Лариса Бондарчук - Секретарка для дракона-мільярдера, Лариса Бондарчук

Розділ 27

Сьогодні був робочий день, а дракон, поки їхав у автобусі, то все погуглив і дізнався, що Оленчині випуски новин виходять о тринадцятій нуль-нуль. Бо й канал був Тринадцятий, і обличчя каналу, неймовірна Оленка Мишувата, була якраз о цій порі в ефірі. Починала, так би мовити, свій робочий день. Бо в прайм-тайм* Оленка теж вела передачу, але початок її праці, як я вже сказала, був о тринадцятій.

“А як же фотографії?” - запитаєте ви. Напевно ж, побачив владний бос вже на фотографіях неймовірну Оленчину вроду? А от і ні! Якось так відбувалося, що як він не вдивлявся в її знімки на екрані - всі вони були, неначе в тумані, неначе якась пелена на очах заважала драконові розгледіти дівчину. Напевно, це так впливав знак істинності. Розгледіти свою пару міг дракон по-справжньому лише при зустрічі та й то тоді, коли почуття між істинними було взаємним. Отака морока. (Круто авторка придумала? 😁).

І, звичайно ж, дракон поїхав до неї на роботу, щоб розібратися в ситуації і поговорити з нею. А перед цим купив, вгадайте, що? Правильно, піцу! Адже він кур'єр Матвій!

Отож, приїжджає наш Степан Нокард, тобто Матвій, на Хрещатик і заходить в один із будинків українського телебачення, де розміщався офіс Тринадцятого каналу.

При вході сиділа вахтерка, літня жіночка в теплій жилетці-спецовці, рогових окулярах на дрібному носику, яскраво нафарбованими губами й бровами і, звичайно, фарбована блондинка.

Ви помічали, що вахтери всі у нас поділяються на три типи? Міцно збитий (трохи черевце є, але то мускул!) охоронець “Нікого не пропущу, заборонено!”, бабуся божа-кульбабка, яка переважно куняє за склом пропускної будки, і жіночка невизначених років із яскравим, просто жагучим макіяжем. Бувають ще й інших типів, звичайно, але то, швидше, винятки з правил.

Так от, на пропускному пункті до телевізійної компанії перебувала якраз жіночка невизначених років, вся дуже вражаюча, але в теплій жилетці-камізельці. Стояла там і металева вертілка: все, як годиться в поважній установі. Чомусь дракон думав, що й якісь охоронці будуть, як у кіно, бо будівля була гарна, вся - хром і скло, з розсувними дверима, але ні, не було таких. Може, вийшли кави попити і з'їсти пончик? Всі поліцейські і охоронці у фільмах п'ють каву і їдять пончики, адже бачили, так? 

Вахтерка підозріло глипнула на дракона, одягненого у шаровари та вишиванку, як ми пам'ятаємо, і запитала, зрозуміло, навіть не привітавшись:

- Куди?

- До студії Тринадцятого каналу, - пояснив владний бос.

- Пропуск! - долинуло з віконця.

А от жодного пропуску в Серпантія не було. Він взагалі сподівався, що його й так пропустять, оскільки він був одягнений у шаровари та вишиванку. Думав, що зайвих питань до нього не виникне. Хотів збрехати, що його запросили на якусь передачу, в якій знімали саме в такому одязі. Саме це він і сказав вахтерці.

- Без пропуску не пропускаємо! - промовила рішуче вахтерка і зняла окуляри. Відклала книгу, на якій була намальована напівоголена пані в обіймах вульгарного варвара, і налаштувалася, очевидно, на довгу суперечку. В неї аж очі заблищали від щастя, що можна посперечатися!

- Напевно, я забув пропуск, - поклав дракон піцу на підлогу і почав відкривати рюкзак і робити вигляд, що там щось шукає. - Може, пропустите, а я потім принесу?

- Заборонено без пропуску! - насупилася жіночка. - Ходять тут і ходять, а потім на третьому поверсі в офісі номер триста вісімдесят дев'ять із письмового столу з верхньої шухляди косметичка і манікурний набір зникають! - вона так і сказала, "манікурний". - Знаю я таких! - жінка зиркнула на свій ідеальний гострий манікюр. - Напевно, й замаскувався спеціально, косплеїст нещасний! 

Дракон не знав, хто такий косплеїст, але зрозумів, що краще не сперечатися. Він знав, що скрізь, у всіх світах, все можна заладнати за гроші. Оскільки пропуску в нього не було, то він запхав голову у віконце до цієї шикарної вахтерки і прошепотів:

- Ви знаєте, незрівнянна німфо, ваші дивовижно прекрасні очі все бачать, а пречудове почуття відповідальності відчуває все. Так, покаюся, я загубив пропуск, але у мене є дещо краще, - і він протягнув їй купюру в п'ятсот гривень. - Ви можете купити собі чудову помаду, блиск для губ, а також це, як його, "манікурний" набір, щоб підкорювати серця чоловіків жагучими поцілунками ваших дивовижних вуст та обіймами неймовірно гарно "наманікурених" рук, - Серпантій покосився на обкладинку любовного роману і вирішив додати. - Міцні чоловічі обійми - це так романтично! Я якраз іду в студію, де знімають серіал по цій книзі. Абессінія Пробалденіре теж моя улюблена письменниця!

Вахтерка вирячила щедро нафарбовані очі. І відкрила рота. Потім закрила. Потім знову відкрила і спитала:

- А чому в українському одязі?

- Нове бачення режисера! Ва́рвари нині не в моді! А хвацькі українські козаки - саме те!

Дракон підморгнув жінці і випхався з віконця, чекаючи результату свого словесно-грошового маневру. І він не забарився.

- Ага! - кивнула вахтерка, поправляючи зачіску. Зашарілася, зраділа, що хтось помітив її незрівнянну красу, адже наводила її, напевно, години зо дві. Роззирнувшись навколо, чи ніхто не бачив цієї сцени, забрала купюру зі столу і сховала її до кишені. - Це вагомий пропуск. Добре, йдіть. П'ятий поверх.

Дракон кивнув схвильованій жінці і попрямував на вказаний поверх.