Софія Чар - Кляте фентезі, Софія Чар

Розділ 12. Ніч, якої не було

Вона могла згадати виразно кожну деталь з тих коротких десяти хвилин, що докорінно змінили її життя. Так, насправді Зоря не роздумувала довго, та дала відповідь майже відразу. Але розповідати все так, як пам’ятала та відчувала тоді? То було дурною та нерозумною справою, адже тоді вона була геть іншою людиною та розповідь не була б щирою.

– Відразу нам обом сказали, що в нас є шанс на навчання магії в чарівному світі. Що цікаво, ми були настільки наївними, що одразу тому й повірили. Звісно була невелика презентація власне магії, та коли в мене будуть діти, я до автоматизму їм вб’ю в голову недовіру до таких «чарівників». То нам пощастило, а могло ж… – запнувшись, Зоря різко гойднула головою. – Не те, вибачте.

Хустка знову сповзла на лоба та дівчина взагалі стягнула її. Вухам в ту ж хвилину стало трохи прохолодно, але не настільки, щоб спішно натягувати хустку знову. Замість цього дівчина почала її розправляти на колінах, складаючи куток до кутка. Здавалося б те було давно й вона вважала, що ті події вже давно її не хвилюють, але зараз, несподівано для себе, зрозуміла, що якась стара скіпка все ще ниє десь глибоко в душі. І цьому відкритті Зоряна геть не зраділа.

– Чомусь згадувати про це неприємно, хоча я анітрохи не шкодую, – несподівано навіть для себе сказала вона та трохи нервово посміхнулася, глянувши на Северина.

Чоловік лише повільно кивнув та не став перебивати. Хіба погляд на мить ковзнув за її спину, кудись до лісу. Щось там привернуло його увагу, втім ні вставати, ні якось інакше проявляти інтерес, відвертаючись від розмови він не став.

– Вам не збрехали й збрехали одночасно.

У словах чоловіка не було запитання, вочевидь він вже розумів ситуацію і розповідь Зоряни тільки підтверджувала його здогадки.

Гмикнувши, дівчина розправила хустку та пригладила пух на її сірому тлі.

– Дуже точний вислів. Ми часто мріяли про магію, пригоди, але зіткнувшись з цим в реальності я трохи розгубилася. Навіть тоді, в буремні підліткові роки я розуміла, що в мене прекрасна сім’я і я не можу їх покинути. У Симони все було інакше. Її мати не погана, ні! – схопившись, неначе чоловік міг заперечити, швидко додала вона. – Але до дочки діла їй не було. Після смерті батька Симона залишилася як неприкаяна і світ її мрії був для неї шансом…

– Заради якого ви пожертвували своїм.

Ледь дівчина замовкла, Северин подався трохи вперед, щоб підкинути ще трохи дров до вогню.

Кивнувши, Зоряна поворухнулася, щоб підперти підборіддя рукою, котрою сперлася ліктем об коліно. Так, вона пожертвувала. І тоді, й зараз вона вважала, що зробила правильний вибір і як би сильно тоді не було погано, зараз Зоря розуміла, що інакше не могло й бути.

– Ви, власне, вже й самі все зрозуміли. Дару в нас обох було мало для нормального облаштування тут. Зате якби одна віддала свою частку дару іншій, то в неї б з’явився шанс, – запнувшись, Зоряна раптом швидко захитала головою. – Господи, як багато слів, я думала давно вже перевела ту звичку у письмовий формат. Вибачте.

Втім Северин приймати вибачення не спішив. Уважно її вислухавши, він потер перебинтовано руку. У мінливому світі полум’я його обличчя здалося ще більш похмурим, ніж раніше. Здавалося, чоловік серйозно задумався над чимось.

Трохи винувата посмішка дівчини скла. Вона сказала щось не те, чи… На мить Зоряна просто заклякла. Невже вона бовкнула щось таке, що може зашкодити подрузі?

Втім проклясти свій язик Зоряна не встигла. Її напруга не приховалася від чоловіка. Кінчики сірої коси ковзнули по колінах чоловіка, коли він випрямився, наче виринув з думок.

– Не хвилюйтеся, ця інформація існує лише тут, лише цієї ночі.

Відповідь мала б дати надію, але дівчина лише ще більше нахмурила брови та закусила нижню губу. За останнє одразу довелося розплатитися. Тріщинка, що з’явилася на сухій шкірці таки закровила.

– Трясця… – злизнувши кров, Зоряна на мить знову стиснула губи, перш ніж заговорити. – Якби я не згодилася, якби ми обидві потрапили сюди, що б було?

Ця думка все ж не давала їй спокою. Вона не жалкувала, що зробила вибір у користь свого світу, але все ж інколи було до біса цікаво, як би склалося її життя тут?

Погано.

Це Зоряна прочитала в бурштиновому погляді, в ледь насуплених бровах та зморшці, що з’явилася між ними.

– Середній рівень дару відкриває двері академії та престижної роботи. Зважаючи на все, те, що було у вас відкривало двері в заклади підготовки побутових магів. Рівень невисокий, заробітна плата низька, поваги менше ніж до людей. Родовиті чарівники вже давно клеймлять таких виродженцями та сміттям.

Рівний неголосний тон був ще більш моторошним від того, що він озвучував. Спохмурнівши, Зоряна на мить розгубилася, відчуваючи, як скіпка в серці перетворюється на жаринку. Якої все ж таки великої халепи вона тоді змогла минути сама й вберегти подругу. Від усвідомлення цього дівчина відчула, як накриває жарка хвиля полегшення.

– Трясця, повернуся назад нап’юся зі щастя. Хоч щось в житті зробила правильно з першої спроби, а не за другим заходом, – трохи нервово посміхнулася вона.

– Намовляєте, – ледь помітно посміхнувся Северин та піднявся на ноги.

– Ви від мене тікаєте? – неприємно здивувалася дівчина.

Здивувалася та відразу відважила собі ментального потиличника. Хіба всі вони не живі створіння й не може в них бути своїх потреб. У тому числі побути на самоті з природою декілька хвилин. Втім відходити до лісу чоловік не став.

– Вибачте, Зоряно, та наша ніч на цьому завершена.

Спохмурнівши, дівчина теж піднялась на ноги, але обуритися не встигла, чоловік продовжив:

– В нас ось-ось будуть гості.

– Гості?

Трохи розгублене запитання так і залишилося без відповіді. Принаймні від Северина, за нього відповідь пролунала з боку лісу. За час їх розмови снігопад встиг вщухнути, здається панни забрали негоду з собою. Зате не забрали дещо інше. Щось, що відразу Зоряна прийняла за вітер, але гілля над їх головами не ворушилося. А шелест все наближався і вже скоро дівчина зрозуміла, що у вітра немає лап, під якими б могли тріщати гілки. У цього ж «гостя» були. Були й рухалися вони доволі прудко.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍