Леонід Григорович Кононович - Пекельний звіздар

рай та пекло?

— О, пишеться там багацько всього! — засміявся Тіберіус. — Хочеш послухати?

— А коли твоя ласка!

— Є три світи, мосьпане, — почав звіздар, — Господній Ир, де панує Бог Предвічний і Матер Божа сидить на золотім престолі, Білий Світ, у котрому оцеє ми живемо, і Пекло, що ним заправляє Чорнобог, котрого іще зовуть Триглавом, усім навам господь, владар землі та неба. Тече туди чорна ріка, котрою пливуть на той світ грішні душі…

— То ким же він заправляє, той Чорнобог? — питається дід.

— Багацько у нього слуг на тім світі, та й на цьому світі їх немало! Диви і нави йому служать, відьми і літавиці, змії та перелесники… Давно вже був би він владарем над усіма трьома світами, та знаходяться такі, що стають йому на заваді!

— А що ж то за сміливці? — питається Івась.

Зиркнув на нього звіздар, і лице його ще дужче потемніло.

— Та ті, що пхають всюди свого носа! А тоді й самі не можуть втямити, відкіля на них теє лихо окошилося…

Дід похитав головою та й підвівся з-за столу.

— Ох, чоловіче добрий, — каже він звіздареві, — бачу я, що не варто книжками собі мізки забивати! Сама печаль од них та скорбота. Оно у Жашкові їден Біблію прочитав — та й ума рішився! Козакові головне що? Кінь та шабля, та люлька на додачу! А про пекло нехай ляхи читають… Їм там і місце!

На тому й балачка скінчилася. Повечеряли вони та й уклалися спати.

І приснився Івасеві дивний сон…

Лежить він на дні озера. Вода стоїть над ним, неначе шкло. Видно крізь неї небо, листя, що плаває на воді, й гілля молодої яблуні. Він лежить і не ворушиться. Чи живий, чи мертвий, — того він не знає. Аж раптом крізь товщу води поволі починає просягати до нього далека-далека пісня:

Ой рано-рано сонечко грало Батьку Дажбоже, славен Трояне! В зеленім Ирі да на білім камені Батьку Дажбоже, славен Трояне! Там Матер Божа, пречиста Лада Батьку Дажбоже, славен Трояне! У сурму грала, військо скликала Батьку Дажбоже, славен Трояне! Військо скликала та й загадала Батьку Дажбоже, славен Трояне! «Гей, богатирі да поляниці» Батьку Дажбоже, славен Трояне! «Сідлайте коні да воронії» Батьку Дажбоже, славен Трояне! «Мечі остріте, луки пряжіте» Батьку Дажбоже, славен Трояне! «Ідуть з-за моря три вражі сили» Батьку Дажбоже, славен Трояне! «Що перва сила — пекельні диви» Батьку Дажбоже, славен Трояне! «Що друга сила — білії діви» Батьку Дажбоже, славен Трояне! «Що третя сила — чорнії нави» Батьку Дажбоже, славен Трояне! Ой рано-рано військо виїжджало Батьку Дажбоже, славен Трояне! Військо виїжджало, Бога благало Батьку Дажбоже, славен Трояне! Благослови, Боже, крови розлити, Батьку Дажбоже, славен Трояне! Крови розлити, врага побити Батьку Дажбоже, славен Трояне! Полону зайняти, до Иру вертати Батьку Дажбоже, славен Трояне! На славу Ладі, Пречистій Панні…

Пісня лунала дедалі голосніше, аж як вона зазвучала на повну силу, то узуздрів Івась,