Кирило Легович - Карма небесна , Кирило Легович

Розділ четвертий 

 

Розділ четвертий 

 

Вона сиділа і дивилася на Артема. Алла згадувала у власній пам’яті як колись хлопець намагався привернути її увагу. Тоді та відшила його, а зараз так шкодує, що не сидить поруч біля нього… 

Це був дев’ятий клас. Перший семестр закінчився. Новий рік уже був на порозі. Всюди вирувала атмосфера свята, і який це буде гріх для підлітка, коли не відмітити таке свято зі своїми друзями? Саме так  вони й зробили. Давид, Алла, Артем, Іван, Олег, Катерина, Ольга і Богдан  відмічали перше січня у квартирі останнього. На святі було все: море горілки й вже позаторішні страви. Всі гомоніли й грали в ігри. І як же тут не підколоти «Атема Моклого»? Хлопці знали, що йому подобається світловолоса, маленька на зріст, з талією як у моделі, з  зеленими очима Аллою. Як це вони зрозуміли? Це доволі банальна історія: він подарував на її день народження велику плитку шоколаду і три червоні троянди. 

Перша пляшка горілки з трьох  наливала свої останні краплі в чарки компанії. Тост був проголошений, і всі чарки знову стали пустими. Алкоголь пік горло, а розум поступово переходив у стан сп’яніння. 

-Зіграймо в «Правду чи дію»?- почав Іван. 

-Гайда!- погодився Давид. - Дівчата, ви з нами? 

-Нуу, можна. Якщо ж всі будуть, то чого б і ні,- відповіла Ольга дивлячись на своїх подружок. 

-Так, давайте, а що ще ж робити,- сказала Алла. 

-А давайте без «давайте»,- промовив Артем відводячи погляд від Алли. 

-Тоді почнемо! Хто запропонував ідею? - запитав Богдан, дивлячись на Івана. 

-Та я ж,- відповів той. 

-Ти й починай! 

-Іване, обирай правда чи дія? 

-Хм, зазвичай, всі починають з правди, але я оберу… дію. 

-Чудово, тоді ти йдеш у магазин по ще одну пляшку горілки! 

-Ти з дуба впав? 

-Та я жартую! Ну, я не знаю, там вийди на балкон і закричи «З Новим роком!». 

-Дивіться,- Богдан встав з дивану і, відчинивши двері, попрямував прямісінько до вікна балкона. - З Новим роком!- заволав  він на все горло.- Все, я закінчив. 

-Тепер обирай когось іншого. 

-Треба, мабуть, когось з дівчат. Катю, що б ти обрала: правду чи дію? 

-Мабуть, правду!- обпершись об стіл ліктями мовила дівчина, поправляючи своє темне волосся. 

-Ти… ти-ти-тиии… Що ж тобі… Ооо! Скільки хлопців з тобою цілувалося? 

-Я що тобі, калькулятор? 

-Що, багато? 

-Та де там: здається троє, і один з них мій колишній. 

-Відповідь зарахована! Запитуй і іншого. 

-Олегу, ти в нас сьогодні мовчазний, пора трохи повеселити. 

-Я? Ні-ні, ви що! Оберу правду. 

-Так не цікаво! Я думала, ти зараз дію візьмеш, і підеш записувати новорічне привітання з грузинським акцентом! А так ще й думати треба! Ти бігаєш голим по хаті? 

-Ого! Ось це непередбачуваність! Від кого, від кого, але такого ще й від тебе я не очікував! Та ну, це ж всі роблять, коли вдома немає дорослих. 

-Чого б це? Я, наприклад, таким не займаюся,- промовив Іван. 

-Та і я також, - відповів Богдан. 

-І я,- вигукнув Артем. 

-От тобі, Атеме, зараз і задам! 

-Та без питань! Обиррраю пррравду. 

-Правду кажеш! Кажи нам, тобі подобається Алла? 

Артем трохи зніяковів. Для нього говорити правду в її присутності було незручно. Він почухав собі потилицю й прямо мовив: 

-Ні! Мені ніхто зарраз не подобається! 

-Та кому ти тут верзеш, Артеме,- вліз у розмову Давид. 

-Брешеш! Брешеш! 

-Це чиста пр… правда! 

-Ну, тоді ти програв. Гра завершена,- сказав Олег дістаючи з під стола другу порядку горілки. 

Вони вже випили половину  алкогольного напою. За час розмов Артемові часто нагадували за його симпатію до Алли.  Дівчина ж також не була дурна, і прекрасно все розуміла. Вона не мале абсолютно ніяких симпатій до Артема. Для Алли він був  слабким і не харизматичним хлопцем, з яким не можна мати стосунки. Вона частенько приєднувалася до витівок над Артемом. Алла по собі була дівчиною лицемірною, та саме такою її полюбив хлопець. 

Хлопці пішли палити на балкон. Подруги залишилися в кімнаті й почали говорити про Артема. 

-Ти б з ним зустрічалася?- запитувала Ольга. 

-З таким додиком? Ніколи! 

-Та ну, він з виду непоганий,- промовила Катерина. 

-Знаєте, мені зустрічатися з хлопцем, якого гнобить вся школа не дуже хочеться. І до того ж він не в моєму смаку! 

-Загнула ти, подруго. А по дружбі ж могла й пару разків піти на побачення,- бовкнула Оля. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍