Лоуренс Леві - Планета Pixar

до виходу цьогорічний різдвяний блокбастер. Чи зможе він втілити в Голлівуді те, що зробив для Кремнієвої долини?»

У статті повідомлялося про повернення Стіва, а Pixar було позиціоновано з абсолютною точністю. Змальовуючи, що означає для Джобса «Історія іграшок», Брент Шлендер писав:

Вихід «Історії іграшок» відкриває новий розділ у легендарній кар’єрі Стіва Джобса. Якщо фільм стане хітом, Джобс ітиме пліч-о-пліч з осьовими фігурами чудесного нового світу цифрових розваг — гігантами на кшталт Айзнера та Стівена Спілберґа й такими мегазірками, як Генкс і Аллен. Цілком можливо, що Джобс, нарешті, знайшов свій природний порядок речей — бізнес, у якому фантазія й технології справді підсилюють одне одного. Саме в Pixar та в «Історії іграшок» реальність, яку створює Джобс, цього разу може перевищити його власні захоплені заяви[52].

Це була фантастична історія про Стіва й Pixar, дуже гарно викладена Шлендером. Проте в самій компанії реакція була стримана. Безперечно, це була перша захоплена стаття про Pixar за роки, перший матеріал, що описував новий образ студії як компанії в індустрії розваг, і представляв світові його майстерність у кіновиробництві. Але чогось бракувало. Я вже бував у компаніях, коли про них виходили чудові відгуки у пресі. Дивно, проте зараз не вистачало звичної святкової атмосфери в стилі «у нас все вийшло». Реакція Pixar була більше схожа на ввічливий, обдумано коректний жест схвалення, аніж на радісне святкування успіху на медійній ниві.

Знаючи, як упереджено в Pixar ставилися до Стіва, неважко було зрозуміти, чому всередині компанії реакція на статтю була настільки неоднозначною. Історія надто сильно фокусувалася саме на ньому. Здавалося, наче він практично самотужки розробив піксарівську кіностратегію та здійснив режисуру. Згадку про Pixar було наведено аж у п’ятому абзаці статті, а «Історію іграшок» згодом було названо «новим фільмом Джобса». Без сумніву, Стів заслуговував на чималу похвалу за те, що підтримував Pixar протягом усіх років скрути, проте навіть коли стаття перейшла до опису деталей про компанію та ще й доповнювалася кількома чудовими фотографіями, знятими на студії, Стіва й далі зображали як ключову фігуру в тих сценах, де насправді більшість часу він проводив осторонь.

Хоча Стів, як на мене, був досить замкнутою людиною, проте коли доходило до питання публічності, він не любив ділитися світлом слави. Його вміння снувати історії довкола великих ідей було легендарним, і до власної історії він застосовував його на повну потужність. Працювати зі Стівом означало знаходитись у затінку: він не виявляв шляхетної щедрості, коли йшлося про публічне визнання заслуг. Мене це влаштовувало. Утім, більше заперечень викликала ситуація, коли вся компанія опинилася у тіні. Можливо, саме тому, коли в мене була змога бодай якось спрямувати прожектор на працю інших, я виявляв більше запалу, ніж можна було очікувати.

А нагода випала мені в зв’язку з таким невинним питанням, як титри до фільму «Пригоди Фліка». У титрах зазвичай називають імена людей із виробничої команди — ці рядки швидко прокручують екраном після завершення стрічки, саме тоді, коли публіка хапає свої куртки й залишає кінотеатр. Працівники Pixar, які були задіяні у виробництві певного фільму, автоматично потрапляли в титри. Але як щодо того персоналу, який не працював над окремою кінострічкою, а забезпечував піксарівські фільми загалом?

Більшість із цих людей працювала під моїм керівниц-твом — у фінансовій службі, відділі управління персоналом, матеріальному забезпеченні, відділі закупівель та інших адміністративних службах і сервісах підтримки. Усі вони були відданими співробітниками, які цілими днями й ночами працювали на піксарівські фільми. Вони й справді не мали інших обов’язків. Та оскільки вони не були прикріплені до певного фільму, то їхні імена ніколи не могли потрапити до титрів на екрані. Усі решта в Pixar у ті короткі миті, коли титри прокручувалися вниз, мали нагоду побачити свої імена у світлі прожекторів. Навіть якщо ніхто, крім їхніх рідних, не лишався, щоб подивитися титри, все одно для них це був той осяйний момент, привід для особистої та сімейної гордості, який ще довго зігрівав душу. Я був певен, що моя команда теж заслужила відчути щось подібне.

Під моїм керівництвом працювало чимало професіоналів.Сара Стафф, моя права рука в питанні управління фінансовою та обліковою системами Pixar, грала центральну роль під час нашої IPO. Ґреґ Брандо, блискучий управлінець у галузі інформаційних технологій, який очолив функцію забезпечення піксарівських потреб у комп’ютерних потужностях, що все зростали й ускладнювалися. Том Карлісл, наш невтомний менеджер із матеріальної частини, який із безмежними ентузіазмом і майстерністю дбав про все більші потреби робочого простору. Рейчел Ханна, яка з нуля побудувала процес найму персоналу для розширення компанії. Мілан Паріх, менеджер із бюджетування, який перейшов за мною з попередньої компанії і з непохитною врівноваженістю трудився над створенням піксарівського бізнес-плану. Ліза Елліс, яка працювала в Pixar задовго до того, як туди прийшов я, і керувала напрямком медичного страхування. Мері Декола й Кеті Коззетта із бухгалтерії. Брін Річардсон із зв’язків з інвесторами. Кетрін Сінгсон, Кетрін Сарафіян і Джонас Рівера з маркетингу й творчих ресурсів. Роберт Тейлор із обліку кіновиробництва та Марті Ешофф із бюджетування. ДіДжей Дженінгс із закупівель, який був готовий зробити що завгодно, аби переконатися, що постачальники Pixar виконають доставку вчасно і в межах бюджету. І моя неперевершена помічниця Діана Філліпс. Загалом у переліку було сорок двоє людей[53].

У світі знаменитостей усі вони так само, як і я, може, й не були відомі, але в нашій професійній сфері були зірками. Вони доклали значних зусиль, щоб допомогти Pixar досягнути успіху. Чимало хто з них не лише переймався власною зоною відповідальності, а й дбав про компанію загалом. Для них студія була особистою справою. Це були неоспівані герої Pixar, армія підтримки. І хоча їхні імена ніколи не потрапляли під світло прожекторів, проте зусилля до кожної краплі були такими ж важливими, як і внесок будь-кого із творчої команди.

— Вони заслуговують на свою часточку слави, — сказав я Стівові одного дня. — Нам нічого не вартуватиме додати в титри імена всіх, хто працює в адміністрації Pixar. Це означатиме всього кілька додаткових секунд екранного часу, ось і все. Як щодо такої ідеї?

— Може, варто обговорити це із Дарлою? — запропонував Стів.

«Так» чи «ні» не пролунало, але початок розмові було покладено. Я вхопився за соломинку.

Дарла Андерсон була співпродюсером «Пригод Фліка» разом із Кевіном Регером. До того вона керувала піксарівським