Вільям Шекспір - Марні зусилля кохання, Вільям Шекспір

кара йому - постити три дні на тиждень. Що ж до тієї панни, то я маю тримати її в парку. Їй велено служити в корівнику. Моє шанування!

 

Армадо

Я виказую себе рум’янцем... Дівчино!

 

Жакнета

Що, добродію?

 

Армадо

Я провідаю тебе в комірчині.

 

Жакнета

До того ще далеко.

 

Армадо

Я знаю, де вона.

 

Жакнета

Сеньйоре, який ви спритний!

 

Армадо

Я тобі таке скажу, що ти здивуєшся.

 

Жакнета

Та що ви кажете!

 

Армадо

Я люблю тебе.

 

Жакнета

Я вже чула.

 

Армадо

Значить, до побачення!

 

Жакнета

Ідіть за вітром!

 

Тупак

Ходімо вже, Жакнето!

 

Тупак і Жакнета виходять.

 

Армадо

Негіднику, ти поститимеш за свої провини, поки не заслужиш прощення.

 

Довбешка

Гаразд, сеньйоре. Я сподіваюсь, що поститиму з повним шлунком.

 

Армадо

Ти дістанеш тяжку кару.

 

Довбешка

Я буду більше вдячний вам, ніж ваші слуги, бо вони у вас дістають легку плату.

 

Армадо

Виведіть цього негідника і посадіть під замок!

 

Метелик

Іди, злочинний рабе! Ну!

 

Довбешка

Не веліть замикати мене, пане. Я поститиму на волі.

 

Метелик

Ні, добродію. Хто ж зі своєї волі постить на волі! Ти сядеш у в’язницю.

 

Довбешка

Гаразд. Але якщо колись я знов побачу веселі дні мого смутку, які я вже бачив, то дехто побачить...

 

Метелик

Що побачить?

 

Довбешка

Та нічого, пане Метелику. Тільки побачить те, на що подивиться. В’язневі не годиться бути надто скупим на слова, тому я нічого не скажу. Слава богу, в мене так само мало терпцю, як і в кожного, і тому я можу спокійно терпіти.

 

Метелик і Довбешка виходять.

 

Армадо

Я люблю навіть грунт (хоч це низький предмет), який топче її черевик, предмет ще нижчий, бо його спрямовує її нога, що є вже зовсім низьким предметом. Я порушу клятву, що буде великим віроломством, якщо покохаю. А хіба може бути вірна любов, до якої прилучається обман? Любов - це демон, любов - це диявол, любов - це найлихіший з усіх лихих духів. Проте вона спокусила Самсона, а він же мав надзвичайну силу; вона звабила Соломона, 19 а він же справді був мудрий. Купідонові стріли перебивають булаву Геркулеса, а що проти них шпага іспанця? Перший і другий приводи для виклику мені не підходять: passado 20 Купідон зневажає, на duello 21 не звертає уваги, його всі ображають, називаючи хлопчиком, а він торжествує і скоряє чоловіків! Прощай, мужносте! Іржавій, шпаго! Замовкни, барабане! Ваш володар закохався. Так, він кохає! Хай допоможе мені бог імпровізованого віршування, адже я, напевно, візьмуся писати сонети. Винаходь, розуме! Пиши, перо! Мені не забракне сили заповнити цілі фоліанти!

(Виходить)

 

ДІЯ ДРУГА

 

 

СЦЕНА 1

 

 

Інший кінець парку. На відстані видніється великий намет.

Входять французька принцеса, 22 Розаліна, Марія, Катаріна, Бойє, ще двоє вельмож і слуги.

 

Бойє

А зараз, панно, наберіться духу,

Подумайте, кого, до кого й з чим

Сюди король, ваш батько, посилає.

Таж вам, яку повсюди поважають,

Вести він доручив переговори

З тим, хто всіма чеснотами владає,-

З Наваррським королем. А йдеться тут

Про Аквітанію, що має стати

Приданим королеви. Отже, будьте

Ви щедрі на чарівність і приваби,

Якими вас природа наділила,

Покривдивши на світі багатьох.

 

Принцеса

Мою красу, хоча вона й звичайна,

Не треба похвалою прикрашати,-

Красу цінують променисті очі,

А зовсім не язик крамарський ниций.

Я, слухаючи вас, тим менш пишаюсь,

Чим більше ви стараєтесь розумним

Себе явити, хвалячи мене.

Ну, а тепер - до справ! Бойє ласкавий,

Ви знаєте, нестримна поголоска

Шумить повсюди, що король Наваррський

Навчанню вирішив оддать три роки,

Жінок не допускаючи до двору.

Тому, мені здається, треба, перше

Ніж в заборонену ступити браму,

Його узнати волю; задля цього,

На вашу покладаючись достойність,

Ми адвокатом обираєм вас.

Скажіть йому: французька королівна

В поважній справі прибула з посольством

До їх величності й прийому просить.

Покваптеся, а ми вже тут смиренно

Ясного зачекаєм повеління.

 

Бойє

Горджусь дорученням і йду охоче.

(Виходить)

 

Принцеса

Хто гордий, той охоче і гордиться.

Скажіть, хто ще, мої сеньйори любі,

В подвижництво пустився з королем?

 

1-й вельможа

Один із них Лонгвіль.

 

Принцеса

Ви з ним знайомі?

 

Марія

Його я знаю, панно. На весіллі

Сеньйора Перігора з чарівною

Дочкою пана Джека Фоконбріджа

В Нормандії зустріла я Лонгвіля.

Цей чоловік, достойний і шановний,

Мистецтва знає, зброєю владає

І все, що схоче, вміє він здобути.

Одна на доблесті його є пляма,

Якщо вже доблесть можна заплямити:

Це гострий розум з волею твердою,

І перший ріже всіх, а друга каже

Всіх, хто йому попався, не щадити.

 

Принцеса

Він пересмішник, правда ж? Нам це знане.

 

Марія

Так мовлять всі, хто раз на нього гляне.

 

Принцеса

Такий невтримний розум швидко в’яне.

А інші хто там?

 

Катаріна

Це молодий Дюмен, якого люблять

Всі, хто чесноту любить. Він чинити

Тим менше хоче зло, чим більше може.

Настільки мудрий він, що обійтися

Спроможний