Іван Котляревський - Енеїда

на кроваті спиш. Так закашляєшся, що ну! Бухикаєш та й бухикаєш... І сльози котяться, наче били" (Свидницький А. Люборацькі. — К., 1971. — С. 25). 59. Цибелла (Кібелла) — велика мати богів і всього живого на землі, богиня родючості й відроджуваної природи. 63. Сатурнович, змилосердися — за міфологією, Сатурн — батько Зевса, до нього правив людьми і богами. 68. Реб'ятушки — в царській армії узвичаєне звертання воєначальників до солдатів. Пройшлось сказать Енею: пас — тут пас вживається у значенні: відступаю, пасую. Термін походить з картярської гри — відмова від участі в даному розиграші до наступної роздачі карт. 71. Ходили рунди по валах — рунда — команда, що перевіряла вартові пости. 74. Мій батько був сердюк опрічний — сердюки — гетьманська гвардія, утворена на Лівобережній Україні в 60-х роках XVII ст. Сердюцькі полки порівняно з територіальними полками, або, як їх ще тоді називали, городовими, були невеликі, до п'ятисот козаків. Вони охороняли резиденцію гетьмана, військову артилерію, склади продовольства і боєприпасів, виконували поліцейські функції. Перебували на повному утриманні гетьманської казни, були ліквідовані у 1726 р. Опрічний — особливий, відмінний від інших, тут: видний, видатний. 78. Іноси! — згода, хай буде так. 79. Дорожку знаю я окромну — тобто окрему, потайну. 80. І красовулю піднесли — кросовуля — велика чарка (К.). 81. Землі, овець і дать по плугу — тут у значенні: дати по плугу волів — по дві пари. В чиновні вивесть обіщав — тобто в чиновники, що займали якусь посаду в урядових установах. Чиновники належали до привілейованого стану, мали звичайно потомствене або особисте дворянство. 82. Козак природі покоривсь — тобто підкоритися своїй козацькій вдачі. 83. Ви сами мали паніматку — мати Іула, перша дружина Енея — Креуза, загинула під час утечі з Трої. 84. Твоїм буть братом не стижуся — перед нами епізод, що воскрешає характерний для крзацтва звичай і показує, наскільки сильною була серед нього традиція побратимства. Воєначальник, що стоїть на вищих шаблях суспільної ієрархії, урочисто перед громадою називає своїм братом простого воїна, що добровільно йде на подвиг, клянеться заступити його матері рідного сина. І тут же — бурлескна гра: поняття з побуту російської регулярної армії — "пайок", "кватира" — поставлені в один ряд з речами патріархального козацького та селянського побуту. Все назване змішувалось і в реальному житті України кінця XVIII — початку XIX ст., проте "пайок" і "кватира" не були властиві побуту старої селянки. 86. Пікет — передовий сторожовий пост, застава. 87. У Вергілія про Рамента (Рамнета) читаємо: Сам він був цар і віщун, і Турну-цареві був милий; Та віщуванням загину від себе не міг відвернути (Вергілій. — Кн. 9. — Ряд. 327 — 328). Тестамент — заповіт, духівниця. 88. Потиснув, мов Хому Ярема — маються на увазі комічні персонажі в фольклорі українського, російського та білоруського народів. Хома і Ярема фігурують у жартівливих піснях, анекдотах, лубочних картинках (малювань). В одній з пісень зустрічаємо слова, що нагадують коментований рядок "Енеїди": ...Ходімо у церкву Богу молиться. Хома надів ризи, А Ярема взяв книги. Де не взявся піп та дяк — Хома вискочив у двері, А Ярема у вікно. Як затис та й затис — Та й Хому притис... (Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. — К" 1978. — С. 269). 91. Пальонка — вид горілки. І приколов його, як квітку, Що баби колють на намітку — намітка — святкове вбрання одруженої жінки; довге, мало не до землі, покривало, яким зав'язували поверх очіпка голову. Прийнято було покійницю в домовині покривати зверху наміткою. Інколи до намітки пришпилювали воскову квітку. 93. Агапій Шамрай так коментує це місце: "Слимаки — монастирські служки... І знову в цій строфі — яскрава картина з побуту школярів старих часів ("курохватів"), які добували собі прожиток не завжди достойними способами. Цікаво відзначити, що для них господарі, у яких вони крали, то "вороже плем'я" — Гевали і Амалики. За біблією, Амалик — родоначальник племені амаликітян, що ворогувало з євреями, а Гевал — назва народу арабського походження — гевалітян, — що так само ворогував з Ізраїлем. Звідси в біблії, а потім пізніше і в мові духівництва ці назви стали загалом означати людей "чужих", "ворожих". Причому назву "гевал" вживали в зневажливому значенні — простак, грубіян та ін. Це зневажливе ставлення до міщанства і селянства з боку школярів типове для тих часів, коли навчальні заклади були ізольовані, користувалися самоврядуванням, і школярі, або "спудеї", розвивали в собі професіональну замкненість і деяку погорду до інших "неосвічених" станів. (Так само, як, наприклад, для німецьких студентів середньовічних університетів, всі, хто не належали до "ученого стану", називались звисока "філістімлянами", або скорочено — "філістерами". Знов-таки біблійна термінологія — філістімляни — народ, що ворогував з євреями)" (Котляревський І.П. Повне зібр. творів: У 2 т. — К., 1952. — Т. 1. — С. 525 — 526). Що роблять часто і дяки — мандровані дяки, бурсаки. 95. Дали рутульцям накарпас — дали прочуханки. Кал — грязь. По сам пас (пол.) — по пояс. 96. Волсент — проводир кінноти латинян. 101. Уже знайома нам бурсацька макаронічна мова (див. коментар: IV, 46 — 47). Переклавши латинські слова, слід читати: Гріх робиш, брате милий, Невинному смерть задаєш: Я дурень, розбійник, розбишака, Найбільший негідник! гайдамака; Постій! невинную кров ллєш. На що ж розраховував Низ, звертаючись до Волсента на бурсацькому арго? Щоб збити з пантелику, виграти час, затримати піднесений над головою друга палаш. А ще мав надію, що Волсент хоч на якийсь момент прийме його за людину з свого табору, адже зрозуміле тільки бурсакам арго служило свого роду паролем. 111 — 112. Ці строфи написані в дусі народних голосінь матері за сином-одинаком. 115. Що мов на його сап напав — тут сап — утруднене, свистяче дихання через закладений ніс. 116. ...Брат брата в батька луплять — лаються. Гак в мідні клекотить гарячій — мідня — підприємство, де плавлять мідь. Гак в кабаці кричить піддячий — кабак (рос.) — шинок. У старі часи було прийнято різні урядові укази та розпорядження читати в людних місцях: на ярмарках, площах, у шинках тощо. Звичайно, піддячому особливо доводилося підвищувати голос у шинках, щоб перекричати п'яний гамір. 118. Парнас — гора в Греції, де, за міфологією, перебував покровитель мистецтв Аполлон і музи. Пегас — у грецькій міфології — крилатий кінь. На вершині гори Гелікон вибив копитом джерело, з якого пили воду музи і яке давало натхнення поетам. 120. Якраз і тарани вродились — тарани застосовувалися під час штурмів фортець. Тяжку, оббиту металом колоду підвішували на канатах чи ланцюгах на поставлених на колеса поперечках. Таран підкочували до кріпосної стіни чи то брами і, розгойдуючи, били в неї колодою. Оббитому металом