Любомир Андрійович Дереш - Спустошення

українську і світову політику, усе більше схиляючись до того, аби бачити в кожній події, що відбувається на світовій арені, провісників наростаючої кризи і наближення світанку нової доби. Гуров і Карманов детально розібрали постатей українського політикуму, потім перекинулися на російських, обговорили перспективи розпаду Росії і відокремлення Сибіру і можливість альтернативного цивілізаційного проекту. Десь о десятій вечора, чи навіть ближче до одинадцятої — через певну кількість вина у крові Федір приємно розтягнувся в часі, ставши схожим на посмішку Чеширського кота з «Аліси» — Карманов запросив гостей відвідати його зброярню на другому поверсі, і вони як слід роздивилися його колекцію мечів, де були не тільки японські, а й середньовічні європейські, африканські, турецькі, індійські мечі і мечі з Далекого Сходу. Гуров із задоволенням брав зброю до рук і роздивлявся її при світлі. З особливою гордістю Карманов показував самурайські катани, з якими, за його словами, він тричі на тиждень займався у себе в спортзалі.

Близько опівночі Гуров озвався:

— Ну что же, самое время уходить на отдых?

— Может, я принесу еще вина из погреба? Мне кажется, мы недостаточно углубились в состояние. У меня есть кол­лекция восточной военной миниатюры, я позову парней растопить баньку, а мы в это время сможем насладиться коллекцией...

— О, нет, — твердо зупинив його Гуров, так, наче це Карманов сп’янів замість нього. — Банька — это для другого раза. Пожалуй, я бы уже поехал домой.

Чоловіки на прощання обмінялися твердим рукостисканням, і Карманов, з розплилим поглядом, прекрасний і впевнений у собі, схожий на якогось напівбога з блакитними очима й засніжено-білою головою, а Гуров чомусь не піддавався Федоровому метафоричному сприйняттю, і це налякало його — він подумав, що той, мабуть, настільки поза всякими формами, що про нього навіть важко сконструювати описання.

Я відвожу Гурова у Київ під його будинок на Солом’янці й стримано прощаюся з ним, так щоб у цих двох-трьох словах умістився цілий всесвіт смислів, всесвіт почуттів, перехоплених і стягнутих у тугий вузол звучанням долі.

Стараючись не порушувати благородної тиші в розумі, що запанувала в мені після зустрічі, я приймаю гарячий душ і тихо вкладаюся біля Смирни так, щоб сховатися обличчям у її волоссі, щоб злитися з нею, з її наготою. Від неї йде знайомий, різкий і звабливий запах первісної жінки. Так могли пахнути дітьми і димом від вечірнього вогню жінки-аборигенки в сельві Амазонки. Запах первісного дому. Я встромляюся у нього, наче скалка, наче ніж, і стирчу, стараючись звести весь космос свого розуму до цього простого базового переживання, коли більше немає космічних турбот, а є лише він — теплий поклик дому, щілина в світовому древі, яка гарантовано обіцяє близькість, тепло, захист, любов.

Огорнутий цим первісним теплом, звузившись настільки, наскільки міг — до крапки, до цятки, в яку, крім неї самої, більше не поміщається нічого, я засинаю, засинаю, засинаю.

Кінець частини другої 

Частина третя. Экстремалды жайлылық

У Кодексі України «Про свідомість», стаття 2, частина перша,

після слів «ресурсів людської свідомості» доповнити закон

словами «і ресурсів свідомості інших істот, наділених свідомістю».

Із «Закону України про врегулювання діяльності психотехнологічних корпорацій»

Haru kourou no hana no en

Meguru sakazuki kage sasite

Chiyo no matsugae

Wakeideshi

Mukashi no hikari ima izuko

Scorpions — Kojo No Tsuki

(Tokyo Tapes, 1979)[1]

 Федір розпочинав день з ранкового гоління. Щоранку він закінчував гоління ніжним бальзамом від Nivea Мen — «Extreme comfort». Щоб не бачити цього викриваючого в якомусь сенсі напису — «екстремальний комфорт» — парадоксального, бо начебто дає мужнім чоловікам змогу втішатися один на один м’яким бальзамом після гоління, що підриває в корені саму концепцію мужності — він відвернув від себе флакон етикеткою до стіни. Однак на зворотній стороні флакона той самий вислів «Extreme comfort» — було перекладено ще двома мовами: українською — «Екстремальний комфорт» і казахча — «Экстремалды жайлылық». Щоранку, поки він голився, його погляд знову пробігався незбагненною тюркською формулою чоловічого способу життя, яка поступово стала для нього своєрідним закляттям, міфологемою, що віддзеркалювала суть його тодішнього існування: «Экстремалды жайлылық».

— «Экстремалды жайлылық», — він пробував цю фразу на смак. «Жайлылық» означало «комфорт», проте варто пам’ятати, що цей комфорт — екстремальний.

За кілька тижнів, відколи відбулася історична зустріч Карманова і Гурова, відбулося породження одразу кількох відгалужень «Соми» — було створено Інститут соціо-гуманітарних досліджень як когнітивне ядро майбутньої мережі; закладено основи для розробницького відділення «Соми»; створено відділ глибокого прогнозування. Карманов провів окремо розмови з кожним новим працівником. Старшим серед них було призначено Віктора, який уже сам далі допомагав формувати департаменти нової компанії. Віктор прийшов у офіс «Соми» зі своїм горнятком і ложечкою, по-армійськи прив’язаною ниткою до ручки, і з обов’язками керівника справлявся чудово. Близько дванадцяти нових людей, котрих порекомендував Гуров, і які планували зробити психоінженерну практику своєю професійною діяльністю, підписали угоди з компанією «Сома» і на їхні трудові книжки одразу ж почав зараховуватися новий стаж.

Листопад якнайкраще підходив для початку їхньої діяльності. У ці довгі осінні вечори вони провели кілька стратегічних сесій за участю Карманова і Гурова, на яких було визначено базові принципи роботи «Соми» — починаючи від її прямої ринкової діяльності і закінчуючи визначенням стилю подачі інформації про психоінженерні розробки в мас-медіа. Це були вечори, з яких Федору запам’яталися здебільшого закочені рукави сорочки Карманова і Гурова, велика кількість чайних горняток і головний біль, викликаний світлом від електричних лампочок у кімнаті для нарад. Запам’яталися списані схемами фліп-чарти, гарячі, ледь не до сварок, дискусії, в яких найбільше кричав Слава, а найзапекліше відстоював свою позицію Віктор. Запам’яталися довгі нічні накури у нього на квартирі разом із Віктором, Смирною і Славою — а також, поперемінно, ще деякими психоінженерами, які полюбляли розмови «під димком». Запам’яталося, що Віктор більш за все любить зефір, а потім пряники — і що ці солодощі мають бути в офісі завжди і за будь-яких обставин, інакше Віктор перетворювався на перепончастокрилого демона із закрученими баранячими рогами.

Принциповим стало рішення скерувати головні інвестиції на довершення програми психоінженерних мов. Гуров оцінив, що при інтенсифікації зусиль усіх учасників процесу технологію можна довести до комерційного вигляду впродовж дев’яти місяців — стандартної тривалості циклограми підготовки космонавтів за часів СРСР. Карманов зголосився профінансувати підготовку і виїзну роботу близько ста психоінженерів різного ступеня досвідченості. Планувалося, що буде створено від трьох до п’яти осередків, де відбуватиметься експеримент. Учасники експерименту проживатимуть на закритих територіях — ішлося про відпочинкові бази чи