з-поміж себе обрали «істинного» папу. Так почався розкол, що породив двох пап — одного в Римі, другого в Авіньйоні; існувало дві колегії кардиналів, а в деяких монастирях було по два абати з різним підданством. Ця схизма трималася на особистих ревнощах і політичних амбіціях, але також і на церковній корумпованості та міжнаціональній ворожнечі. Авіньйонських пап підтримувала Франція та її союзники, Шотландія і Неаполь; римських — Німеччина Фландрія, Італія та, з дещо меншим ентузіазмом, Англія.

10 За сто років до того митцеві, відомому лише як «Пітер-маляр», було замовлено зобразити «прості фігури смертного танцю»; йому вдалося вразити й залякати не одну генерацію лондонців.

11 Вісімнадцять висновків було знайдено у рукопису, що наразі зберігається у Британській бібліотеці за шифром Add. 14.3405. Доктор Скіннер транскрибував його таким чином:

«Параграф. Церкви є кублами та оселями лиховодів. Вони є обителями гріха та розсадниками гріховодства.

Параграф. Папа є отцем Антихристом та його головою, прелати є його кінцівками, а ченці є його хвостом.

Параграф. Найсвятішим чоловіком у світі є істинний папа.

Параграф. Місце не освячує чоловіка. Чоловік освячує місце.

Параграф. Нужденний чоловік є образом Божим