Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фентезі » Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська 📚 - Українською

Ольга Обська - Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська

312
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!" автора Ольга Обська. Жанр книги: Фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 60 61 62 ... 86
Перейти на сторінку:

Яна з Боніфасом перезирнулися.

— Наш краще, — авторитетно заявив дворецький. Спостерігаючи, як малеча захоплюється жонглером, додав: — Тільки йому б ще мандоліну. Музику всі люблять: і дорослі, і діти.

Чуйний Боніфас, звичайно, теж помітив, як мрійливо дивився Етьєн на інструмент. Для вуличного артиста це, можна сказати, знаряддя праці. Музикою легко прикрасити будь-який номер — вона завжди привертає увагу. Якщо Етьєн зароблятиме собі на життя виступами на міських площах, то інструмент йому просто необхідний. Але ціна! Навіть якщо Боніфас і Яна складуть разом все, що у них залишилося, і то не вистачить.

— А що як нам теж взяти участь у "щедрому" ярмарку? — змовницьки запропонував Боніфас. — Під час прибирання мені траплялися деякі речі, які, на мою думку, нам не знадобляться.

Яна сама секунду тому хотіла саме це запропонувати Боніфасу.

Сказано — зроблено. Вже за годину Яна зі своїм дворецьким розкладали на одному з прилавків товар, який представляв собою різношерстий дріб’язок: щітки для одягу, набір для гоління, кілька порожніх пляшок для зберігання рідин, підставка під парасолі (просто в крамниці їх було дві, навіщо їм друга?) і ще з десяток одиниць всякої всячини. Яна і Боніфас сподівалися виручити близько п'ятдесяти луардів, а далі йти до жінки, яка продає мандоліну, і торгуватися до переможного кінця.

Вони привітно закликали покупців, але не дуже-то ті виявляли цікавість. При тому, що на сусідніх прилавках схожі товари розходилися непогано. Минуло близько години, а до їхнього прилавку так ніхто і не підійшов. Яна почала здогадуватися чому. Схоже, городяни зрозуміли, що ці предмети з проклятої крамниці, і побоювалися не те що купити, а й хоча б просто поцікавитися ними.

Яна вже було зовсім поставила хрест на задумі з продажем, як раптом до їхнього прилавку бадьорою ходою підійшов перший покупець. Вона очам своїм не повірила. Здивувало навіть не те, що знайшовся-таки сміливець, а те, хто цим сміливцем виявився — Моріс.

Він же поїхав з міста на чотири дні? Виходить, вже повернувся. Такий свіжий. На курорті був, чи що? Востаннє, коли Яна його бачила, він був не в формі.

Привітавшись, Моріс з максимально зацікавленим виглядом взяв з прилавка один з товарів.

— Що це? — запитав він.

— Вінчик для збивання тіста, монсіре, — відповів Боніфас.

Моріс задоволено кивнув — ніби все життя мріяв про вінчик для тіста і ось, нарешті, близький до здійснення мрії.

— В яку ціну?

— Один луард. Прошу зауважити, монсіре, дуже якісний вінчик. Ним можна збивати і м'яке тісто, і креми, і вершки.

— Корисна річ, — повністю погодився з Боніфасом Моріс, немов у його планах було регулярно місити тісто.

— А це що? — покрутив він у руці ще один товар.

— Ситечко для чаю.

— Треба ж таке, — посміхнувся Моріс і знову чомусь зрадів.

— Два луарда, — видав Боніфас.

Взагалі-то, за ситечко вони збиралися просити пів луарда, але дворецький тонко відчув зацікавленість покупця і вирішив підвищувати ставки.

— Беру все за двісті луардів, — заявив Моріс, позбавляючи обох продавців дару мови.

Ну явно ж тут є якийсь підступ! Всі ці вінчики-ситечка не потрібні Морісу навіть задарма, не те що за двісті луардів.

— Будуть якісь умови? — підозріло примружилася Яна, показуючи, що її не проведеш.

— Лише одна. Я купую весь ваш товар за двісті луардів, а ви погоджуєтеся прийняти від мене подарунок.

Несподівано.

— Який?

— Абсолютно безневинний — сукню. Я, власне, і йшов вам її вручити.

Яна щосили намагалася зрозуміти, який може бути підступ у сукні. Начебто жодного. Хоча все одно це підозріло.

— Я прийму подарунок, і відчуватиму себе зобов'язаною.

— Та ні, жодних зобов'язань, — Моріс чарівно посміхнувся. Ага, так Яна і повірила в його чарівність. Вікінги небезпечні. — Хоча про одну послугу я все ж вас просив би. Прийміть запрошення на вечерю. На вечерю, що ні до чого не зобов'язує, — одразу ж уточнив він, зауваживши, як насупилася Яна. — Мені було б приємно, якби ви прийшли саме в новій сукні.

Яна перебувала в сумнівах. Чи не занадто багато Моріс хоче: і сукня, і вечеря? Хоча з іншого боку, якщо він прямо зараз купить у них весь цей мотлох за цілих двісті луардів, вони зможуть одразу ж придбати для Етьєна мандоліну, і у них залишиться ще цілих сто! Не така вже й каторга повечеряти з вікінгом. Погоджуватися? Але ж він явно щось задумав. Сумніви так захопили Яну, що вона не помітила, як до прилавка підійшов ще один покупець.

— Беру все за триста луардів.

І хто ж це такий щедрий?

Яна з подивом впізнала в покупці Блеза. Теж тісто зібрався місити?

Бувають люди, які одною лише своєю появою напружують атмосферу. Яна відчула, як насторожився Боніфас, а обидва покупця зійшлися поглядами.

— Вибачте, монсіре Блезе, але ви спізнилися, — ввічливо відфутболила його Яна. — Товар вже проданий.

Краще вже вечеря з Морісом, ніж будь-яка угода з Блезом.

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
1 ... 60 61 62 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська"