Рейчел Меддоу - Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу

генерального директора «Чесапік» Обрі Макклендона. З ним нескладно було зв’язатися, навіть якщо він разом з корпоративним літаком перебував на Бермудських островах. Але Обрі мовчав. Фактично, минуло два місяці, перш ніж у «Чесапік» зізналися у викиді. «Під час звичайної операції зі стимулювання свердловини/гідророзриву пласта, виконуваною «Шлюмберже» для «Чесапік», було помічено, що частина розведеної «фракційної» рідини, яка більш як на 99% складалася з прісної води, витекла з ємностей і/або труб на бурильний майданчик», — написав у запізнілому звіті, поданому в штат Луїзіана через сім тижнів після мору худоби, представник компанії. Власне дослідження компанії щодо води й ґрунтів дійшло висновку, що після витоку деякі з «продуктів» «Шлюмберже» найімовірніше знесло разом з дощовими потоками після нещодавньої зливи на сусіднє пасовище. У всьому винен дощ.

«Чесапік» стверджувалав, що оператори від початку не повідомили про витік, оскільки він був занадто малий, щоб відповідати визначенню «кількість, про яку потрібно повідомити», прописану законодавством штату й федерації. І пригадуєте, зрештою, це ж на 99% була прісна вода. Але замисліться на хвилину над цим твердженням. Якщо це правда — а хто скаже, що це не так, — то, цілком логічно, знання цього, якщо ви живете десь поблизу парафії Каддо, мусять позбавити вас сну. Аргумент про 99% означає, що решта 1% — 1%, який бурильники не зобов’язані розкривати широкому загалу — має бути до дідька отруйним, якщо його виявилося досить, щоб вбити сімнадцять здорових вагою у півтори сотні фунтів корів за кілька годин або навіть хвилин після потрапляння в організм. Це явно не «природна й органічна», «приємна людям» енергетика, яку Обрі Макклендон хотів проєктувати з цією новою зеленою позначкою на логотипі.

Обрі слід було знати, до чого йдеться восени 2010 року, коли він погодився прийти до Леслі Шталь на довгу розмову про гідророзрив у телевізійну програму розслідувань «60 хвилин». Але він був певен, що має історію, яку можна розповісти або продати. Ці нові технології не були бездоганні. І зрештою, вони були всього-на-всього інструментом у здатних помилятися людських руках. Але горизонтальне буріння й гідравлічний розрив зробили Сполучені Штати Америки світовим лідером з видобутку природного газу, який, на чому він й досі наполягав, був найчистішим мостом в майбутнє відновлюваної енергетики. Ми справді збираємося все це перекреслити лише через низку негативних матеріалів в пресі від сіячів паніки? Генеральний директор Макклендон на початку шоу квітнув і пахнув. «За останні кілька років ми знайшли в Сполучених Штатах природного газу стільки, скільки нафти у двох Саудівських Аравій, — сказав він Шталь. — Не однієї, а двох». Він показав кількість на пальцях, щоб бути певним, що на це звернули увагу.

«Зачекайте, — перепитала Шталь, — у нас в країні вдвічі більше природного газу, ви кажете, ніж нафти в Саудівській Аравії?»

«Я намагаюся дуже чітко зрозуміло сказати саме це».

Репортаж «60 хвилин» був ще тим двобоєм. Стрімке використання гідророзриву породжувало казкове багатство. Але гігантські бурильні площі, шум, гуркіт, небезпечний хімічний склад води для розривів завдавали шкоди місцевому населенню. Насправді ж гідророзрив пластів відбувався за кільканадцять миль під землею, на безпечній відстані під водоносними горизонтами, з яких надходить наша вода. Але промисловість вже довела, що вона «безцеремонна» й «безвідповідальна». Просто гляньте на катастрофу «Глибоководного горизонту». Бурові майданчики тепер були поблизу осель і ферм. А катастрофи і явні порушення нормативних актів накопичувалися тисячами.

«Частина процесу гідророзриву передбачає, що ви заливаєте в надра досить жахливі хімікати, — сказала Шталь до Макклендона. — Що відбувається, якщо вони розливаються навкруги?»

«Гаразд, визначимо, що таке жахливі хімікати, — заперечив Обрі. — Жахливі хімікати у вас під раковиною. Насправді ж, з певної причини, ви не п’єте миючі засоби, хоча вони є у вашому домі. Якщо ви хочете називати їх жахливими, вперед!»

Шталь його перебила: «Є жахливі хімікати, які впливають на вашу печінку, які викликають рак, які шкодять вашому організму».

«Вам не потрібно пити рідину для гідророзривів, — відповів Макклендон. — Якщо ви нічого не приберете з цього інтерв’ю...»

Гаразд, Америко. Затям собі. Не пити рідину для гідророзривів. Хороша порада.

Скажіть хтось коровам. І сусідам.

Шталь завершила тим, що дала Обрі сказати заключне слово. «Якщо ви використовуєте природний газ, Америка може стати незалежною від ОПЕК і американці зможуть повернутися на роботу, — сказав він, як завжди, занадто патріотично. — Ми можемо знизити викиди вуглецю й почати покращувати економіку, не експортуючи щодня мільйони доларів американського багатства. Наймасштабніший перерозподіл багатства в історії людства відбувається щодня. І справи можуть йти інакше».

Цікавий побічний ефект. У той момент, коли «60 хвилин» були в ефірі, отруйні стічні води витікали через незакритий клапан у резервуарі об’ємом у 21 тисячу галонів на бурильному майданчику за межами невідомого і малопомітного поселення у північно-центральній Пенсільванії. Резервуар (поєднаний трубами з п’ятьма іншими резервуарами) належав «ЕкксонМобіл/ІксТіОу», які вже увійшли в десятку порушників серед бурильників Пенсільванії, в середньому одне порушення на свердловину. Ця стічна вода, що належала «ІксТіОу», містила чимало необхідних для розриву небезпечних речовин (хлорид, бромід, барій і завжди помітний стронцій, який має звичку вимивати кальцій з людських кісток, що робить їх крихкими і все тут) і текла у прісноводне джерело і розташовану поблизу притоку Шугар-Ран-Крик. І це було надовго. Ніхто в компанії не звертав увагу на те, що резервуар протікав упродовж місяця чи довше. Витекли тисячі галонів хвороботворної рідини, якщо не гірше. Схоже, ніхто, та й ніхто, зрештою, не змушував її звертати увагу. Бачите, на той час Департамент охорони довкілля Пенсільванії для моніторингу 64 939 робочих свердловин мав лише тридцять сім інспекторів. Це менше одного інспектора на кожні 1750 свердловин, тому ніхто не міг сказати, коли хто-небудь помітить цей відкритий клапан і нарешті перекриє витік токсичних речовин.

РОЗДІЛ 12

Украй небезпечна діяльність

21 березня 2011 року будівельний кран підняв високо над центром Оклахома-Сіті сосну й американський прапор. Це була урочиста церемонія підняття, традиція будівельників. Сотні працівників будівництва і сотні інших роззяв спостерігали, як вічнозелене дерево піднеслося на 845 футів над уже облицьованими склом п’ятдесятьма поверхами вигнаного до небес «Девон енерджі сентер». «Для Девона це більше, ніж будівля, — сказав того дня будівельникам генеральний директор компанії Ларрі Ніколос. — Ви змінюєте ландшафт міста». Споруда в Девоні була значно вищою за найвищу будівлю в Оклахома-Сіті, на 345 футів вища за «Чейз тауер», який опинився на другому місці. Нова девонська башта затьмарила красиві хмарочоси в стилі арт-деко, побудовані в 1930-х роках під