Рафаелло Джованьолі - Спартак

— Чому ж? Хто може мені це заборонити?

— Ми! — пролунали голоси.

— Наша любов до тебе! — крикнув хтось.

— Твоя честь! — додав третій.

— Твої клятви! — закричали інші.

— Наша справа, що без тебе загине!

— Обов'язок! Твій обов'язок!

— Але ви не розумієте, клянуся всемогутністю Юпітера, що там залишилася жінка, яку я обожнюю. Може, зараз вона при смерті від горя… і я не можу…

— Якщо — хай не допустять цього боги! — вона померла, ти себе загубиш, а її не врятуєш. Якщо ж твої побоювання марні, для твого і її спокою досить буде послати туди гінця, — сказав декуріон, — і в голосі його пролунала повага до горя Спартака й зворушлива відданість.

— То щоб уникнути небезпеки, я наражатиму на неї іншого? Ні, закликаю у свідки всіх богів Олімпу, ніхто не скаже, що я здатен на таку підлість!

— Я, нічим не ризикуючи, повернуся на віллу Мессали, — голосно й рішуче вимовив один з вершників.

— Яким чином? Хто ти?

— Я один з відданих тобі людей і готовий віддати за тебе життя, — відповідав вершник, під'їхавши на своєму скакуні до Спартака. — Я не ризикую нічим, бо я латинянин, добре знаю ці краї й мову країни. У першій же селянській хатині я перевдягнуся в селянське плаття й попрямую на віллу Валерії Мессали. Перш ніж ти доїдеш до Ноли, я привезу тобі найдетальніші звістки про Валерію.

— Якщо я не помиляюся, — сказав Спартак, — ти вільнонароджений Рутилій.

— Так, — відповів вершник, — я Рутилій. Я радий і пишаюся, Спартак, що після всіх твоїх блискучих перемог ти впізнав мене серед десяти тисяч гладіаторів!

Рутилій був хоробрим і розсудливим юнаком. На нього можна було покластися, тому Спартак поступився проханням своїх вояків і погодився на пропозицію латинянина. Продовжуючи шлях на чолі загону, фракієць незабаром опинився поблизу невеликої вілли. Поки Рутилій перевдягався, Спартак на дощечці, що йому дав власник вілли, написав грецькою ніжного листа Валерії й передав його юнакові. Рутилій пообіцяв віддати листа жінці.

Трохи заспокоївшись, Спартак у супроводі гладіаторів поскакав дорогою, що вела з Тускула в Лабік.

На світанку вони прибули туди, де на них нетерпляче чекав Мамілій з п'ятдесятьма вершниками. Начальник цього загону доповів полководцю, що за минулу добу мешканці були вельми нажахані набігом на Лабік, тому він вважає за потрібне негайно залишити ці місця й вирушати до Аквіна.

Вони скакали весь день і всю наступну ніч і тільки на світанку, майже зовсім загнавши коней, прибули у Алетрій, де Спартак віддав наказ зробити привал і відпочивати весь день.

Наступної ночі він вирушив швидким маршем у Ферентин. Прибув туди вранці, а звідти поспішив у Фрегелли, бо отримав відомості від римських легіонерів, що дезертирували в табір гладіаторів з війська Варинія, про те, що багато мешканців Лабіка приходили до Варинія й розповідали йому про загін гладіаторських вершників, яких вони бачили біля Тускула, і що претор розділив свою кавалерію на два загони, по п'ятсот воїнів у кожному. Один вирушив за ворогом аж до Тускула, а другий ось-ось може з'явитися у Ферентині, аби перепинити шлях гладіаторам і позбавити їх можливості повернутися в аквінський табір.

Спартак одразу ж виїхав з Ферентина і без відпочинку досяг Фрегелл. Звідти опівночі він рушив в Аквін, куди й прибув на світанку.

Увечері приїхав Рутилій і привіз фракійцю втішні звістки про здоров'я Валерії, а також і листа від неї, дуже ніжного, хоча й сповненого докорів, у відповідь на кілька запальних рядків Спартака.

У листі Валерія повідомляла коханого, що вона надсилатиме йому в табір листи через Либедія, старого управителя, і наполегливо просила, аби Спартак відповідав на її листи.

Що ж до Либедія, то він завжди готовий був з радістю виконати будь-яке бажання своєї пані. Їздити у табір гладіаторів він погодився з великою охотою, адже відтепер управитель матиме можливість бачити й обіймати своїх синів.

Наступного дня, порадившись з Еномаєм, Борторіксом та іншими начальниками легіонів, Спартак, як це й було вирішено раніше, залишив Аквін і на чолі двадцяти тисяч гладіаторів попрямував у Нолу, куди прибув після п'ятиденного переходу. Годі описати, з якою радістю двадцять п'ять тисяч гладіаторів, що отаборилися під Нолою, зустріли своїх побратимів.

Упродовж трьох днів весь табір співав і веселився. Рада військових керівників вирішила залишити тут армію гладіаторів на зимівлю, знаючи, що з настанням холодів, дощів і снігопаду можна не побоюватися Варинія, навіть якби його військо збільшилось і зміцнилось після поразки під Аквіном. Гладіатори також розуміли, що про похід на Рим годі й мріяти. Навіть коли Рим зазнав цілковитого занепаду, а карфагеняни діяли за сприятливіших умов, аніж гладіатори нині, сам Ганнібал нічого не міг удіяти. А Ганнібала, цього славетного полководця, Спартак ставив на щабель вище за Кіра й Александра Македонського.

Гладіатори залишили колишній табір і розбили новий, просторіший, з глибокими ровами й високим частоколом.

Щодня до табору прибували нові групи гладіаторів, і військо вже нараховувало п'ятдесят тисяч. Спартак сформував з них десять легіонів, по п'ять тисяч воїнів у кожному поділивши свою армію у такий спосіб: два перших легіони, що складалися з германців і підлеглих Вільміра й Мероведа, утворили перший корпус під керівництвом Еномая. Третій, четвертий, п'ятий і шостий легіони, до складу яких входили галли, підлеглі Арторікса, Борторікса, Арвінія і Брезовіра, утворили другий корпус, і на чолі його був поставлений Крікс. Сьомий легіон, що складався із греків, очолював хоробрий Фессалоній, родом з Епіра. Начальником восьмого корпуса, що складався із гладіаторів і пастухів-самнітів, був призначений латинянин Рутилій. У восьмому й дев'ятому легіонах були зібрані фракійці, і командування над ними Спартак доручив двом начальникам, їхнім співвітчизникам, що вирізнялися мужністю, силою волі, освіченістю й гострим розумом. Один з них, начальник дев'ятого корпуса, п'ятдесятилітній Мессембрій, був безмежно відданий Спартаку Десятий легіон очолював юний Артак, якого фракійці вважали найхоробрішим гладіатором після Спартака. Останні чотири легіони утворили третій корпус під керуванням Граніка, родом з Іллірії. Цей тридцятип'ятирічний іллірієць, високий, смаглявий і чорноволосий красень,