Микола Олександрович Бакума - Золотий маг. Книга 1. Зерно

на Ліну. Побачив, що вона спокійно лежить на ліжку і дивиться на нього з посмішкою, опустивши меч, він відійшов і трохи зніяковіло став осторонь.

— Все добре. Це гість, — сказала Ліна. — Давай краще його вислухаємо.

— А це і є той герой, який так вчасно втрутився в ситуацію вчора? — спитав ангел і ще раз уважно подивився на нього. — Ого! Та він же Золотий! Нічого собі знахідка у тебе, Ліно! Та ще й повністю ініційований! Очевидно, нас чекають великі події, якщо він з’явився.

— Подивимося. Давайте я вас все-таки представлю. Ніку, це один із п’яти вищих ангелів Смерті. Звати його Тої Као. Тої, а це Нік. Мій учень і незабаром учень Школи Каса Альєнте. Ніку, Тої Као люб’язно прибув, щоб пояснити нам вчорашній інцидент, учасником якого ти вчора став. Послухаймо, що скаже нам шановний гість.

— Ліно, і ти, Ніку! Я від імені ангелів Смерті прошу вибачення з приводу того, що сталося учора вночі. Коли молодший ангел Бонг Тої повернувся без меча, ми провели термінове розслідування вчорашньої ситуації. Ми допитали його. Виявилося, що для отримання вищого звання, ну, і щоб похизуватися перед іншими ангелами, Бонг Тої домовився з демоном Вогню вбити вас, Ліно. Через те, що жоден ангел Смерті не може сам вбити людину, а тільки перерізати нитку життя вмираючого, то вони розробили план. Вирішили, що демон вселиться в людину, йому стане зле і рятувати викличуть Ліну. Демон вас оглушить і вип’є всі життєві сили, а ангел переріже нитку життя. Вчора це вони зробили. Добре, що Нік був поруч і не дав трапиться біді. Бонг Тої хотів приховати від нас цей злочин, але втрату меча одразу виявили хранителі й почали розслідування. Я ще раз від імені всіх ангелів офіційно прошу вибачення за цей випадок. Звичайно, ви, Ліно, в праві повідомити Вашій Раді про цей прикрий інцидент, але через те, що все закінчилося добре, я прошу цього не робити. Порушник вже покараний, а ми будемо вашими боржниками.

— Гаразд, Тої Као. Я давно тебе знаю і не буду доповідати магічній Раді про цей інцидент. Добре, що все закінчилося благополучно. Як компенсацію я хочу від вас десять років.

— Це справедливо, Ліно! Дякую за розуміння! — сказав ангел. Він чемно вклонився Ліні і повернувся до Ніка. — А ти, Ніку, вже придумав, що ти хочеш від нас в знак компенсації?

— Я навіть не знаю, що мені хотіти, — зам’явся Нік. — Я ще кілька місяців тому зовсім не знав про ваше існування. Тож які у мене можуть бути до вас бажання? А ось що я подумав. Можна мені залишити цей меч собі? Просто дивовижно красива річ.

— На жаль, ні. Цього дозволити я не можу. Це занадто сильний артефакт, і ти ще не готовий ним володіти. Але ось що я тобі обіцяю: коли ти станеш справжнім магом і будеш потребувати нашої допомоги, зможеш прийти до нас через портал, викликати мене і я віддам тобі такий меч, або запропоную будь-яку іншу допомогу, яку ти будеш потребувати. Але тільки якщо побачу, що ти готовий до цього і тобі справді потрібна буде допомога. Слова переходу до нас «Нуї Т’єн Тан». Але пам’ятай, що нікому ти не можеш назвати ці слова. І прийти до нас ти зможеш лише сам. Якщо ти кому-небудь розпатякаєш, то ці слова не допоможуть тобі. І до нас ти потрапити не зможеш. Тож приймаєш такі умови?

— Так, звичайно. Спасибі вам, Тої Као! — сказав Нік зніяковіло і простягнув ангелу меч.

Ангел взяв протягнутий меч і посміхнувся. «Дивно, — подумав Нік, — все-таки він ангел Смерті, а його меч сяє, як сонце». Запитати про це він вже не встиг. Спалах світла — і Тої Као зник. У кімнаті відразу стало трохи темніше, навіть незважаючи на сонце, яке заливало кімнату через вікно.

— Ліно, а що це ви таке у нього зажадали як послугу? — запитав він, обертаючись до мольфарки.

— Не зажадала, а попросила. У ангелів вимагати щось марно. А попросила я десять років життя.

— Я впевнений, що ви й так проживете ці десять років, навіщо треба було витрачати бажання?

— Ніку, я вже стара. І так я пережила всі межі. Мало хто з магів доживав до моїх років. Я можу померти від старості в будь-який момент. Але мені здається, що невдовзі нас чекають дуже важкі і неспокійні часи. Можливо, мені доведеться проявити себе. А з іншого боку, просто цікаво подивитися, яким магом ти станеш і що буде з моїм магічним Орденом. А так у мене є захист ангелів Смерті. Це зовсім не означає, що мене не зможуть вбити чи я не загину. Але якщо, вмираючи, у мене залишиться бодай кілька миттєвостей і нехай малий, але шанс вижити, я можу попросити ангелів про захист. Вони повинні будуть мене врятувати. Звичайно, це не безсмертя на ці десять років, але шанс, який я втратити не могла. До речі, ти також отримав чудовий подарунок. Мало кому дозволено побувати у ангелів Смерті, а тим більше просити їх допомоги. Пам'ятай про цей подарунок, але не поспішай ним користуватися. Гаразд, я втомилася. Ти йди до наших. Вони, напевно, хвилюються, не знаючи, що тут відбувається. Треба їх заспокоїти. І ще — те, що я тут відлежуюсь, не звільняє тебе від фізичних вправ і від занять магією.

— Ну от. Ти тут подвиги роби, а відпочити не дадуть. Вчися, займайся і це я ще навіть до Школи не пішов, — почав жартома знову скаржитися Нік, виходячи із кімнати Ліни.

— Досить жалітися. Лінивий стариган, — кинула йому слідом Ліна. Він обернувся і побачив, що вона посміхається.

Кілька наступних днів Ліна відновлювалася. Гнітюча напруга змінювалося гарним настроєм. Аня все частіше приносила добрі новини про здоров’я Ліни. Галина раділа, що та почала багато з