Мігель де Сервантес - Скорочено Дон Кіхот (Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі)

жінка, що сиділа в кареті почала благати ідальго помилувати її підлеглого. Дон Кіхот погодився, якщо "...цей рицар повинен обіцяти мені поїхати до Тобоса, з'явитися від мого імені до незрівнянної сеньйори Дульсінеї і здатися на її волю".

І наполохана жінка пообіцяла йому виконати всі розпорядження.

Розділ VIII

(про цікаві розмови між дон Кіхотом і його зброєносцем Санчом Пансою)

Тим часом Санчо Панса підвівся й пильно стежив за битвою. Побачивши, що вона скінчилась, він підбіг до дон Кіхота і почав благати подарувати йому острів, який ідальго здобув у цім страшнім бою. Але дон Кіхот відповів, що такі дорожні сутички мають наслідком не острови, а тільки розбиту голову. Він попросив трохи потерпіти Санчо Пансу, і тоді дон Кіхот призначить його не тільки на посаду губернатора, а й на вищу. Санчо дуже зрадів, допоміг господарю сісти на Росінанта, а сам сів на осла і поїхав за дон Кіхотом. Незабаром вони в'їхали у лісок, що був поблизу. Зброєносець сказав, що їм краще десь заховатись, бо вершник, з яким бився його пан, може сповістити про цю пригоду Святе Братство.

"Я не знаю нічого про вбивства, і сам я нікого не вбив за своє життя,— сказав Санчо,— але добре знаю, як поводиться Святе Братство з тими, хто б'ється на шляхах".

Дон Кіхот заспокоїв його, бо він ніде не читав, щоб мандрівного рицаря судили, скільки б він не вчинив убивств.

Тоді ідальго запитав, чи бачив його слуга кращого за нього рицаря. Чи читав у якій-небудь історії? Санчо відповів, що він не вміє читати, але такого відважного пана ніколи не бачив.

"Тим часом я благаю вашу милість звернути вашу увагу на те, що з вашого вуха точиться багато крові".

І дон Кіхот почав розповідати про рецепт бальзаму, яким можна вилікувати розрубану пополам людину.

Санчо ГІанса почав благати ідальго дати йому цей рецепт, на якому можна заробити гроші. Ідальго попросив його зачекати, і тоді Санчо витяг з торбини ліки для розрубаного вуха пана. Коли дон Кіхот зняв з голови шолом і побачив його розбитим, він трохи не втратив розум, але потім заспокоївся, пообіцявши собі обов'язково здобути такий же у битві з яким-небудь рицарем.

Зброєносець на це відповів:

"Подивіться ж, ваша милость,— цими шляхами їздять не озброєні люди, а самі погоничі мулів та візники, які не тільки не мають шолома, а й ніколи не чули про нього".

Дон Кіхот же не хотів відмовлятись від своїх намірів. Через деякий час вони сіли поїсти, а потім вирушити у пошуках замку, де можна б було переночувати та приготувати бальзам. Санчо спочатку турбувався, що з їжі в них тільки цибуля, сир та хліб, бо як можна годувати мандрівного рицаря таким злиденним обідом. Дон Кіхот сказав, що мандрівні рицарі взагалі можуть довго не їсти, бо здебільшого перебувають у лісах та пустелях, і зброєносець заспокоївся. Поївши, вони поїхали далі, але замість замку натрапили на халупу козопасів, де змушені були заночувати.

Розділ IX

(де оповідається про нещасливу пригоду, яка спіткала дон Кіхота, коли він зустрівся з немилосердними янгуесцями)

Переночувавши в хатині козопасів, дон Кіхот та його зброєносець заглибились у ліс. Проблукавши там понад дві години, вони опинились на лузі. Дон Кіхот і Санчо Панса злізли на землю, пустили Росінанта й осла пастися на розкішну пашу, а самі посідали снідати.

Санчо не подбав про те, щоб стриножити Росінанта. Але випадок привів пастись на цей луг табун галісійських коней, яких доглядали погоничі з Янгуеса. Трапилось так, що Росінантові захотілося порозва-житися з цими кіньми. Тоді погоничі табуна кинулись на того з палицями і побили Росінанта так, що той звалився ледве живий на землю. Дон Кіхот і Санчо, побачивши це, кинулись на янгуесців. Дон Кіхот ударив мечем першого, що нагодився під руку. Янкуесці, зрозумівши, що нападаючих тільки двоє, а їх багато, оточили ідальго і зброєносця та дуже побили. Перший опам'ятався Санчо, коли янгуесці вже втекли. Він попросив дон Кіхота дати йому лікувального бальзаму, але у пана його не було. Тоді дон Кіхот сказав, що не треба було такому рицарю як він битися з людьми, які не мають рицарського звання, і тому бог битв покарав їх. І на майбутнє ідальго зробив зауваження зброєносцю: надалі самому битися з простим людом.

"А якщо на поміч їм стане який-небудь рицар, я захищу тебе усією силою моєї міцної руки".

На це Санчо відповів, що він взагалі не збирається більше ні з ким зв'язуватися. Потім зброєносець на превилику силу підвівся з землі. Він посадив на осла дон Кіхота, який ледве ходив, прив'язав до осла Росінанта і, взявши осла за уздечку, пішов туди де повинен бути шлях. Доля вивела їх на шлях, а недалеко від нього Санчо Пансо побачив корчму. Санчо переконував, що то корчма, а його пан казав, що це не корчма, а замок. Вони довго сперечалися, поки не дійшли до воріт будинку.

Розділ X

(про те, що трапилося з вигадливим ідальгом у корчмі, яку він прийняв за замок)

Побачивши дон Кіхота, що лежав упоперек на ослі, корчмар спитав Санчо, яке нещастя спіткало його, Санчо відповів, що рицар упав із скелі. Корчмариха була зроду жаліслива. Вона звеліла своїй дочці й служниці Маріторнес допомагати й лікувати дон Кіхота. Вони приготували йому дуже погане ліжко на горищі і почали обліплювати рани пораненого пластирями. Зброєносець попросив корчмариху і його полікувати, бо він так турбувався за господаря, що