Стіг Ларсон - Повітряний замок, що вибухнув

інший, як Курт Свенссон. Сталося це після того, як Бубланськи, котрий неодноразово намагався зв’язатися з Бйорком, розсердився і послав Свенссона, щоб знову привезти його до поліції.

У якийсь момент протягом цих днів гачок на стелі не витримав ваги, і тіло Бйорка впало на підлогу. Свенссон побачив його через вікно і забив тривогу. Бубланськи і решта, що прибули на місце, спочатку розцінили його як місце злочину, визнавши, що Бйорка хтось задушив. Гачок від люстри технічна група виявила вже трохи пізніше. Єркеру Хольмберґу доручили з’ясувати, як саме помер Бйорк.

— Ніщо не вказує на злочин або на те, що у цей момент там був хтось іще, окрім Бйорка, — сказав Хольмберґ.

— А люстра…

— На люстрі є відбитки пальців господаря будинку, що вішав її два роки тому, і самого Бйорка. А значить, знімав він.

— Звідки взялася вірьовка?

— З флагштока на задньому дворі. Хтось відмотав приблизно метрів зо два. На підвіконні перед дверима на терасу лежала фінка. Власник будинку говорить, що ніж його і зазвичай лежить у шухляді для інструментів під мийкою. Відбитки пальців Бйорка є на ручці, лезі і на шухляді з інструментами.

— Гм, — промовила Соня Мудіґ.

— Що там були за вузли? — спитав Курт Свенссон.

— Звичайні бабські вузли. Сам зашморг — просто петля. Можливо, це єдине, що трохи спантеличує. Бйорк ходив на яхтах і знав, як в’яжуться справжні вузли. Але хто ж знає, наскільки людина, що задумала самогубство, турбується про форму вузлів.

— Наркотики?

— Згідно з результатами токсикологічної експертизи, в крові Бйорка були сліди сильних знеболювальних пігулок. Ці ліки видаються лише за рецептом, і вони якраз такого роду, як виписували Бйорку. Були ще сліди алкоголю, але такі незначні, що й говорити ні про що. Інакше кажучи, він був більш-менш тверезий.

— Патологоанатом пише, що в нього є садна.

— Трисантиметрове садно на зовнішньому боці лівого коліна. Подряпина. Я над цим думав, але подряпатись він міг як завгодно, наприклад, ударитися об край стільця або щось подібне.

Соня Мудіґ підняла фотографію, на якій було зображене дуже змінене обличчя Бйорка. Зашморг врізався так глибоко, що під складкою шкіри самої вірьовки видно не було. Обличчя було потворно опухлим.

— Можна зробити висновок, що, перш ніж вирвався гачок, він, очевидно, провисів кілька годин, можливо, майже добу. Вся кров сконцентрована частково в голові, бо зашморг не давав їй розливатися по тілу, частково в нижніх частинах кінцівок. Коли гачок вирвався, тіло вдарилося об край столу грудною кліткою, там глибоке садно. Але ця рана з’явилася вже багато пізніше, ніж настала смерть.

— Огидний спосіб помирати, — сказав Курт Свенссон.

— Не знаю. Вірьовка була такою тонкою, що глибоко врізалася і зупинила приплив крові. Він, мабуть, утратив притомність протягом кількох секунд і помер через одну-дві хвилини.

Бубланськи з огидою закрив звіт про попереднє розслідування. Залаченко і Бйорк обоє, схоже, померли в один день, і це йому абсолютно не подобалось. Одного застрелив божевільний борець з властями, а другий заподіяв собі смерть. Проте жодні міркування не могли змінити того факту, що обстеження місця злочину ні найменшою мірою не підтвердило підозру, ніби хтось допоміг Бйорку піти на той світ.

— Він відчував великий тиск, — сказав Бубланськи. — Знав, що справа Залаченка ось-ось набуде розголосу і що він сам ризикує потрапити до в’язниці за порушення закону про боротьбу з проституцією і опинитися в центрі уваги ЗМІ. Не знаю, чого він боявся більше. Він був нездоровий, його довгий час мучили хронічні болі… Не знаю. Я був би вдячливий, якби він залишив лист або щось подібне.

— Багато з тих, хто коїть самогубство, не залишає жодних прощальних листів.

— Знаю. Гаразд. Вибору в нас немає, про Бйорка доведеться забути.

Еріка Берґер не могла змусити себе відразу сісти в крісло Морандера в скляній клітці, відсунувши його особисті речі вбік. Вона домовилася з Гуннаром Маґнуссоном про те, що той переговорить із сім’єю Морандера і вдова підійде, коли їй буде зручно, щоб відібрати речі, що належать їй.

Замість цього Еріка звільнила місце за центральним столом, прямо посеред багатьох редакторів, установила там свій лептоп і взяла командування на себе. Панував хаос, але через три години після того, як вона так несподівано стала біля керма «СМП», головну сторінку газети було здано до друку. Гуннар Маґнуссон написав чотири стовпчики про життя і діяльність Хокана Морандера, у центрі сторінки помістили портрет покійного, його незавершену передовицю — зліва, а внизу дали серію фотографій. З точки зору дизайну це було неправильно, але недоліки скрашував сильний емоційний заряд.

Близько шостої години вечора Еріка переглядала рубрики першої сторінки й обговорювала тексти з керівником редакторів. У цей час до неї підійшов Берґшьо і торкнув за плече. Вона підвела голову.

— Можу я попросити вас на кілька слів?

Вони пройшли до кавового автомата в кімнаті для ланчу.

— Я лише хочу сказати, що мені дуже сподобалося, як ви сьогодні взяли на себе керівництво. Думаю, вам вдалося нас усіх здивувати.

— У мене не було особливого вибору. Але все піде як слід, лише коли я гарненько освоюся.

— Ми це розуміємо.

— Ми?

— Я маю на увазі і співробітників, і правління. Особливо правління. Проте після того, що сталося сьогодні, я більш ніж будь-коли впевнений у тому, що ми не помилилися, зупинивши свій вибір на вас. Ви прийшли сюди в останню мить і були змушені приймати справи у вкрай скрутній ситуації.

Еріка майже почервоніла — такого з нею не бувало років з чотирнадцять.

— Можу я дати вам добру пораду…

— Авжеж.

— Я чув, що ви тут обмінювалися думками з приводу розставляння заголовків з Андерсом Хольмом, керівником відділу інформації.

— Ми розійшлися в тому, під яким кутом подавати статтю, присвячену пропозиції уряду щодо податків. Він виніс певну позицію прямо в рубрику на місці, відведеному для новин. А там ми повинні подавати інформацію нейтрально. Позиції слід розкривати на головній сторінці. І якщо вже ми про це заговорили — я час від часу писатиму передовиці, але я, як ви знаєте, не належу до якої-небудь політичної партії, тому нам треба вирішити питання про те, хто керуватиме редакцією, що працює над головною сторінкою.

— Поки цим може зайнятися Маґнуссон, — сказав Берґшьо.

Еріка Берґер знизала плечима.

— Мені все одно, кого ви виділите. Але це має бути людина, що цілком відповідатиме за погляди газети.

— Я розумію. Але я хочу лише сказати, що вам, мабуть, варто дати Хольму певну свободу. Він працює в «СМП» давно і вже п’ятнадцять років керує інформаційним