Володимир Селезньов - Кремлівський плагіат. Від "шапки Мономаха" до кепки Ілліча

гімном Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії та офіційно називалася “Die Fahne hoch” (“Прапор вище”).

Однак історія з однаковими німецькими і російськими маршами, як це не дивно, ще не закінчилася.

Так, багато хто звернув увагу, що “новий старий” гімн російської Державної думи під назвою “Избранникам русского народа”, нещодавно відроджений у виконанні кремлівського співака Іосіфа Кобзона, сильно нагадує німецький гімн “Deutschland uber alles”. Нічого дивного в цьому також нема, оскільки мелодія цього гімну на слова цензора Н. Соколова, “написана” композитором А. Ґлазуновим у 1906 році, була запозичена з австрійського гімну.

Німецький та радянський плакати часів Другої світової війни

Останній же являє собою пісню на музику Йозефа Гайдна, складену ще в 1797 році. Вона називалася “Пісня кайзера” і до 1918 року її використовували як офіційний гімн Австро-Угорської імперії. У 1922 році вона в повному обсязі стала державним гімном Веймарської республіки, а з 1933 року в дещо трансформованому вигляді — гімном Третього райху.

А ось сучасна ватно-патріотична російська пісня “Действуй, Путин! Русский президент!” у виконанні Маріни і Сєрґєя Боріскіних дуже вже схожа на марш “Vorwarts! Vorwarts!” (“Вперед! Вперед!”), який був за часів Третього райху офіційним гімном націонал-соціалістичного союзу молоді, більш відомого як Гітлерюґенд.

Що ж, воістину, історія має властивість повторюватися: першого разу як трагедія, другого — як фарс.

Емблема армії Росії

Як відомо, червона зірка — геральдичний знак, що був символом Червоної армії, а також був присутній на прапорі й гербі СРСР. Однак, як і чимало іншого, цей символ також запозичений.

П’ятикутна зірка, або пентаграма (пентакль), відома з глибокої давнини. Її як символ захисту, охорони та безпеки використовували у своїх тотемах і ритуальних малюнках ще первісні люди, а також представники найранніших цивілізацій на теренах сучасних Туреччини, Греції, Ірану та Іраку. Найдавніші зображення п’ятикутної зірки датуються VI тисячоліттям до н. е.

Пентаграму, що виникла в ранньоземлеробських культурах, застосовували й у наступні епохи, коли її архаїчне значення вже забулося. При цьому церква вважала п’ятикутну зірку символом язичництва і не толерувала. Однак, не здобувши гідного місця у християнстві, пентаграма виявилася затребуваною різними чорнокнижними вченнями. Всі антихристиянські рухи і секти широко використовували цей символ, трактуючи його на свій лад. Причому в них пентаграма зображувалася такою, що стоїть на одному промені і звернена двома протилежними променями вгору.

Таким чином, у Середньовіччі перевернута п’ятикутна зірка набула іншого значення, поганого і зловісного. Її потрактовували як морду рогатого козла, що використовується в ритуалах відьом і чаклунів, або навіть личину самого диявола. Причому такі “відьомські” зірки були червоними — червоний колір із найдавніших часів символізував не тільки красу, а й бунт та революцію — з їх готовністю пролити за все це кров.

Знак армії Росії сучасні пропагандисти скопіювали з емблеми американської компанії

У результаті п’ятикутна зірка червоного кольору стала символом стихії, в якій повинні були народитися або “новий порядок”, або повний хаос, що кидало виклик старому світові залежно від того, куди дивляться її промені.

У Росії аж до 1917 року п’ятикутні зірки як символ використовували не зовсім охоче, хоча достеменно відомо, що у 1827 році імператор Ніколай I, перейнявши французький досвід, вводить зірки на еполетах офіцерів і генералів російської армії, а в 1854 році запроваджує в російській армії погони, а також зірки на них.

Більшовики, що прийшли до влади після кривавого жовтневого перевороту і “до основанья” руйнували старий світ, терміново потребували нової символіки. Ось тут червона пентаграма як ніколи стала у пригоді!

За одними даними, першим навесні 1918 року як розпізнавальний знак військовослужбовців Червоної армії п’ятикутну зірку запропонував ввести військовий комісар Московського військового округу Н. Полянскій. За іншими — “батьком” п’ятикутної зірки став К. Єрємєєв — перший радянський командувач військ Пєтроградського військового округу. А остаточно її затвердив один із більшовицьких вождів Лєв Троцкій.

Наказом Наркомату з військових справ від 19 квітня 1918 року ця емблема була введена як нагрудний знак для всього особового складу РСЧА. Носіння червоної зірки було підтверджено наказом Реввійськради Республіки за № 310 від 7 травня того ж року. Однак практика показала, що знак на грудях був недостатньо помітний через ремені амуніції. І тоді наказом наркома Л. Троцкого за № 594 від 29 липня 1918 був встановлений значок-кокарда для носіння на головних уборах червоноармійців і командного складу.

Варто зазначити, що поява п’ятикутної червоної зірки як військової емблеми була сприйнята далеко не всіма росіянами схвально, що пов’язано з тим самим двояким трактуванням значення п’ятикутної зірки. Та згодом до неї не лише звикли, а й почали вважати символами радянської влади і радянської армії.