Інна Турянська - Бути другом, Інна Турянська

— То от як ти з Артуром між собою називаєте моїх родичів? – питала Діна примружуючи очі.

Степан закусив губу, бо саме так він їх і називав. Але ж не зі зла. 

— Зараз я тобі покажу піраньї, — хитро всміхнулася Діна, замість поцілунків вкусивши Степана за шию. 

— Ох, яка ж ти зла піранья, — сміявся чоловік знову закушуючи губи, але вже від задоволення, — Моя кохана зубаста піранья, — говорив отримуючи нову порцію поцілунків в перемішку з укусами. 

Ален лиш мовчки сидів в кріслі спостерігаючи за цими двома. 

— Здається нашому зубастику треба переміряти температуру, — сказала Діна полишаючи чоловіка і беручи сина на руки. Степан лиш розчаровано зітхнув. 

Коли температуру було переміряно, і синочок поївши заснув, Степан вже й справді був готовий кинутися на дружину як голодна піранья. Не зводив з неї очей сідаючи на ліжко. Але за кілька хвилин відчув зуби блохастика, який вкусив його за те, що чоловік сів на його хвоста. 

— Та щоб тебе, блохастику! — гаркнув Степан виганяючи кішку, — Не твої зуби мені потрібні! Твої на мишей йди точи! 

— Не кричи, — почув він легкий шепіт Діни на своє вухо. Йому аж мурашки табунами понеслися від своєї жінки, — Бо збудиш свою маленьку піранью, і тоді твоя так і залишиться голодною, — хіхікнула дружина. 

Степан лиш мовчки притяг дружину за стан. Ближче до себе. Ближче для поцілунків. 

— Я тебе дуже кохаю. Так сильно, що готовий з'їсти! — говорив, сховавши голову між її волосся.

— То їж, — розсміялася Діна цього разу підставивши свою шию для поцілунків.

###