Ольга Обська - Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Яна з Боніфасом перезирнулися.
— Наш краще, — авторитетно заявив дворецький. Спостерігаючи, як малеча захоплюється жонглером, додав: — Тільки йому б ще мандоліну. Музику всі люблять: і дорослі, і діти.
Чуйний Боніфас, звичайно, теж помітив, як мрійливо дивився Етьєн на інструмент. Для вуличного артиста це, можна сказати, знаряддя праці. Музикою легко прикрасити будь-який номер — вона завжди привертає увагу. Якщо Етьєн зароблятиме собі на життя виступами на міських площах, то інструмент йому просто необхідний. Але ціна! Навіть якщо Боніфас і Яна складуть разом все, що у них залишилося, і то не вистачить.
— А що як нам теж взяти участь у "щедрому" ярмарку? — змовницьки запропонував Боніфас. — Під час прибирання мені траплялися деякі речі, які, на мою думку, нам не знадобляться.
Яна сама секунду тому хотіла саме це запропонувати Боніфасу.
Сказано — зроблено. Вже за годину Яна зі своїм дворецьким розкладали на одному з прилавків товар, який представляв собою різношерстий дріб’язок: щітки для одягу, набір для гоління, кілька порожніх пляшок для зберігання рідин, підставка під парасолі (просто в крамниці їх було дві, навіщо їм друга?) і ще з десяток одиниць всякої всячини. Яна і Боніфас сподівалися виручити близько п'ятдесяти луардів, а далі йти до жінки, яка продає мандоліну, і торгуватися до переможного кінця.
Вони привітно закликали покупців, але не дуже-то ті виявляли цікавість. При тому, що на сусідніх прилавках схожі товари розходилися непогано. Минуло близько години, а до їхнього прилавку так ніхто і не підійшов. Яна почала здогадуватися чому. Схоже, городяни зрозуміли, що ці предмети з проклятої крамниці, і побоювалися не те що купити, а й хоча б просто поцікавитися ними.
Яна вже було зовсім поставила хрест на задумі з продажем, як раптом до їхнього прилавку бадьорою ходою підійшов перший покупець. Вона очам своїм не повірила. Здивувало навіть не те, що знайшовся-таки сміливець, а те, хто цим сміливцем виявився — Моріс.
Він же поїхав з міста на чотири дні? Виходить, вже повернувся. Такий свіжий. На курорті був, чи що? Востаннє, коли Яна його бачила, він був не в формі.
Привітавшись, Моріс з максимально зацікавленим виглядом взяв з прилавка один з товарів.
— Що це? — запитав він.
— Вінчик для збивання тіста, монсіре, — відповів Боніфас.
Моріс задоволено кивнув — ніби все життя мріяв про вінчик для тіста і ось, нарешті, близький до здійснення мрії.
— В яку ціну?
— Один луард. Прошу зауважити, монсіре, дуже якісний вінчик. Ним можна збивати і м'яке тісто, і креми, і вершки.
— Корисна річ, — повністю погодився з Боніфасом Моріс, немов у його планах було регулярно місити тісто.
— А це що? — покрутив він у руці ще один товар.
— Ситечко для чаю.
— Треба ж таке, — посміхнувся Моріс і знову чомусь зрадів.
— Два луарда, — видав Боніфас.
Взагалі-то, за ситечко вони збиралися просити пів луарда, але дворецький тонко відчув зацікавленість покупця і вирішив підвищувати ставки.
— Беру все за двісті луардів, — заявив Моріс, позбавляючи обох продавців дару мови.
Ну явно ж тут є якийсь підступ! Всі ці вінчики-ситечка не потрібні Морісу навіть задарма, не те що за двісті луардів.
— Будуть якісь умови? — підозріло примружилася Яна, показуючи, що її не проведеш.
— Лише одна. Я купую весь ваш товар за двісті луардів, а ви погоджуєтеся прийняти від мене подарунок.
Несподівано.
— Який?
— Абсолютно безневинний — сукню. Я, власне, і йшов вам її вручити.
Яна щосили намагалася зрозуміти, який може бути підступ у сукні. Начебто жодного. Хоча все одно це підозріло.
— Я прийму подарунок, і відчуватиму себе зобов'язаною.
— Та ні, жодних зобов'язань, — Моріс чарівно посміхнувся. Ага, так Яна і повірила в його чарівність. Вікінги небезпечні. — Хоча про одну послугу я все ж вас просив би. Прийміть запрошення на вечерю. На вечерю, що ні до чого не зобов'язує, — одразу ж уточнив він, зауваживши, як насупилася Яна. — Мені було б приємно, якби ви прийшли саме в новій сукні.
Яна перебувала в сумнівах. Чи не занадто багато Моріс хоче: і сукня, і вечеря? Хоча з іншого боку, якщо він прямо зараз купить у них весь цей мотлох за цілих двісті луардів, вони зможуть одразу ж придбати для Етьєна мандоліну, і у них залишиться ще цілих сто! Не така вже й каторга повечеряти з вікінгом. Погоджуватися? Але ж він явно щось задумав. Сумніви так захопили Яну, що вона не помітила, як до прилавка підійшов ще один покупець.
— Беру все за триста луардів.
І хто ж це такий щедрий?
Яна з подивом впізнала в покупці Блеза. Теж тісто зібрався місити?
Бувають люди, які одною лише своєю появою напружують атмосферу. Яна відчула, як насторожився Боніфас, а обидва покупця зійшлися поглядами.
— Вибачте, монсіре Блезе, але ви спізнилися, — ввічливо відфутболила його Яна. — Товар вже проданий.
Краще вже вечеря з Морісом, ніж будь-яка угода з Блезом.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська», після закриття браузера.