Володимир Лвович Ешкін - Гойдалка, Володимир Лвович Ешкін

class="p">Раптом їй гостро захотілося сексу. За весь час перебування на Імлі Пела лише два або три рази вдавалася до мастурбації. При цьому вона уявляла себе не з Ясмін, а з Лацор. Вона була майже впевнена, що магонійка знає про її фантазії, але жодного разу не відчула зустрічної зацікавленості.

«А дарма, — подумала дівчина. — Якби я тобі сподобалась, золотоока Лацор, то у злого Кощія-Воглока не було б жодних шансів. А так ми ще подивимось. Ага, подивимось».

Хоч як би там було, але й цього разу, здригаючись під душем від солодких судом, вона бачила перед собою примружені очі на агатовому обличчі.

10

Зорельот ґ’ормітів «Йлаа-л’ак»,

поблизу зірки HD 140283, відомої як Пратара.

15 юла 417 року Ери Відновлення.

— Сподіваюсь, що з часу нашої останньої зустрічі ти порозумнішала, — Сайкс змусила Наталію зустрітися очима. На здивування Преподобної, це було непросто зробити. Жриця вогненного божества опиралася їй без шаленства і виклику, вперто оточуючи свою свідомість чи то масками, чи то стінами, складеними з застиглих облич. Зрештою Сайкс зруйнувала їх всі і знайшла у безнадійній темряві осатанілу від ненависті і налякану дівчину, яка подумки повторювала древню мантру, складену з коротких, щільно наповнених твердими приголосними слів. Ні, вона не порозумнішала.

— Ми надто далекі від місць, де владне твоє божество, — посміхнулася Преподобна.

— Мій володар владний там, де знаходжуся я.

— Я б хотіла поговорити з тобою про твого володаря.

— Горе непосвяченим, — прошепотіла Наталія.

Сайкс відчула, як в розіп’ятій свідомості її співрозмовниці спалахнула змішана з відчаєм гордість. Жриця була готова прийняти смерть, не зрадивши довірених їй таємниць.

— В кожного свій шлях до Ашавахішти[50], — зауважила Преподобна. — Ваша віра в Спасителя є основою для багатьох посвят.

— Що знає служителька демонів про Ашавахішту і Спасителя? — вогнище гордості продовжувало палати в свідомості Наталії. — Що знає мутант про основи посвят? Телепатія не робить нечисту чистою, незрячу зрячою, прокляту благословенною. Твої вміння вийшли з нечистих джерел. Від твоїх посвят смердить. Ти гірша за ту збоченку Унно. Та бодай не теревенила про посвяти й не торкалася імен Сили.

— Я читала навчальний реферат твого Спасителя. Коли він його писав, то знаходився ще у чоловічому тілі і називали його тоді не Батріс, а Ленго. У тому рефераті він розмірковував про сутність влади. Там він прийшов до висновку, що владі протистоїть «непредметна умовність», котру називають вічністю. Так ось, твій Спаситель написав, що той, хто служить вічним цінностям, той, хто проектує себе на них, ніколи не стане досконалим послідовником і добрим солдатом. Це він писав про таких, як ти, Наталіє. Для нього всі ви — розхідний матеріал, гарматне м’ясо. У своєму першому втіленні він без вагань кидав на знищення цілі раси, які беззавітно вірили в нього. А тепер, заради одного лише камінця, він послав на смерть сотні тисяч тіронійських клонів.

— Як би я хотіла бути серед них.

— Ти серйозно?

— Ти ж у нас телепатка грьобана, маєш краще за мене знати серйозно чи ні, — Наталія вже не намагалася відвести погляду від очей Преподобної.

— Й заради чого? Заради того, щоб замість багатьох смертних тиранів поставити над собою одного, безсмертного та незнищенного? Навіщо?

— А навіщо дітям батько?

— Ти не знаєш, що таке батько.

— Й ти теж.

— Так, — погодилася Сайкс, — в нас з тобою багато спільного.

— Нічого спільного, по суті, — Преподобна відчула, що Наталія намагається скинути з себе ярмо її волі, перейти у контрнаступ, і навмисно піддалась її натиску. Вона послабила телепатичний захват, але й далі зберігала контроль над тим потоком енергії, що виходив з нижньої чакри і линув вздовж хребта клонки. Будь-якої миті вона могла знерухомити її тіло.

— Ти, мутанте, намагаєшся посіяти в мені сумніви у добрій волі Спасителя Саошианта, — голос Наталії помітно зміцнів, — але тільки підтверджуєш його неозору мудрість. Ти сказала, що Спаситель побачив вічну війну поміж владою й тими, хто сповідує вічні цінності. Я кажу тобі, мутанте: саме він, благий та безсмертний і є кінцем цієї війни, тому що він єднає в собі владу і вічність.

— Він є перемогою влади над вічністю.

— Й, одночасно, перемогою вічності над владою. Я кажу тобі: Спаситель знімає всі протиріччя і огортає нас батьківською любов’ю.

— Вбиваючи при цьому волю.

— Вбиваючи згубну волю до влади.

— Волю до всього, Наталіє, не лише до влади. До всього, що наповнює життя сенсом, до ствердження власного «я». Світ твого Спасителя — тоскний і сірий світ безликих фанатиків.

— А твій, відьмо, кольоровий і веселий світ, створений для таких, як Унно. Для тонких і творчих поціновувачів прекрасного. Розповісти тобі, як вона себе стверджувала? Як вона розважалася зі мною і такими, як я?

— І чому ж твій всемогутній Спаситель не знищив Унно?

— Він навмисно увійшов в тіло клонки Батріс, в тіло, створене для садистських розваг, і в ньому випив чашу страждань до самого денця. Навіщо вбивати Унно, яка була однією з багатьох виразок, що роз’їдали тіло Імперії? У чомусь вона була навіть корисною. Спаситель прийшов знищити весь ваш збочений світ і не заморочувався дрібницями. Зрозумій це, якщо, звісно, зможеш.

— Я розумію, але не сприймаю.

— Хто ти така, щоб не сприймати? — Наталія вже неслася на крилах своєї віри. — Хто ти така, щоб робити вибір? Ти не прожила мільйони років. Ти не бачила світанок всесвіту. Ти не спостерігала за народженням і занепадом зоряних народів. Ти не воювала з поневолювачами і не втрачала назавжди побудовані тобою світи. Тебе не вбивали. Ти не воскресала. Ти — ніхто.

— Я — вільна людина і маю право на вибір.

— Ти кажеш: право на вибір. А насправді це право на свавілля. Ви боїтеся влади істинного бога, тому що самі, у смішній гордині своїй, призначили себе богами. Всі істоти всесвіту