Страгозорый - Небезпека у лісі! {оушен}, Страгозорый

Глава четверта. Оновлення.

    Сьогодні я вирішив трохи вдосконалити свій світ, щоб він став набагато кращим. Та й до того ж, пройтися, подивитись на те, що я міг пропустити минулих разів.

    Спочатку порадився з батьками, запитавши, що можна було б додати ще . Поки що не скаржаться, але й ідей у них теж поки нема. Що ж, добре. Значить буду придумувати щось сам.

     От що цікавим було, так це те, що цей світ поділен на декілька біомів. Ну, не так, як у реальному світі. До того ж, вони не так вже й схожі. При чому деякі з них взагалі не схожі ні на біоми зі світу людей, ні на біоми зі світу гібридів. Ну, принаймні, мій світ один ось такий унікальний.

     Наприклад, візьмемо один з моїх улюблених біомів - дивний він звісно, але гарний.

    Земля там не то яскраво синя. У деяких місцях переходить у легкі голубі кольори. Дерева там фіолетові, наче небо гарним і теплим вечором, коли ти не маєш абсолютно ніяких проблем і все добре.

     Там також інколи виростають такі ж фіолетові гриби. Інколи важко відрізнити від дерев, але все ж можливо. Одного разу я спробував їх приготувати. Доволі смачні, та й ніякого поганого ефекту по типу отруєння за собою не несуть.

    Також тут було найбільше скупчення дивних, але гарних кристалів - зелені, жовті та червоні. Це було трохи дивно, бо подібних кристалів я ніколи не бачив навіть у світі гібридів.

     Я не знаю, чому саме цей біом мені дуже сподобався, але факт залишається фактом.

     Або ж візьмемо ще один доволі дивний «біом», який я вирішив назвати безкрайнім морем. Бо воно дійсно може здатися безкрайнім. Але я знаю, що щось там точно є. Можливо не сьогодні а завтра я спробую полетіти на максимальну відповідь, щоб подивитися те, що ж там приховано.

     Все ж, цікаво досліджувати свій власний світ та дізнаватися те, що тут є і чого ти не додавав. Та і можливість є, бо як виявилося, через те, що я створив цей світ у тілі гібрида, я можу частково ним стати.

    Чому частково? Не знаю. Може світ блокує подібні моменти. Але треба користуватися таким, доки воно є.

     Для початку я вирішив «дістати» кістки дерев та рослин, які можуть дати нам плоди по типу яблук чи абрикос. Так, подібних дерев тут буває багато, але зараз я планував їх посадити біля табору Лісного Народу, щоб далеко не доводилося ходити.

     Дістати самі кістки було не дуже важко. Посадивши їх, я «допоміг» ви швидко вирости, що теж не забрало у мене багато сил і часу. Тому не довелося боятися, що вони якщо що не проростуть. Навіть декілька плодів на голову встигло впасти, доки сидів, медитував.

    Допомагав потім з облаштуванням табору. Все ж, люди не звикли жити, як звичайні двоноги. Тому я хотів допомогти їм зробити усе так, щоб мій світ нагадував світ людей і усім було тут комфортно знаходитися.

    Так, були й ті, хто був не дуже задоволений тим, що нам довелося жити на новому місці, бо усі звикли до життя у їх лісі, але таких було дуже мало. Бо усі - принаймні, багато хто, - розуміли, що їхнього лісу більше нема. А значить в повертатися більше нікуди. Тому залишається тільки таке. Та й не так тут вже й погано... Я б сказав навіть, що дуже добре.

     Табір потихеньку починав розквітати з кожною годиною. Я приносив каміння, щоб зробити звичні стіни й кубла, допомагав «кріпити» їх так, щоб не падали. Потім, вже під кінець я приніс їжу з полювання.

      Через те, що мені не хотілося спати, я продовжив працювати навіть уночі. Хотілося світ тільки вдосконалювати й вдосконалювати, щоб усім все подобалося і ніхто не скаржився.

     Тепер я вирішив трохи подбати про тварин та інших подібних мешканців мого світу. Так, у водоймах вже була риба, але її було поки що мало. Та й тварин ще було дуже мало. Хотілося, щоб люди не голодували, бо такі ж худі прийшли сюди...

     Спочатку швидко, щоб не вмерла, приніс живу рибу зі світу людей, знайшовши її десь у невеличкому парку двоногів. Сподіваюсь, почнуть розмножуватися ще швидше. Потім загнав ще й декілька тварин у портал, а ті вже порозбігалися хто куди.

     Я намагався підібрати підходящі біоми для різних тварин, щоб вони там могли пристосуватися й далі плодитися. Добре, що колись батьки трохи розповіли мені про подібне. Але ганяти їх довелося довгенько. Під кінець я вже не витримав і загнав ще декількох до порталу вже завдяки енергії вітру.

     Коли я знову лазив по своєму світу, думаючи над тим, що ще можна зробити за сьогодні і тільки тоді піти нарешті спати, наткнувся на ще один цікавий біом. Усе тут мало в собі невеличку суміш з деяких інших біомів. Було фіолетове й синє листя на деревах, але стовбури були «звичайними», хоч і дуже товстими у багатьох дерев.

     Тут на диво було дуже добре видно нічне небо. Чи то дерева дуже невисокі, чи то стояли вони не так вже й близько одне до одного, дозволяючи нормально розгледіти небо, але факт залишається фактом.

    Та й до того ж, я знайшов дві дивні речі. Перше, це якісь жовті ягоди, які я поки що не ризикнув їсти. Бо хто його знає - зараз з'їм, а потім або від отруєння конфузити буде, або взагалі буде щось схоже на випадок з моїм батьком. Цього допустити я не можу. Принаймні, доки хтось з близьких людей не буде знати, що зі мною.

    Ну а друге, це дуже дивні тварини, якщо, звісно, тваринами їх взагалі можна назвати, бо щось вони не дуже схожі на нормальних тварин.

     Вони інколи ходили то на двох лапах то взагалі на чотирьох. Чимось навіть на людей схожі, але тільки зі спини. Лапи схожі на лапи драконів - покриті лускою лиш до ліктів. На головах черепи мертвих вогнедихаючих рептилій. Позаду хвости, чимось схожі на мої, але тільки з самих кісток. Ознак того, що вони могли мати такі ж самі здібності, як і я, не було, що не могло не радувати. Значить, небезпечність вже сягає менше шестидесяти процентів у повітрі.

    Але залишається ще декілька питань, пов'язаних з ними. Чи вбивати вони драконів? Якщо так, то звідки тут дракони? Чи може, вони взагалі прийшли сюди з якогось світу? Але як вони могли потрапити сюди? Окрім мене ніхто сюди нікого впустити більше не може. Чи може це бути якась особливість при створенні світу? Типу, забажав чогось особливого і на тобі окрім дивних біомів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍