Вікторія Вецька - Будь моєю назавжди , Вікторія Вецька

— Привіт, час збиратися до нашого нового офісу, — промовив друг і пройшов до квартири, його енергія контрастувала з моєю сонливістю.

— Уже? — здивувався я, але відразу відчув хвилювання від нового початку.

Я протер очі й глянув на годинник. Було лише сім тридцять. Підвівшись, я швидко вдягнувся і вийшов з кімнати, де на мене вже чекав Макс з кавою.

— Я вирішив тебе розбудити раніше, — усміхнувся він, простягаючи мені чашку. — У нас сьогодні великий день.

Ми швидко поснідали й вирушили до офісу, який Макс винайняв. Це була невелика, але затишна кімната в старій будівлі, проте вона мала все необхідне для старту: столи, стільці, ноутбуки, планшети та дошка для записів.

— Ось наш новий штаб, — з гордістю сказав Макс.— Ми зможемо працювати тут без перешкод, а потім перейдемо в інше приміщення, де буде знаходитися наша компанія, — продовжив він.

Я сів за ноутбук, Макс почав розкладати документи. Ми мали багато ідей, але спершу потрібно було вибрати найкращі для презентації інвесторам.

— Отже, Назаре, з чого почнемо? — запитав Макс, поглядаючи на мене.

— Давай спершу визначимося з напрямками, — відповів я. — Але я також подумав про додаток для управління особистими фінансами. Багато людей зараз шукають способи ефективніше керувати своїми грошима.

— Згоден, — кивнув Макс.

Ми почали обговорювати ідеї, робити нотатки на дошці, планувати можливості та ризики кожного проєкту. Час пролетів непомітно, і ось уже наставав полудень.

— У нас вже є два потужних проєкти, — сказав Макс. — Тепер нам потрібно детальніше пропрацювати бізнес-план і підготувати презентацію для потенційних інвесторів.

— Згоден, — відповів я, відчуваючи натхнення від нашого прогресу. — Треба розробити дорожню карту розвитку та прорахувати потенційні прибутки.

Ми занурилися в роботу, складали фінансові розрахунки, прогнозували ринкові тенденції. Макс зосередився на презентації, готуючи слайди та діаграми, а я — на технічних аспектах і розробці прототипів.

— Це буде нелегко, — сказав Макс, коли ми нарешті зробили перерву. — Але я впевнений, що ми зможемо досягти успіху.

— Ми зможемо, — відповів я, відчуваючи впевненість і рішучість. — Разом ми створимо щось справді велике.

Наші плани були амбітними, але ми були готові до викликів. Це був лише початок, але ми вже бачили перспективи й були налаштовані на перемогу.