Sunley - В іншому світі без благословіння богів: шлях до величі, Sunley

— Перше перетворення не залежить від фази місяця. І головне — вовкулака несвідомо вибирає жертвою того, кого він найбільше ненавидить, — стиха сказала Ліанна.

Дарк стиснув пальці в кулак.

— Розслідування ще ведеться, — продовжила Ерріс. — Важко щось з’ясувати, бо на турнірі були учні з інших академій і багато важливих магів. Скандал величезний. Репутація Академії під ударом.

— Але найголовніше, — додала Ліанна, — ми не впевнені, що Вальгар був головною метою. Все більше схоже, що справжньою метою була твоя смерть.

На мить запала тиша. Дарк дивився в стелю.

— Академія вже посилює охорону, — сказала Ерріс. — Вводять комендантську годину. Але ми повинні самі тримати очі відкритими. І бути обережними.

Дарк перевів погляд на них обох.

— Дякую… що врятували мене.

— Ми ще не закінчили навчання, — м’яко усміхнулась Ліанна. — І ти нам потрібен живим, Дарку.

Двері медпункту розчахнулись із гуркотом, і в кімнату влетіла Феларія. Дарк ледве встиг підняти голову, як її постать вже опинилась поруч із його ліжком.

Мить напруги. Ліанна мимоволі стиснула кулаки, Ерріс скривилась, а Дарк нахилився вперед, не зовсім розуміючи, чого очікувати.

— Дарк! Слава богам, ти живий! — вигукнула вона й опустилась на коліна біля ліжка. — Я так хвилювалась… В її очах блищали справжні сльози.

Вона схопила його руку обома руками, ніжно стискаючи її:

— Пробач… що не була поряд, коли це сталося. Все через цього вовкулаку… — її голос тремтів, — через нього тепер скандал і нас змушують повертатись в академію просто зараз.

Феларія вдихнула глибше, а потім з силою стиснула його долоню:

— Я тільки хотіла сказати… прощавай. Те, що було між нами… той бій… — вона заплющила очі, — я ніколи цього не забуду. І я вірю, що одного дня наші шляхи знову перетнуться.

З вулиці почувся голос професора з Етерінарії:

— Феларія, ми уходимо. Негайно.

Вона зиркнула на двері, а потім повернулась до Дарка, її очі блищали зухвало й ніжно водночас:

— До зустрічі, любове моя.

І не чекаючи відповіді, розвернулась і вибігла з кімнати.

Запала повна тиша.

Ерріс з відкритим ротом кліпала очима.

Ліанна з насупленими бровами мовчки дивилась на двері.

Дарк обернувся до них, трохи розгублений:

— Що… це щойно було?

Ерріс першою заговорила:

— Вона щойно… зізналась тобі в коханні? Після того, як ти її розрізав навпіл?!

Дарк, притиснувши долоню до лоба, зітхнув:

— Мені треба… ще один день у ліжку.

***

Дарк зайшов у кабінет. За столом сидів директор — чоловік на вигляд років тридцяти, з чорним волоссям, акуратними вусами та борідкою. На ньому була біла сорочка з закоченими рукавами та чорні штани з поясом. На середніх пальцях обох рук блищали золоті персні: один з рубіном, інший — з ізумрудом. Поряд зі столом стояла підставка, в якій був поставлений тонкий та легкий на вигляд посох, увінчаний невеликою золотою кулею замість звичного кристалу.

— О, Дарк, вітаю, заходь. Не варто було так поспішати на зустріч зі мною, краще б ще трохи відпочив, – привітно промовив директор.

— Доброго дня. Мені сказали, що ви хотіли мене бачити.

— Так. Як я розумію, основні новини тобі вже передали. Розслідування ще триває, але питання часу, коли люди почнуть здогадуватись, що ти — не зовсім звичайний учень. Поки що з викладачів про це знаю тільки я.

Директор серйозно глянув на Дарка і продовжив:

— На жаль, новини не втішні. Все вказує на провину Тейвоса Мардрела. І це найгірший варіант. Його давно підозрювали в темних оборудках — він часто крутився серед знаті, брав у них замовлення, і, підозрюю, не завжди законні. Тому не дивно припустити, що він прийняв замовлення на твою голову і спробував здійснити його руками Вальгара.

Директор злегка нахилився вперед.

— Тобі доведеться бути обережним. Ми не знаємо, скільки ще в нього могло залишитись союзників у стінах академії. Але не хвилюйся, це триватиме недовго. Ми перевіримо всіх магією і знайдемо всіх прихованих пособників, якщо такі ще залишились.

Він видихнув і посміхнувся тепліше:

— Але досить про погане. Результати турніру офіційно ще не оголошені, проте ти справив велике враження. Манасфери. Ти сам їх створив?

— Мені допомагала Ліанна своєю маною. Самому мені не вистачило б сил, — відповів Дарк.

— І все ж — створення манасфер — неабияке досягнення. А ще та твоя магія… Сильне закляття, та ще й без тексту. Я про таке не чув. Ти сам його створив?

— Так.

— Молодець. Дві перемоги у фіналі й така демонстрація вмінь вразили всіх. Хоча через інцидент урочисте нагородження скасували, тебе офіційно визнали переможцем.

Директор відступив до підставки й м’яко торкнувся свого посоха.