Михайло Михайлович Коцюбинський - Тiнi забутих предкiв, Михайло Михайлович Коцюбинський

М о ц у в а т и с я — боротися, мірятися силою.

М р и ч — туман, імла.

Н а б і л — молоко, молочні продукти.

Н а б і р — у борг, без грошей.

Н а м і т к а — покривало з тонкого серпанку, яким зав’язують поверх очіпка голову заміжні жінки.

Н е г у р а — туман.

Н е д е я — дика вершина гори.

О б о р а — відгороджена частина подвір’я з приміщенням для худоби.

О б о р і г — повітка на сіно.

О б р і к — січка з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней.

О д а л і с к а — служниця або наложниця в гаремі.

О к о — міра об’єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнює 1—1,5 літра.

О с л і н — переносна кімнатна лава для сидіння.

О с т р е в а — суха смерека з галузками, на якій сушиться сіно.

О т ч е н а ш — молитва у віруючих християн; мораль, нотація.

О ф і р а — те саме, що жертва.

О ч і п о к — старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з подовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягаючи сховане під ним волосся.

П а з у в а т и (пазити) — пильнувати, стежити.

П а т е р гі ц я — довга палиця, яку звичайно використовують для опори при ході; жезл як ознака вищих християнських та деяких інших священослужителів, а також символ влади взагалі.

П і д т гі ч к а — нижня частина жіночої сорочки, пришита звичайно в поясі до верхньої.

П і л — нари в селянській хаті, розміщені між піччю і протилежною до печі стіною.

П і с т — період невживання скоромної їжі.

П л а й — гірська стежка.

П л і т — сплетена з соломи стрічка, з якої потім зшивають бриля.

П л о в а — злива.

П о в гі т и ц я — однорічна трав’яниста рослина; бур’ян.

П о в і т к а — господарське приміщення для утримання домашніх тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна.

П о д е н н е — плата за кожен відпрацьований день.

П о д р и — полиці під дахом.

П о л у к і п о к — 30 снопів скошеного або зжатого хліба, складеного хрестоподібно колоссям усередину і прикритих зверху одним снопом-шапкою.

П р и м а р — сільський староста; примарія — розправа (управа).

П у д и т и — тут: жити позиченим, позичати хліб пудами.

П у т и н а — дерев’яна посудина.

П у щ е н н я — останній день вживання скоромної їжі перед постом.

П ’ я т и з л о т н и к — монета вартістю 75 копійок.

Р и н ш т о к (риштак) — водостічна канава; переносно — покидьки суспільства.

Р у б е л ь — довга жердина, яку кладуть зверху на віз із сіном й притягують за кінці вірьовкою так, щоб, придавивши, утримати вантаж, або вузька дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни.

Р у н д у к — ґанок.

С а к в гі — дві з’єднані одним полотнищем торби, що їх перекидають через плече (на груди й спину), або через спину коня.

С а р а к а — бідолаха.

С а х а р н я — цукровий завод.

С е р е д о х р е с т я — те саме, що Середопістя — четвертий тиждень Великого посту.

С л и в е — майже.

С о д о м а — безладдя, метушня, шум.

С о р о к і в к а — тут: дрібна розмінна монета вартістю двадцять копійок.

С о ц ь к и й — у дореволюційній Росії, в тому числі й на Україні, — нижчий поліцейський служитель на селі, якого обирали на сільській сходці.

С п а ш — потрава, псування, знищення трав, посівів тваринами.

С п у з а р — пастух, в обов’язки якого входить підтримувати вогонь, заготовляти дрова, носити воду.

С т а р ш и н а — тут: виборна особа, що керувала справами села, волості.

С т а я — дерев’яний намет, в якому живуть вівчарі та роблять сир (будз, бриндзю).

С т о с о т к р о т — уживається як проклін, як вияв гніву, обурення.

С т о д о л а — будівля для зберігання снопів сіна, соломи тощо, а також молотьби, віяння і т. д.

С т р у н к а — намет для доїння овець.

С у т о ч к гі — обгороджена гірська стежка.

Т а б і в к а — гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече.

Т е р н и ц я — знаряддя для тертя льону, конопель.

Т о в а р — тут: переважно велика рогата худоба.

Т р е м б і т а — довга на сажень сурма з дерева і з кори.

У р я д н и к — у дореволюційній Росії — нижчий чин повітової поліції.

Ф е з (феска) — головний убір у східних народів.

Ф е р е д ж а — параджа.

Ф і л і ж а н к а — чашка.

Ф л о Я р а — басова сопіл-ка-зубівка майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині.

Ф у д у л ь н и й — гордовитий, зарозумілий, пихатий.

Х р а б у с т — осот.

Х у р м а н к а — підвода.

Ц а р и н к а — обгороджений сінокіс близько од оселі.

Ч е л ю с т і — отвір дугастої форми між припічком і внутрішньою частиною сільської печі.

Ч е л я д ь — жінота.

Ч е р е д і н н