Катерина Воронцова - За жагою кохання. Книга 2, Катерина Воронцова

Глава 22

Я чекав, я тебе шукав,

Бачив очі твої в чужих вікнах...

Я не знав, де ти є, не знав...

Ну куди i навiщо ти зникла?

Бачили очі що брали, як ти мене ошукала?

Де ти від мене сховалась?

Де ти блукаеш, кохана?

Де ти є? Де ти є? Де ти є?

Де ти сховала кохання моє?

Я сам собі обіцяю, що я відшукаю тебе!

 

На даху я - NZK

 

Дан
Я шукав її, як одержимий, як несамовитий, обнишпорив усі мислимі й немислимі заклади, перевірив кожен куток мегаполісу, усі підворіття. Квартира, де жила дівчина з матір'ю, з дня у день незмінно зустрічала мене самотньою чорнотою вікон. Андріани не було ні в місті, ні в його околицях. Те саме в один голос стверджували мої люди, яких я під'єднав до пошуку. Її взагалі ніде не було, дівчина немов розчинилася в повітрі.

Я знайшов подруг Андріани, але на всі мої спроби розговорити їх панянки вперто відмовчувалися. Приїхав до консерваторії, пройшов до адміністратора, розраховуючи отримати хоч якусь інформацію.

- Вибачте, а ви ким доводитеся Лісовській? - поглянув на мене з-під круглих окулярів декан.

- Я...

А ким я був для Андріани? Ніким. Дурнем, що втратив від неї голову, закоханим придурком.

- Другом, -  відповів стисло, без пояснень.

- Кхм, друг, так... зрозуміло..., - директор кивнув задумливо і дещо розсіяно. - Пане Северський, особисту інформацію про студентів ми не даємо нікому, окрім найближчих родичів. Сподіваюся, ви розумієте.

- Андріана зникла. Я, з особистих причин, турбуюся про неї.

- Лісовська взяла на рік академічну відпустку. Хіба мало куди молода красива дівчина може поїхати? Вибачте, більше нічим не можу допомогти. Чесно кажучи, я й цього не повинен був вам говорити.

- І на тому спасибі.

А далі довгі тижні безплідних поневірянь, пошуків, плутаної інформації, хибних напрямків. І ось через півтора місяця розвідка батька знайшла на іншому кінці країни блондинку дуже схожу на Андріану. Я одразу виїхав у далекий Роздовбайськ, сподіваючись, що нарешті Метелик знайшовся. Тільки ніякого Метелика там не виявилося. Приставив своїх хлопців спостерігати за будинком, де, як доповідали, вона жила на квартирі якоїсь Світлани Олегівни. А через місяць людей зняв - ніяка дівчина там жодного разу не з'явилася, ні блондинка, ні навіть брюнетка. Може й не брехала неговірка Світлана, коли стверджувала, що я помилився...

Я відчував лють і розпач: вкотре невірний слід, зачинені двері, глуха стіна, в яку хотілося лупити та так, щоб кров стікала з розбитих кісточок, доки перешкода не розвалиться, не розкришиться. Якби це могло допомогти.

Запитання, на які я хотів би отримати відповіді саме від Андріани, змінювали одне одного із вартою заздрості постійністю, тиснули кількістю. Я шукав відгадку на головне з них: якщо Андріана чекала від мене допомоги, чому пропала з кінцями? Востаннє, коли ми бачилися, вона переконувала, що вагітна моєю дитиною. Доброї розмови не вийшло, точніше, ми так і не встигли як слід порозумітися - втрутився Скажений і все перегадив. Не минало жодного дня, щоб я не сподівався, що Метелик дасть про себе знати. Мов закоханий підліток смикався при черговому телефонному гудку, з надією впивався очима в екран і знову відчував дике розчарування. На ніч не ставив айпад на беззвучку, раптом вона набере, а я не почую. Я втратив міцний сон, знову почав палити. Навіть якщо припустити, що мій номер дівчина з якихось причин загубила, то вона прекрасно знала назву моєї будівельної компанії. В інтернеті основні номери у вільному доступі, варто лише маякнути і її відразу з'єднали б зі мною. Я суворо попередив свого заступника і секретаря - якщо надійде дзвінок від Лісовської, негайно зв'язати зі мною в будь-який час дня чи ночі. Я чекав на Метелика, готовий був забути брехню, яку ніколи й нікому не прощав, її зв'язок зі Скаженим, забути їхні поцілунки в засос. Я б пробачив їй усе. Тому що досі без тями кохав, час не допоміг впоратися з почуттями до неї, навпаки, чим довше ми не бачилися, тим палкішим та впертішим ставало бажання знайти дівчинку і назавжди залишити собі. Вона чекає на мою дитину і має перебувати під захистом, забезпечена всім необхідним. Мій син не залишиться напівсиротою, як я, завжди голодним, часто побитим. Я не допущу, щоб він повторив моє нещасливе дитинство і безпутну юність. У Андріани й малюка буде все, що тільки потрібно для спокійного і щасливого життя.

Заради Метелика я домігся скасування передшлюбного контракту. Заручини з дочкою Ахметова було розірвано. Для цього довелося розіграти невеличкий спектакль, показово заявитися в гості до Рената, з парочкою елітних повій і, нібито між іншим донести, що свої звички після одруження я міняти не маю наміру. Спрацювало. Ахметов єдину дочку обожнював до безпам'ятства, договір анулював, я свого домігся. Гроші його більше мені потрібні не були - я знову міцно стояв на ногах. Звісно, мені і команді довелося працювати днями та ночами, як проклятим. Я фактично переселився жити в офіс, але результат виправдав витрачені зусилля - "Північ-Інтеграл" знову був у першій п'ятірці провідних будівельних кампаній.

Тільки Андріана не з'явилася ні через день, ні через тиждень, ні через місяці. І я більше не здригався, коли дзенькав ґаджет, бо перестав сподіватися. Вона відмовилася від моєї підтримки, турботи, мабуть усе вирішила за нас. Тільки нас, виходить, ніколи не було.

Я до останнього не вірив, що Метелик зі Скаженим, вважав, вона все кинула і поїхала. Несподівана зустріч на дорозі приголомшила мене, вибила ґрунт з-під ніг. Однак я наступив на горло своїй гордості та приїхав на вечірку тільки заради Андріани - нам необхідно поговорити. З надійних джерел знав, що Кречетов теж запрошений, і був упевнений, що він потягне з собою дівчину. І не помилився.

Залишивши машину на стоянці, увійшов до холу концерну. Я ще не бачив її, тільки відчув на собі погляд, але вже знав, що це мій Метелик. Повернув голову і пірнув у яскраву зелень очей, серце шалено заколотилося в горлі, у вухах, душа злетіла так стрімко, що перехопило подих. Я був невимовно щасливий бачити її, неймовірно радий. Можливо, мені здається, але вона стала ще красивішою. Та усе ж дівчинка змарніла, під очима залягли темні тіні. І очі інші: у них хлюпала вселенська втома. Може, вагітність проходить складно? Сьогодні Андріана буде зі мною, будь-яким способом і плювати на Скаженого, плювати, де він ховав її весь цей час. Моя вагітна жінка не залишиться з чужим мужиком, тим більше таким. Із завмиранням і чуттєвим трепетом я опустив погляд униз, на животик і... На мене чекало стрімке падіння з небес на землю, жорстке, таке, що мізки розлетілися на кисіль, дух вибило з грудей і стало нічим дихати - ніякої вагітності не було й близько

Що це? Як усе розуміти? Вона від самого початку брехала про дитину, не тувши при надії чи настільки ненавиділа мене, що пішла на аборт, захотіла позбутися непотрібного тягара? Я дивився в зелені очі і намагався зрозуміти, коли Андріана була справжньою? Зі мною в Больцано чи зараз, проходячи повз під руку зі Скаженим? Хто вона насправді, проста щира дівчина, яка весело сміялася з моїх жартів, чи світська левиця, що носить діаманти, ніби народилася в них? Кого я кохав увесь цей час: ніжного метелика з чудовими крилами, не схожого на цих фальшивих силіконових жінок, чи ощадливу брехуху? Де істина?

"Вона була і буде зі мною. Ти зрозумієш, яким був придурком, коли побачиш усе на власні очі" - регіт Скаженого вдарив по пам'яті  пекучим батогом болю.

Я подивився на його лапу, що міцно стискала руку Андріани, коли він тягнув її зі сцени, і в мене зірвало дах. Сам не зрозумів, як кинувся на Скаженого, рвонув на себе. Ми зчепилися, гарчали й кружляли наче звірі, ладні в будь-яку хвилину розірвати одне одному горлянки, ми склеїлися, як сіамські близнюки, вбиваючи одне одного ненавистю очей.

Хвилину тому натовп, що аплодував Андріані з приємними посмішками, тепер був захоплений новим шоу, жінки дивилися на конфлікт зі змішаною часткою страху і цікавості, жадібно чекаючи продовження, чоловіки лише криво посміхалися.

- Чого ти лізеш куди тебе не просять, Север?! Змирися! Ти програв, вона не твоя!

- Хочеш сказати, твоя?! - смикнув стиснутими кулаками, пролунав тріск матерії, із сорочки Кречетова відлетіли ґудзики, потрапивши на сусідній столик у салати до жінок. Панянки верескнули.

- Тааак, моя! Хіба не бачиш? Осліп? Придивися гарненько... З ким вона? Може з тобою?!

- Запитаймо її...

- Агов, агов, хлопці! Хлопці!

Олігарх Новіков з охороною опинився поруч, швидко зрозумів, що ми готові роздерти один одного на шмаття на очах у всіх.

- Або припиніть бійку, або негайно залиште приміщення і вирішуйте свої суперечки поза будівлею. Мені не потрібні неприємності.

Нас розтягнули під розчарований видих жінок.

Скажений загрозливо посміхнувся, осмикнув сорочку і, підійшовши до Андріани, схопив її за руку та потягнув на вихід.

- Ми йдемо, на сьогодні тут робити більше нічого.

І вона пішла за ним, на виході озирнулася на мене, я підніс до вуха смартфон, продовжуючи дивитися на неї впритул.

- Чуєш, Хакер, дізнайся, чи стояла на обліку в жіночій консультації Андріана... І що, що пізно? Не вранці, мені треба на зараз... Копай у всіх клініках приватних і державних. Дізнайся інформацію за пів року. Так. Упевнений. Вона на той момент ще не виїжджала з міста.

Я залишив вечірку і приїхав додому. Не встиг роздягнутися, як подзвонив Женька Хакер.

- Чуєш босе, тут така справа... - хлопець відкашлявся.

- Не тягни кота за хвіст, що нарив?

- Інформації мало, іншої немає, зате вона точна.

- Тобі краще не випробовувати моє терпіння, черепахо,бо я приїду і власноруч придавлю тебе.

- Добре, добре. Дан, є запис про Лісовську. Це приватна гінекологічна клініка "І....". До речі, найдорожча в країні.

- Женя! - гаркнув я.

- Вибач, босе. Тут список аналізів, висновок лікаря, усе підтверджує, що дівчина дійсно була вагітна.

- Була?

- Ну... - Хакер зітхнув і зам'явся, а я внутрішньо стиснувся, - я не знаю. Андріана Лісовська була записана на аборт на початку жовтня місяця.
- Щ...що? - запнувся я і перепитав.
Женя на взір розмовляв дуже швидко, певно мені не те здалося.

- Кхм. Я кажу, - Хакер перестав тараторити й відповів не поспішаючи. - В електронному журналі клініки на жовтень стоїть запис на аборт Андріани Лісовської, також зазначено час і день.

Я заплющив очі, видихнув через рот і міцніше перехопив стільниковий. Почуте не могло бути правдою. Це не про мого Метелика, вона ніколи.... Ніколи б не вбила нашого малюка. Хто завгодно, але не Андріана.

- Алло, босе?

- Жека, - я не хотів здаватися, - перевір, чи є ще в місті або прилеглих до нього районах тезки  Лісовської. Можливо, це однопрізвищниця.

- Уже перевірив. Мені шкода, Дан, збігів немає, до того ж і фото її додається, це та сама білявка.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍