Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

- Якщо я тобі розповім онлайн про стан твого організму, нічого?

- Я слухаю. - знову щось намутили чи експериментували.

- Просто видалася хвилинка вільного часу, переглянула показники твоєї нейромережі, - я напружився, - ну що можу сказати, відхилення ми прибрали, усі речовини, що ми тобі вводимо, справляються зі своєю роботою. Організм здоровий, та структура, що почала формуватися при початковому використання аномальних речовин, поступово розгортається.

- Це добре?

- Так. Схожа є в аграфів, у тебе просто трохи інша. І структура псі теж зазнає змін у кращий бік. Обстежили силові лінії та вузли псі енергії вже більш планомірно: у принципі всі вузли середнього розміру розміщувалися всередині будь-якого органу, завдяки цьому прискорився в ньому потік енергії та це призводило до підвищення його фізіологічних функцій. Складніша ситуація з великими вузлами, розміщеними вздовж хребта й у голові. У цих вузлах є своєрідні порожнечі, складається враження, що в них розташовано щось таке, чого не бачить наша мед капсула, хоча те, що вона "бачила і визначала" систему псі енергії, вже саме по собі було дивним. Я думаю, десь у всесвіті є спеціально розроблені під псіонів мед капсули та програми обстеження. Наша не така і тому я можу сказати тільки приблизно про стан твого організму, посилаючись на ці свідчення.

- Я приблизно знаю де знайти таку мед капсулу.

- Де, мені цікаво теж.

- У місті кораблі, де живе Оллі. Запитай її, у них точно така розробка є, ось тільки доступ там, найімовірніше, тільки у привілейованої частини міста, а людину вони можуть і не допустити або допустити, але із застереженнями. Якщо в нас взагалі туди вийде потрапити, то ти там мені будеш потрібна. Мало що вони можуть мені "поправити", потрібна незалежна від них думка фахівця.

- Коли це приблизно планується?

- Через кілька тижнів, ми відведемо додому Оллі.

- Я підготуюся.

- Ви, до речі, її вже долікували?

- Ще залишився один сеанс.

- Добре, якісь відомості для мене ще є?

- Ні, це все.

- Дякую за інформацію.

Ось так от цеглинка за цеглинкою будую свій організм, а що з цього вийде сарай чи замок подивимося з часом. А поки що за роботу, так пролетів цей і наступний день. Сьогодні виводять з мед капсули Мора.

Інтерлюдія.

Кришка мед капсули відкрилася, наді мною знайома стеля. Пробудження від довгого сну нагадало мені про те, що я знову живу, таке солодке відчуття життя, ним можна насолоджуватися вічно. Було зручно лежати, наче здавалося, немов моє тіло оніміло. Тут я зрозумів, що відчуваю свої руки, навіть можу пальцями поворухнути, підняв одну, все на місці. Я виставив руку над собою, щоб закритися від світла ламп на стелі. І тут же у свідомості прийшло відчуття теплоти в пальцях. Адже це моя рідна рука, моя ціла рука! Я виставив і другу руку, щоб до кінця переконатися повною мірою, що до мене в гості зайшов здоровий глузд. Я бачу її, відчуваю, зникли всі шрами, які мені завдали аномальні тварини, ноги теж не покусані. Десь у далеких-далеких куточках розуму, немов сяйвом, що розгорається, спалахнули жахливі спогади, але одразу згасли, і я загубив зв'язок із ними, залишивши їх, не треба жити пережитим минулим, а в сьогоденні все було нормально.

Почулося відкриття дверей, я озирнувся, зайшла не знайома мені дівчина. 

- Дозвольте представитися, мене звати Кіра.

- Мор. - міркував ще погано.

- Дуже приємно.

- Де я? - мені допомогли піднятися, я почав одягатися.

- На базі, ви пройшли відновлення організму і лікування. Як самопочуття.

- Нормально, а ви хто?

- Я медик, за сумісництвом.

- А де решта, ті хто був на базі? - дивно все було.

- Частину ще заморожено, наразі виведено з довгого сну дев'ять осіб, це співробітники бази. А решта не співробітники.

- Нападають аномальні тварини зараз?

- Так, нещодавно тільки на п'ятому рівні відбивалися, ось перед вами Міка лікували, вони з Техом туди залізли решітки ставити й нарвалися на псі аномальну істоту, - я не встигав за нею, Тех означає тут, ну це вже легше, - а іншу впіймали з биркою співробітника Адама, може, ви знаєте такого. - у пам'яті промайнули спогади хлопця з таким прізвищем, стоп він же зустрічався з донькою кіборга. Кіра все продовжувала розповідати, але її перервало відчинення дверей і з-за них з'явився Тех з візком, на якому під простирадлом лежало тіло.

- Привіт Мор, спасибі Кіра, далі ми самі. – вона допомогла мене пересісти в крісло каталку і пішла, я лише встиг подякувати дівчині. - Вітаю тебе з одужанням.

- Дякую, що це в тебе? - я вказав на візок.

- Це твій підлеглий Адам. - кіборг стягнув простирадло з візка, і переді мною з'явилася чужорідна істота з пазурами та зубами, але постаріла, змарніла.

- Що це з ним?

- Він з'їв артефакт з іншого світу і перетворився на цю істоту. На п’ятому рівні в тебе твої підлеглі ще багато чого накоїли. Пересилаю тобі відео дані та опис ситуацію на цей час на базі, вивчай, їдь у їдальню, там поїж, а ми поки що з Міком зануримо в мед капсулу це тіло.

До кімнати зайшов незнайомий хлопець, привітався, та вони перевантажили істоту в мед капсулу, схоже вона була під дією якогось препарату, але все одно зв'язана. Вирушив у такий знайомий оазис, місце, яке, здавалося, існувало поза часом, незмінне і заспокійливе. Повітря було прохолодним і наповненим ароматом квітучих рослин та звуком води, що ллється з джерела. Я знайшов харчовий синтезатор, розташований на столі, його металічний блиск контрастував із навколишньою природою.

Кількома командами замовив звичайний поживний склад після мед капсули. Машина тихо гуділа, поки готувала мені їжу, я в цей час дозволив своїм очам блукати оазисом. Пишна зелень різко контрастувала зі скелями, альтанка, зроблена руками давно загиблих співробітників, так і стояла на своєму місці, скільки тут усього трапилося за ті століття не перелічити. Згадувалася так, ніби тільки кілька днів тому я валив на землю кібернетичний організм робота. А зараз і не віриться, що минули століття після того випадку.