Анна Алаіс - Прокляття некроманта, Анна Алаіс
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Суртаз повільно видихнув. Звісно, йому було б цікаво особисто побачити спогади про сутичку з інквізиторами, якби не наявність вагомих причин цього не робити. Він не збрехав, коли сказав про майстерність Нес-Ашшада — заперечувати це просто безглуздо. Але була й інша причина — днями старий ліч обмовився, що з усіх вампірів краще Реомара працювати з пам'яттю та думками вміє тільки Шеадда. І ці слова міцно засіли в думках Повелителя Шалластхадара. Суртаз не надто знався на ментальній магії, але його знань було достатньо, щоб усвідомлювати — при спробі подивитися спогади Шеадди зв'язок напевно буде двостороннім. Досвідчена в цій області вампірка здатна ґрунтовно покопирсатися в його голові, а ділитися власними спогадами з ким би там не було Суртаз не хотів без нагальної потреби. Він і зараз був спокійний за свій розум лише тому, що його захищав ментальний щит Корони.
До того ж, щось в Шеадді насторожувало некроманта. Можливо, давався взнаки брак досвіду спілкування з протилежною статтю. Вища вампірка була дуже вродливою, Суртаз це визнавав, але йому ця краса здавалася застиглою, неживою — наче у різьбленої кістяної статуетки. Кожна зустріч залишала у нього лише відчуття холоду та відстороненості. Зараз же… Щось змінилося. З'явився якийсь дивний, підозрілий, але зовсім незрозумілий післясмак.
Суртаз розсіяно дивився крізь шибку на небо і все чіткіше розумів — він Шеадді не вірить. Але обміркувати причини цього не встиг.
До кімнати увірвався В'єррн у супроводі ще одного вампіра, якого Повелитель Шалластхадара бачив ще рідше, ніж Шеадду. Але через примітну зовнішність — коротке попелясто-руде волосся і майже людські очі — Суртаз його запам'ятав. Цікавим було і те, що саме цей вищий віддавав перевагу трансформації у тварин, а не перетворення на туман чи тінь, які він вже бачив. Це варто було дослідити уважніше, тому некромант навіть запам'ятав ім'я цього вампіра.
— Вибачте що так… — ер'єт-тасс швидко вклонився, — раптово. Шеадда у вас була?
— Так, — відповів Суртаз і повернувся до них. Перевів погляд з В'єррна на Мераара, і вампір схилив голову, також вшановуючи свого Повелителя. — Ірілатассар схопив Реомара, а це значить… — некромант знову глянув на вікно, зітхнув і опустив очі, — для нього це кінець.
— Це ваше остаточне рішення, Повелителю? — поцікавився вищий вампір.
Суртаз мовчки кивнув. Крізь вікно він бачив, як передсвітанкове небо вже забарвилося в рожевий. До сходу сонця залишилося вкрай мало часу. Вони дійсно не встигнуть. У віддзеркаленні шибки некромант помітив, як В'єррн схилив голову та запустив п'ятірню в скуйовджене волосся. Мераар покосився на ер'єт-тасса, як здалося Суртазу, не без співчуття.
— Ваша правда, Повелителю, — врешті-решт промовив бойовий некромант, — добре, що ви розумієте безглуздість спроби його врятувати.
Водночас із цими словами вищий вампір поруч з ним якось дивно сіпнувся.
— Реомар загинув, — похмуро повідомив він.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Прокляття некроманта, Анна Алаіс», після закриття браузера.