Євгеній Шульженко - Гра почалась, Євгеній Шульженко

В коридор вискочила Аліна та ще група дітей. Діти, що тільки що вийшли з підвалу засміялись, побачивши перелякані обличчя та потім, заспокоївшись, розповіли про знахідку маленького вченого. Ось тут почався момент слави Давида. Хлопці підходили та міцно стискали руку хлопця, або хлопали по плечам. Дівчата пищали, обнімали Давида, деякі починали цілувати хлопця в щоки. А він мовчки стояв, очі круглі, а сам червоний, як буряк.

Та поки вчений отримував знаки уваги та вітання діти почали дізнаватись, що саме у них з’явилось в Замку Вітрів. Про їжу всі забули взагалі, лише деякі Вожаті бурчали незадоволено під носа про те, що не можна кинути їжу та втекти.

Отже, після того як запустили генератор, школа повністю повернула освітлення та водопостачання. Як виявилось, в свій час було встановлено генератор та пробита свердловина для автономної прокачки води. Ще більшим сюрпризом було те, що як в роздягальнях, так і в душових кімнатах в другому корпусі школи, були встановлені бойлери, які нагрівали воду. Як тільки діти дізнались про гарячу води, кинулись займати чергу в душові. Всі знають, що діти не дуже люблять митись, але коли ти п’ятдесят днів миєшся з пляшки з водою, або обтираєшся мокрим рушником, то душ з гарячою водою – це просто райське задоволення.

До світла, холодної та гарячої води додали відкриття про розетки. Всі, що перевірили, працювали. Хтось навіть спробував поставити телефон на зарядку, але коли той увімкнувся, то зв’язку не знайшов. Це було не дивно - електрика є лише в межах школи.

Відчинили кімнату технічного обслуговування. В ній Давид розібрався швидко. Вся школа була розділена на зони. Ті, що діти постійно використовували – залишив ввімкненими; ті, що не використовувались – відключив. Навіщо перенавантажувати генератор? Він має працювати довго та тільки в радість. Також вчений пояснив, що в школі поставлена автономна система опалення. Це окремий котел, який працює на електриці, нагріває воду та запускає в батареї. Знову таки, зараз літо, запускати цей котел не має ніякого сенсу, та, перед запуском, треба буде пройтись по всій школі та відключити ті батареї, які не будуть використовуватись.

Що Аліна, що Семен, погодились призначити Давида головним технічним спеціалістом, який відповідав за все, що пов’язано з електрикою, водою та всіма благами минулої цивілізації. Також призначили двох помічників, які мали вчитись у Давида роботі з приладами та генератором, допомагати йому в усіх питаннях. І звичайно, як всі діти, командири та ватажки побігли в свої кімнати за речами та рушниками. Потрібно займати чергу в душ.

Мілана почухала Алішу за вушком, та задоволено муркнула та побігла кудись на вулицю. Дівчина ж з своїм рушником та зубною щіткою підійшла до черги біля спортзалу. Як тільки побачили командирку, запропонували їй пройти без черги, але Мілана не хотіла такого відношення. Ми ж не в Імператорській Школі живемо! Ніякого особливого відношення! Діти всі рівні! Є черга, треба її вистояти. Діти гомоніли, сміялись, потроху рухались до входу в душову, а ті хто вже чистий виходив, просто світився від щастя. Від дітей відчувалось тепло, від деяких навіть пар йшов. Полотенце на плечі, волосся мокре, виходить та майже скаче від задоволення, всім навколо всміхається.

 

Сюрприз для всіх, хто не встиг помитись, був через хвилин двадцять. В одну мить, відбулась вібрація, яка пройшла підлогою зі сторони підвалу. В цю ж саму мить світло зникло. Зі сторони душу почулись крики про те, що вода зникла: зникла як гаряча, так холодна. Школа в секунду повернулась до життя без цивілізації. Мілана майже відчула, як Гра зареготала, впала на підлогу та почала на радощах бити кулаками по землі.

Дівчина побачила Давида, який вмить зник в підвалі, та згодом він піднявся, розвів руки, та сором’язливо повідомив «Бензин закінчився!». Всі діти, хто почув новину, завили в розпачі, а Мілана просто почала сміятись. Заспокоївшись, вона пішла до Семена та Аліни, плеснула в долоні та запитала:

Ну що? Збираємо загін збирачів бензину? Нам потрібно дуже багато бензину, - погодився Семен, перебуваючи в гарному настрою, бо такий подарунок на день народження не зможе перебити ніяка біда. Давид, - повернулась Аліна до хлопця, що був в розпачі, - ти чого без настрою? Збирай команду, це вже твої обов’язки. Як скажеш, так і зробимо, куди відправиш – туди підемо. Шеф, ми тебе уважно слухаємо!

Давид на мить розгубився, але потім взяв себе в руки. Перше, що він запросив – це загін який відправляється до гіпермаркету за каністрами. Залізні, пластикові - не важливо, все підходить, аби були побільше. Також, не забув про візки, на яких будуть перевозити повні каністри. Друге, як будуть каністри – діти підуть на АЗС, розбиратись як можна вручну зливати бензин. Бензинові колонки працюють від електрики, а її там немає, проте Давид був налаштований рішуче, то ж бачив в цьому лише тимчасову проблему.

День проходив в приємних справах. Діти були готові хоч всією гурбою бігти до гіпермаркету, а інші були готові хватати лопати та викопувати ємності з-під землі, аби швидше включили їм водичку в душі. Та, не зважаючи на протести багатьох хлопців та дівчат, ватажки повідомили, що сьогодні лише заберемо візки та каністри. На пошуки бензину вийдемо на наступний день. Сонце вже почало сідати, а попереду ще святкування дня народження. Не зрозуміло поки, скільки потрібно буде витратити часу на розбір ручного накачування бензину. Питання відклали.