Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Розділ 22

МІРГАН

Від палацу, потинявшись довший час брудними галасливими вуличками порту, повертаюсь в дім до Айвен. Марк, напханий під зав’язку чаєм, пудингом і люб’язними розмовами, сприймає мою появу з ледь прихованим полегшенням. Здається, він запідозрив господиню у недозволеній симпатії до себе, і дуже радий втекти.

Проте йому доведеться потерпіти до ночі. Айвен йде подбати про вечерю для мене і Марк зізнається, що найбільше йому дошкуляє необхідність відлучитися по природній потребі, що він не наважувався зробити при Айвен. При тому, скільки йому довелося випити за цей час чаю – це дійсно подвиг. Тамуючи сміх, ділюся універсальними евфемізмами «освіжитися» чи «привести себе до ладу», які варто застосовувати при дамах і заразом вказую шлях.

Одразу після мене повертається Патрік, і Айвен, яка вже не мусить виконувати роль привітної господині, залишає нас у чоловічій компанії. У віданні Патріка –питання торгового флоту Бетанії. Хоч зараз сезон зимових штормів, проте він має багато турбот – наприклад, намагається переконати торговців ходити до інших країн караванами хоча б по три-чотири кораблі у супроводі військових суден, щоб не ставати жертвами нападу. Але купці, що бачать одне в одному передовсім конкурентів, воліють домовлятися з піратами самостійно. До того ж, їм не хочеться платити Фейерворду за охорону… Підозрюю, що оплата впливає на прибуток занадто серйозно.

 Ще один вовк у підніжжя трону… Не жену від себе думку, що саме цьому вовку обіцяла шлюб Іргіс. Він підходить їй, мабуть. Пара хижаків, які розірвуть Бетанію на клапті зарадисвоєї користі. А я в їх розумінні – баран, який приведе країну на заклання і чиїм жертовним м’ясом вони збираються поласувати. Мені призначили роль головної весільної страви Іргіс і Фейерворда. Чому я просив в Седріка її життя? Хіба не хотілось мені тоді, на горищі, відрубати її рудокосу голову своїми руками? Невже я сподіваюсь отримати її після знищення змовників, витягти з рук ката і таким чином отримати її любов і відданість?

 Це смішно. Такі, як Іргіс, не прощають кривди, проте шанують силу... Я ніколи не буду сильним в очах Іргіс, бо кохаю її. Моя відмова від трону зробить мене слабким в її розумінні, хоч би я переграв всіх змовників і вбив всіх ворогів. Єдиний спосіб - стати зрадником, зламати всі свої присяги і зневажити самого себе заради кохання. Виявилось, я на таке не здатен. Не можу поставити себе, свою душу нижче бажаної жінки. Та й чи коханої вже тепер? Все, що я уявляв про Іргіс, виявилося облудою.

Вже за північ, коли Патрік вирішує йти спати, і ми з Марком залишаємось удвох. Можна просто попросити його зберігати таємницю, але мені не хочеться привертати увагу до того, що я десь маю таємні справи. Тому, підозріло звузивши очі, задаю йому кілька питань на рахунок Айвен, ніби в мене виникли певні підозри. Нещасний Марк з усіх сил намагається виправдатись і запевнити, що таке його довге перебування в домі Патріка аж ніяк не його ініціатива і в той же час не образити мене, кинувши тінь на Айвен.

- Добре. Якщо вже ти тут, я передам кілька вказівок Септему. Плани трохи змінилися. Почекай мене тут.

Залишаю Марка у вітальні і підіймаюсь у свою кімнату. Для правдоподібності справді пишу листа своєму старшому офіцеру. Приходить на гадку, що я збирався підсилити гарнізон Лейвуда, тож пишу відправити двадцять чоловік військових і ще з десять-п’ятнадцять селян- ополченців з тих місць, що особливо проситимуться. Почекавши десь з пів-години, спускаюсь і віддаю листа Марку. Відкриваю двері для прислуги і випускаю його через чорний хід, з наказом віддати листа Септему завтра вранці.

 

Минуло три дні, і нічого не змінилось. Ніхто не підходив до мене – ні старий Ліат, ні інші змовники. Здається, Іргіс теж воліє мене уникати. Бажання порадитись із Гавейном переслідує мене все сильніше, проте існує ймовірність, що вони вичікують. Все-таки я не кинувся за Іргіс наосліп, а поставив умови. Можливо, таким чином Іргіс бажає повернути собі абсолютний контроль наді мною. Признатися у палкому коханні, а потім тримати на відстані, змушуючи божеволіти. Мабуть, раніше я втратив би голову. Чи не варто зробити щось, що підтвердило б таку думку? Адже моя закоханість – їх головний важіль тиску.

Найпростіше – вимагати пояснень від Іргіс. Проте вона дуже спритно оточена «подругами» чи залицяльниками, що створюють непробивний кордон. Отже, потрібно зробити, щоб вона сама до мене прийшла. А що може її привабити? Ну не ревнощі ж. Думаю, час приділити увагу майбутній Седріковій королеві. Вони бачать у ній загрозу й засіб одночасно. Пропозиції, які мені може зробити мозгульська принцеса, можуть виявитися доволі цікавими.

Мила дівчина з Аретів, що намагається подружитися з принцесою, приймає моє запрошення на танець, а після нього я супроводжую її до об’єкту її бажань. Зараз принцеса з Седріком грають у шахи, а довкола стоять вболівальники, до яких ми й приєднуємось. Судячи з усього, принцеса розігрує складну комбінацію і є нелегким супротивником. Я захоплююсь грою і починаю стежити, забувши на якийсь час про свої плани. Здається, Седріку не уникнути поразки, але він чинить опір з усіх сил. Принцесі вдається дуже майстерно прогавити офіцера і складна комбінація її задуму руйнується. Седрік уник пастки. Зрештою, з мінімальною перевагою він виграє, і принцеса дякує йому за цікаву гру.

- Насправді ми обидва розуміємо, що ви виграли двічі, - відповідає Седрік і цілує їй руку. – і партію, і моє серце.

Пусті люб’язності, які оточуючі сприймають з поблажливим осміхом. Але ці двоє, здається, добре розуміють одне одного. Мені приходить в голову, що принцеса піддалася зовсім не заради Седріка, а заради глядачів. І їм обом це відомо.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍