Чак Паланік - Створи щось. Історії, які неможливо (не) прочитати

ще були непритомними, хропли щодуху посеред зростаючої спеки. Стінки величезного намету лопотіли під суховійним бризом. Суничне Тістечко стояла позаду намету з якоюсь Болотяною Особою. Звичаєм їхнього клану було — провести всі три тижні голими, вкритими висохлою кіркою сірої грязі. Ходили вони босяка і носили круглі шоломи, ховаючи голови під цими сірими сферами, які мали всього лиш по три дірки. Рот та два ока. Усі вони на вигляд були однаковими, наче сірі кулі для боулінгу. І танцювали вони по наметовому місту, схожі на космічних прибульців чи якихось аборигенів. Та, що стояла поряд із Суничним Тістечком, страшенно побивалася. Вона ридала так сильно, що змила більшу частину грязі зі свого станка. Очищені, там виявилися гарні цицьки. Цицьки студентки коледжу. Попри свою роль Містера Правопорядку Веселкове Сяйво сподівався, що вона не перестане плакати, поки не вмиє достатньо доброго майна в себе нижче талії. Дівчина вклякла на колінах над чиїмсь покритим спливаючою гряззю тілом. Її грязь тріскалася і відпадала лушпайками.

Це його бентежило, але давно вже тільки таким чином, що єдиною реакцією на вроду — вроду і беззахисність — у нього був стояк.

Чийсь голос позаду Сяйва озвався з пропозицією:

— У мене є оце…

То був Сонячне Дитя. Помічники підійшли сюди слідом за ним. Сонячне Дитя простягнув пластмасовий ніж з Харчового Намету і промовив:

— Якщо вам потрібно буде робити, ну теє, розтин.

Фігура, що лежала долі, не відрізнялася кольором від сірої, пласкої, сухої землі, що тягнулася тут на сотні миль в усіх напрямках. Попри товстий шар грязі мухи вже встигли знайти дірки у схожій на боулінгову кулю масці мерця. У нього попустився сечовий міхур, і мухи гуділи над вологістю його запечених у шкаралупі грязі геніталій. Він лежав на боці, трохи скоцюрблений, з черевом, провислим до ґрунту. Неможливо було визначити — білий він, чорний чи азіат. Ніяк без води й мила. На око Веселкового Сяйва покійник скидався на розплавлену піщану свічку[136]. Навіть цей мертвий Болотяний Чоловік мав крайню плоть.

Сяйво вручив свою напівпорожню кавову кварту Суничному Тістечку.

— Хто-небудь ще знає? — майнув він рукою, окресливши присутніх на місці. — Окрім нас п’ятьох?

Він показав рукою дівчині, щоб випила. Заспокоїла себе. При цьому помітив, що настроєві каблучки в нього на пальцях пояскравішали, ставши майже брунатними.

Суничне Тістечко мала поголену голову. Напрочуд кебетливий захід. Минулий рік випав показово щедрим на воші, тож цього року вона всім казала, що не збирається витрачати найкращу частину літа на длубання нігтями у себе в сирому, роздертому до крові скальпі. На ній була блискуча, зроблена з довгих прядив кольору жувальної гумки перука. Вона помотала головою:

— Ні.

Промовляючи наступні слова, Сяйво обводив кожного значущим поглядом:

— Якщо ми повідомимо офіс шерифа, вони нас закриють.

Він почекав, поки ці слова дійдуть. Єдиним звуком залишалося дзижчання мух.

— І тоді більше ніколи не буде арт-фестивалю «Плая-Рок»[137], тут ні. — Він по-ідіотськи усміхнувся. — Якщо ви, звісно, не бажаєте проводити ваші наступні відпустки у «Дісней-Ворлді»… — глибокодумно кивнув він, — …ми спробуємо впоратися з цим самотужки.

Пекучі пориви вітру доносили звуки музики транс… гіп-гоп… драм-енд-бейс. Веселкове Сяйво мусив думати швидко. Вже поступово прокидалися фестивальники.

— Ти, — посмиком голови показав він на Тінка. — Ти пошириш по всіх локаціях текст з безапеляційним повідомленням, що в Остудному Наметі в нас нагальний Код Короста.

Ніщо — ні повідомлення про скорпіонів, ні про гримучих змій — не обезлюднювало будь-який намет швидше за чутки про зараженість блощицями. Щойно піде поголоска, ніхто не ризикне ошиватися поблизу Остудного Намету.

— Віднесіть туди тіло, негайно. Мені знадобиться жорсткий пензель і тисяч з десять вологих серветок.

У таборі Секс-Відьом він розшукав голову служби Реєстрації Учасників. Саме в неї зберігалися облікові документи, ті форми, які мусили заповнювати люди. Відмови від юридичних претензій. Секс-Відьми були заклопотані зведенням велетенської постаті Сандри Бернгард[138]. Вони збудували її заздалегідь секціями, руки і ноги в таких місцинах, як Мемфіс і Браунсвіл[139], згідно з інженерними кресленнями, які знайшли в Інтернеті. Наразі йшлося про складне завдання — правильно її зібрати.

Отже, реєстраторка, її ім’я було Дзвінка[140]. Веселкове Сяйво був готовий з нею дечим обмінятися за інформацію.

Дівчина з Болотяного Табору, та, що знайшла тіло, казала, що жертву звуть Скубі-Ду, але вона не знала, звідки він приїхав[141]. Вона показала його спальний