Михайло Михайлович Коцюбинський - Тiнi забутих предкiв, Михайло Михайлович Коцюбинський
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
М о ц у в а т и с я — боротися, мірятися силою.
М р и ч — туман, імла.
Н а б і л — молоко, молочні продукти.
Н а б і р — у борг, без грошей.
Н а м і т к а — покривало з тонкого серпанку, яким зав’язують поверх очіпка голову заміжні жінки.
Н е г у р а — туман.
Н е д е я — дика вершина гори.
О б о р а — відгороджена частина подвір’я з приміщенням для худоби.
О б о р і г — повітка на сіно.
О б р і к — січка з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней.
О д а л і с к а — служниця або наложниця в гаремі.
О к о — міра об’єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнює 1—1,5 літра.
О с л і н — переносна кімнатна лава для сидіння.
О с т р е в а — суха смерека з галузками, на якій сушиться сіно.
О т ч е н а ш — молитва у віруючих християн; мораль, нотація.
О ф і р а — те саме, що жертва.
О ч і п о к — старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з подовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягаючи сховане під ним волосся.
П а з у в а т и (пазити) — пильнувати, стежити.
П а т е р гі ц я — довга палиця, яку звичайно використовують для опори при ході; жезл як ознака вищих християнських та деяких інших священослужителів, а також символ влади взагалі.
П і д т гі ч к а — нижня частина жіночої сорочки, пришита звичайно в поясі до верхньої.
П і л — нари в селянській хаті, розміщені між піччю і протилежною до печі стіною.
П і с т — період невживання скоромної їжі.
П л а й — гірська стежка.
П л і т — сплетена з соломи стрічка, з якої потім зшивають бриля.
П л о в а — злива.
П о в гі т и ц я — однорічна трав’яниста рослина; бур’ян.
П о в і т к а — господарське приміщення для утримання домашніх тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна.
П о д е н н е — плата за кожен відпрацьований день.
П о д р и — полиці під дахом.
П о л у к і п о к — 30 снопів скошеного або зжатого хліба, складеного хрестоподібно колоссям усередину і прикритих зверху одним снопом-шапкою.
П р и м а р — сільський староста; примарія — розправа (управа).
П у д и т и — тут: жити позиченим, позичати хліб пудами.
П у т и н а — дерев’яна посудина.
П у щ е н н я — останній день вживання скоромної їжі перед постом.
П ’ я т и з л о т н и к — монета вартістю 75 копійок.
Р и н ш т о к (риштак) — водостічна канава; переносно — покидьки суспільства.
Р у б е л ь — довга жердина, яку кладуть зверху на віз із сіном й притягують за кінці вірьовкою так, щоб, придавивши, утримати вантаж, або вузька дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни.
Р у н д у к — ґанок.
С а к в гі — дві з’єднані одним полотнищем торби, що їх перекидають через плече (на груди й спину), або через спину коня.
С а р а к а — бідолаха.
С а х а р н я — цукровий завод.
С е р е д о х р е с т я — те саме, що Середопістя — четвертий тиждень Великого посту.
С л и в е — майже.
С о д о м а — безладдя, метушня, шум.
С о р о к і в к а — тут: дрібна розмінна монета вартістю двадцять копійок.
С о ц ь к и й — у дореволюційній Росії, в тому числі й на Україні, — нижчий поліцейський служитель на селі, якого обирали на сільській сходці.
С п а ш — потрава, псування, знищення трав, посівів тваринами.
С п у з а р — пастух, в обов’язки якого входить підтримувати вогонь, заготовляти дрова, носити воду.
С т а р ш и н а — тут: виборна особа, що керувала справами села, волості.
С т а я — дерев’яний намет, в якому живуть вівчарі та роблять сир (будз, бриндзю).
С т о с о т к р о т — уживається як проклін, як вияв гніву, обурення.
С т о д о л а — будівля для зберігання снопів сіна, соломи тощо, а також молотьби, віяння і т. д.
С т р у н к а — намет для доїння овець.
С у т о ч к гі — обгороджена гірська стежка.
Т а б і в к а — гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече.
Т е р н и ц я — знаряддя для тертя льону, конопель.
Т о в а р — тут: переважно велика рогата худоба.
Т р е м б і т а — довга на сажень сурма з дерева і з кори.
У р я д н и к — у дореволюційній Росії — нижчий чин повітової поліції.
Ф е з (феска) — головний убір у східних народів.
Ф е р е д ж а — параджа.
Ф і л і ж а н к а — чашка.
Ф л о Я р а — басова сопіл-ка-зубівка майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині.
Ф у д у л ь н и й — гордовитий, зарозумілий, пихатий.
Х р а б у с т — осот.
Х у р м а н к а — підвода.
Ц а р и н к а — обгороджений сінокіс близько од оселі.
Ч е л ю с т і — отвір дугастої форми між припічком і внутрішньою частиною сільської печі.
Ч е л я д ь — жінота.
Ч е р е д і н н
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тiнi забутих предкiв, Михайло Михайлович Коцюбинський», після закриття браузера.