Катріна Страж - Потраплянка № 13 або 12 наречених для принца Ендрю, Катріна Страж

- Вибачте, шановна пані, мою цікавість, проте гостю з іншого світу важко не помітити, - посміхнувся він, явно натякаючи на моє фіолетове волосся, - дозвольте представитись, Рендал Дірк, радник його королівської величності Мейдара ІІІ. Чи можна поцікавитись вашим ім’ям?

- Ніка, - я простягнула йому руку для рукостискання, але він ввічливо приклався губами до кінчиків моїх пальців, - Ви маєте рацію, я дійсно з іншого світу.

- З вашого дозволу, пані Ніко, змушений нагадати, що ви забули вдягнути кулон претендентки, - дуже ввічливо промовив мій раптовий співрозмовник.

- О, пане Рендале, дякую за проявлену турботу, але я не приймаю участь у відборі. Я щось на кшталт групи підтримки для моєї подруги Маргарити, - пояснила я.

- То ви, компаньйонка? Дивно, його високість не казав, що до нас потрапили дві дівчини з іншого світу, - здивувався радник.

- Ну, логістичні шляхи інколи дають збій, - промовила я у відповідь.

- Бачу, ви зацікавились мапою, - Рендал перевів тему в інше русло, - якщо бажаєте, можу трохи розповісти про наш світ, адже вам потрібно буде якось пристосовуватись до нашого життя.

- Взагалі-то, я планувала знайти людину, яка зможе відправити мене назад.

- Для цього потрібно задіяти величезний обсяг магії, - з сумнівом промовив радник, - подібні портали не відкривались майже тисячоліття, а необхідні знання втрачені.

- Ну якось же ми потрапили сюди! – заперечила я.

- То зовсім інша справа, - хитнув головою радник, - і чи варто повертатись у світ, де йде війна?

- Звідки вам це відомо? – моя поліцейська натура – собака усіх підозрівака – миттєво підняла голову.

- Це одна з умов відкриття порталу, закладена у формулу магом, що його створив. Людина, яка переноситься до нашого світу, повинна перебувати на межі життя й смерті і дуже бажати врятуватись. Дівчата, які потрапляли до нас з вашого світу завжди розповідали одну й ту саму історію, пов’язану з війною. - пояснив радник. – Крім того, велику роль грає воля людини. Не знаю, чи відомо вам, але одним з важливих чинників творення магії є напрямні емоції й тверде волевиявлення. На превеликий жаль, маг, який створив формулу відкриття порталу, зник багато століть тому після появи першої потраплянки. І його записи не зберіглися.

- Чорт забирай! – досадливо промовила я, - Оце так непруха. А в інших країнах маги ще не перевелися?

- На жаль, настільки могутніх я не зустрічав. Не засмучуйтесь так сильно, пані Ніко. Ми ще маємо трохи часу до офіційного відкриття тижневого свята та першого випробування, тому, якщо ваша ласка, можу розважити вас невеличкою екскурсією по шляху претенденток і розповісти про деяких переможниць. Серед них, до речі, були й представниці вашого світу, - запропонував радник.

- І як вони перемогли без магії? – здивувалась я. Може, у Марго все ж таки є шанс?

- Зазвичай, для претенденток з іншого світу наявність магічних сил не є обов’язковим критерієм, але може стати приємним бонусом. До того ж, інколи життя вміє дивувати, - посміхнувся радник і повів мене до коридору, увішаного жіночими портретами.

Рендал виявився цікавим співбесідником з відмінним почуттям гумору. Він розповідав історії так, немов бачив їх на власні очі. Я дізналась про одну з потраплянок і той переполох, що здійнявся з її появою, бо з’явилась вона як раз на відкритті тижневого свята посеред зали претенденток, стикаючи в руках шаблю. Напевно, цікаве було видовище. Радник розповів і про інших потраплянок-переможниць. Навіть натякнув, що одна з них випадково опинилась в тілі іншої місцевої дівчини.

Поки Рендал розважав мене історіями, в залі претенденток з’явився його величність Мейдар ІІІ, щоб урочисто відкрити тижневе свято. Радник простився зі мною і миттєво попрямував до правителя, а я стала позаду Марго, і, щоб підбадьорити її, переказала розповідь Рендала.

Привітання короля було коротким, супроводжувалось музикою та оплесками. Потім Рендал оголосив імена потенційних наречених, і розпочалось перше випробування.

Усі претендентки стали в коло, і, кружляючи під музику, почали рухатись по ходу годинникової стрілки. Це виглядало, немов якийсь дивний танок із безліччю поворотів-розворотів, кніксенів та па. Кожного разу, коли якась із дівчат ставала на умовну «дванадцяту годину», вона плавно простягала руку до центра кола, і над її долонею формувалась напівпрозора квітка, щоразу іншого кольору, яка потім підіймалась і ширяла в повітрі. До першої «квітки» доєднувались інші, змішуючи воєдино магічні кольори.

Останньою, дванадцятою, була Марго, і ось, підійшла її черга. Я бачила, з яким нетерпінням чекав принц, як в очах інших претенденток промайнули емоції від насмішки до страху. Чесно кажучи, я чомусь і сама напружилась. Ну же, подруго, не підведи! Це ж твоя мрія!

Марго протягнула руку до центра імпровізованого кола, і над її долонею повільно сформувалась блакитна троянда. Бутон розкрився, вивільняючи оксамитові пелюстки, і з’єднався із рештою примарних квітів.

- Ух ти ж, чорт забирай, - вражено прошепотіла я, - вона чаклунка!