Вікторія Вецька - Будь моєю назавжди , Вікторія Вецька

— До речі, тут твоя фіктивна дружина має прийти на співбесіду сьогодні по вакансії офіс-менеджера, — мовив я, глянувши на Макса.

— Мирослава... Добре, внеси її до бази в якості секретаря, а іншій запропонуй іншу вакансію. Якщо відмовиться, відміни співбесіду, — серйозно промовив Макс.

— Буде зроблено! А ще в обід я хотів би зустрітися з Соломією, тож не знаю, коли повернуся.

— Добре, дякую, що попередив, — мовив Макс і швидко сів за свій робочий стіл.

Я вийшов з кабінету і швидко занурився в справи. Час пролетів непомітно, і тільки повідомлення від Макса нагадало мені про обід. Швидко зібравшись, я поїхав до парку. Поставив машину на стоянці і попрямував до нашого улюбленого місця. Я йшов досить швидко, роздивляючись все навколо, і коли нарешті дійшов, побачив її з кремовим візочком.

Підійшовши ближче, я тихо покликав її. Вона обернулася, і в її очах засвітилася радість, змішана з легким подивом.

— Привіт, — мовив я, як тільки підійшов.

— Привіт, — посміхнулася вона мені у відповідь.

— Довго тут гуляєте? — запитав я, глянувши в візочок, у якому солодко спала дівчинка.

— Та ні, але Зоря вже встигла заснути, — усміхнулася Мія.

— Дівчинка так на тебе схожа, — відповів я, знову поглянувши на Зоряну.

Хоч дівчинка й була схожа на Соломію, але деякі риси її обличчя мені когось нагадували. Ось тільки я не міг збагнути кого?

— Назаре, я думаю, нам варто поговорити про наше майбутнє, про стосунки, — мовила Мія, дивлячись на свою донечку.

— Ти права, я теж хочу про це поговорити! Скажи, ти хочеш бути зі мною? — запитав я, глянувши в її красиві очі.

Мія замовкла на мить, наче намагаючись знайти слова, які б точно відобразили її думки. Я відчував, як у повітрі висіла напруга. Вона зітхнула і, не відводячи погляду від Зоряни, сказала:

— Назаре, я дуже хочу бути з тобою. Але зараз моя ситуація ускладнена. Я повинна вирішити багато речей, і деякі з них можуть вплинути на наше майбутнє, — сказала Мія, дивлячись на мене з певною тривогою в очах.

— Я розумію тебе! Ми можемо впоратися з цим разом! — відповів я, намагаючись підбадьорити її і показати свою підтримку.

Мія глибоко вдихнула і кивнула, немов набираючись сміливості. Її обличчя знову відкрилося для мене, наповнене ніжністю та рішучістю.

— Ти правий,  — вимовила вона, — разом ми можемо подолати всі перешкоди. В мене є певний план, що допоможе вирішити ці питання, але знати, що ти поряд і готовий допомогти, робить все набагато легшим.

Я притиснув її до себе, відчуваючи її тепло і спокій, що знову заповнило моє серце.

— Я завжди буду поряд, — прошепотів я. — І навіть якщо ситуація буде складною, ми зможемо знайти вихід. Ти не одна в цьому, і наше майбутнє також важливе для мене.

Мія подивилася на мене з вдячністю і усмішкою, її очі знову наповнилися теплом.

— Дякую, Назаре. Твоя підтримка означає для мене більше, ніж ти можеш собі уявити. Я відчуваю, що з тобою я можу пройти через будь-які випробування. Але я хочу, щоб ти знав, я кохаю тебе!

Я відчув, як моє серце заповнюється теплом від її слів.

— І я кохаю тебе! — відповів я щиро, дивлячись їй в очі. — І хоч я не знаю всіх деталей твого плану, я готовий бути поряд з тобою і підтримувати тебе в усьому.

Мія посміхнулася, і в її очах заблищали сльози радості.  Вона підняла голову, і її губи торкнулися моїх в ніжному поцілунку, що зливався з моїм. Її солодкі губи, які я так прагнув торкнутися, заповнили мої вуста своїм теплом і ароматом. Смак її губ був наче солодкий нектар, який заповнив мене, занурюючи в глибини відчуттів, про які я тільки мріяв. Цей поцілунок був насичений не лише смаком, а й емоціями, які переповнювали наші серця.

Коли наші губи розлучилися, я відчував, як теплий післясмак її поцілунку залишився в мені, ніби обіцянка нових, невідомих радощів і випробувань, які чекають попереду.

— Давай почнемо з того, що ти розповіси мені, як саме плануєш діяти, — сказав я, відступаючи на крок і беручи її за руку. — Разом ми знайдемо найкращий шлях.

Мія кивнула і, взявши мене за руку, почала детально пояснювати свій план.

— Я планую позбавити Іллю всіх грошей, а потім скористатися його батьком, щоб натиснути на нього, — відповіла досить рішуче налаштовано Мія.

Я здивовано подивився на неї, розуміючи, що план, який вона має на увазі, вимагає серйозних дій.

— Як саме ти хочеш це зробити? — поцікавився я. — Це може бути небезпечно.

— Я знаю, — відповіла вона, — але у мене є кілька ідей. По-перше, я хочу довести, що Ілля може бути не рідний син Василя Петровича. Якщо вдасться підтвердити, що є ймовірність, що Ілля не є справжнім спадкоємцем, це може вплинути на його статус і фінансові права.

— Це дійсно може змінити ситуацію, — промовив я, розглядаючи можливості. — І що далі?

— По-друге, я планую розкрити Василю Петровичу всю правду про зради його дружини, — продовжила Мія. — Я маю намір зібрати докази, які підтверджують, що Ілля та його мама використовували своє становище для маніпуляцій та отримання вигоди. Якщо Василь Петрович дізнається про це, він може бути зацікавлений у тому, щоб позбавити Іллю всіх переваг, які той здобув з його допомогою.