Айзек Азімов - Друга фундація

– Я подумала про війну, – промовила Аркадія.

– Не думай про це. Що ти можеш вдіяти? Якщо ти не можеш тут нічим зарадити, навіщо краяти собі серце?

– Але я подумала, що Фундація втратила більшість своїх сільськогосподарських світів. Вони там, мабуть, уже отримують продукти за картками.

Тато мав збентежений вигляд.

– Не турбуйся. Все буде добре.

Аркадія майже не чула його.

– Я хотіла би привезти для них їжу, ось що. Розумієте, коли Мул помер і Фундація повстала, Термінус певний час був ізольований, і генерал Ген Прітчер, який тоді змінив Мула, взяв його в облогу. Їжі виробляли дуже мало, і мій тато розповідав, що його тато розповідав йому, що тоді в них були лише жахливі на смак концентрати з амінокислот, а одне яйце коштувало двісті кредитів. Потім вони вчасно прорвали облогу і з Сантанні прийшли кораблі з їжею. Це, мабуть, були жахливі часи. Та й зараз, здається, все повторюється знову.

Запала тиша, а потім Аркадія сказала:

– Знаєте, я готова закластися, що Фундація зараз охоче заплатила би за контрабандну їжу. Вдвічі, втричі або й іще дорожче. Боже, та якби якийсь кооператив, наприклад, тут на Тренторі, взявся би за таку справу, то вони, можливо, й втратили б якісь кораблі, але можу присягнутися, що заробили б на війні мільйони ще до того, як вона закінчиться. За старих часів торгівці Фундації постійно цим займалися. Коли траплялася якась війна, вони продавали все, чого бракувало, і ризикували, випробовуючи долю. Чорт забирай, та вони заробляли два мільйони кредитів за одну подорож, і то чистого прибутку. Більше товарів просто не вміщалось у трюмах їхніх кораблів.

Тато заворушився. Його сигара непомітно згасла.

– Торгівля продовольством, кажеш? Гм… Але ж Фундація так далеко звідси!

– О, я знаю. Звичайно, звідси нема чого навіть намагатися. А от якби взяти регулярний лайнер, то можна було би долетіти до Массени або Смашика, а потім треба було би винайняти невелике розвідувальне судно чи щось подібне, щоб пролетіти крізь лінію фронту.

Тато почухав потилицю і взявся за розрахунки.

За два тижні усі приготування до місії були завершені. Більшу частину цього часу Мама лаяла його. По-перше, за ту невиліковну впертість, з якою він ішов на самогубство. По-друге, за ту неймовірну впертість, з якою він відмовлявся взяти її з собою.

Тато умовляв її:

– Мамо, ну чому ти поводишся, як стара баба. Я не можу тебе взяти. Це чоловіча справа. Що таке, на твою думку, війна – забавка? дитяча гра?

– Тоді чому ж ти туди летиш? «Чоловіча справа»! Та ж ти, старий дурню, однією ногою вже в могилі. Нехай летить хтось молодий, а не такий голомозий опецьок, як ти.

– Я не голомозий, – із гідністю відповідав Тато. – В мене ще чимало волосся. І чому б мені не заробити комісійні? І чому не я, а якийсь молодик? Послухай, це може принести мільйони.

Вона знала це і замовкла.

Аркадія побачила Тата перед відльотом один раз.

– Ви збираєтеся на Термінус? – поцікавилася вона.

– Чому б і ні? Ти сама казала, що їм потрібні хліб, рис і картопля. Ну, от я й укладу з ними угоду, і вони це отримають.

– Ну, в такому разі… лише одне: якщо ви збираєтеся на Термінус, ви могли би побачитися з моїм батьком?

Обличчя Тата вкрилося зморшками й аж засяяло від зворушення:

– О… мене не треба про таке просити. Звичайно, я його побачу. Побачу, скажу йому, що ти в безпеці, і що з тобою все добре, а коли війна закінчиться, я привезу тебе назад.

– Дякую. Я розповім, як його знайти. Його звати доктор Торан Дарелл, і він живе у Стенмарку. Це відразу ж за межами Термінус-сіті. Ви можете дістатися туди маленьким рейсовим літаком. Ми живемо на Ченнел-драйв, 55.

– Зачекай, я запишу.

– Ні-ні, – Аркадія махнула рукою. – Ви не повинні нічого записувати. Ви повинні запам’ятати і знайти його без сторонньої допомоги.

Тато здивувався, а відтак знизав плечима.

– Добре. Ченнел-драйв, 55, Стенмарк, за межами Термінуссіті, і ви дістанетеся туди літаком. Усе правильно?

– І ще одне.

– Так?

– Ви могли б йому дещо переказати від мене?

– Звичайно.

– Я хочу сказати це пошепки.

Він нахилив до неї свою пухку щоку, і вона щось прошепотіла йому на вухо.

У Тата округлилися очі.

– І це те, що ти хочеш мені сказати? Але ж це не має сенсу.

– Він зрозуміє, що ви маєте на увазі. Просто скажіть, що це передала я – і він зрозуміє. І скажіть це точнісінько так, як сказала я. Без змін. Не забудете?

– Та як це можна забути?! Чотири коротеньких слова. Слухай…

– Ні-ні. – Вона аж підскочила, настільки її переповнювали почуття. – Не повторюйте цього. Ніколи і нікому цього не повторюйте. Не згадуйте про це, доки не побачите мого батька. Обіцяйте мені.

Тато знизав плечима.

– Обіцяю! Добре!

– Добре, – сумно сказала вона, дивлячись, як він іде доріжкою до повітряного таксі, що чекало, щоб забрати його до космопорту. І в цей час вона думала лише про одне: чи не підписала йому смертний вирок? Чи побачить його знову?

Було неймовірно важко повертатись у будинок і дивитись у такі добрі очі Мами. Мабуть, коли все це закінчиться, найкраще для неї буде накласти на себе руки за все, що вона їм заподіяла.

БИТВА ПРИ КВОРИСТОНІ – … відбулася 1.03.377 р. е. ф. між військами Фундації та лорда Калгана Стеттіна, остання важлива битва періоду Безцарів’я…

Галактична енциклопедія

19. Кінець війни

Джоул Турбор, огрядне тіло якого було втиснуте у флотську форму, опанував нову роль воєнного кореспондента, і це йому навіть подобалося. Подобалося, що він знову в ефірі, і тепер неприємне відчуття безпорадності у марній боротьбі із Другою Фундацією поступилося місцем запалу у боротьбі іншого ґатунку – з реальними кораблями та звичайними людьми.

Ясна річ, у цій боротьбі Фундація ще не могла похвалитися видатними перемогами, але до цього питання слід було ставитися по-філософськи. Після шести місяців війни основне ядро Фундації залишалося у повній цілості, й основні сили флоту теж зоставалися цілими і неушкодженими. Кількість їх, за рахунок кораблів, побудованих із початку війни, зоставалася майже такою самою, а з технічного боку флот став значно могутніший, ніж був до поразки при Іфні.

А тим часом планетарні сили оборони зміцнювалися, збройні сили вдосконалювали свою підготовку, діяльність адміністрації стала ефективнішою, оскільки змушена була позбутися бюрократизму, а більша частина флоту Калгана пробуксовувала