Ася Чирокбей - Талісман обраної, Ася Чирокбей

Я рухалася повільно, щоб усі могли мене роздивитися. Як і раніше, неспішно і граціозно я сіла на сходинках трону, також по праву руку від короля. Я знала своє завдання, незважаючи на те, що в образі кішки погано розуміла вимовлені людьми слова. Скоріше, я сприймала сказане як образи. Як не дивно, моя поява підбадьорила короля, і він, нарешті, заговорив, піднявшись із трону:

- Вільні матійці! Ви свідки того, що я хотів стратити злочинця, який здійснив замах на життя принцеси. Однак, сталося диво, і цьому ви теж стали свідками.

- Я, король Матії, - продовжив він, - передаю Рігда Полуденним Вартовим.

Не встигли останні слова пролунати в просторі залу, як я в стрибку злетіла в повітря і, перелетівши через конвоїрів, збила з ніг людину, яка вже занесла кинджал, щоб метнути його в спину Рігда. Я притиснула чоловіка до землі, утробно гарчачи, а кинджал випав з його руки і відлетів убік.

Однак, король швидко зорієнтувався:

- Відведіть заарештованого Рігда до в'язниці. Зрадника, який насмілився прийти зі зброєю, до мене!

Нас оточили гвардійці, і я неохоче відступила. Чоловіка підняли і підвели до короля. Насторожено стежачи за ним, я повернулася на своє місце на сходах трону. Ця людина пахла страхом і ненавистю, але було щось іще.

- Як ти посмів прийти зі зброєю до тронної зали? - запитав король. - Як ти посмів вершити Королівський суд замість короля?

- Ваша Величність, - ця людина, як і раніше, випромінювала суміш страху і ненависті. - Зрадник наражав на небезпеку дорогоцінне життя Її Високості. Це має бути покарано смертю!

У натовпі знову схвально загомоніли, але вже з побоюванням поглядаючи на мене.

Король, який опустився було на трон, знову підвівся:

- Владою, даною мені Богом, я правлю Матією! - урочисто проголосив він. - Як король Матії, я маю право вершити Королівський суд. Але вище Королівського суду є суд Божий. І хоча, ми, матійці, не підкоряємося імперській церкві, але ми знаємо Бога.

Потім король опустився на трон і сказав звичайним голосом:

- Відведіть цього чоловіка до в'язниці. Королівський суд судитиме його за зраду.

- Але іншим разом, - втомлено додав він, ніби про себе.

Придворний глашатай, вловивши інтонацію монаршого голосу, моторно ступив на килимову доріжку й оголосив:

- Шановні панове громадяни Матії! Королівський суд закінчено. Розходьтеся по домівках і повідомте всім справедливе рішення Його Величності короля Матії!

Хоча мої лапи так і несли мене піти за Рігдом, головною ціллю, яку належало охороняти, я змусила себе залишитися на місці, і, коли всі розійшлися, ми, як і раніше, перебували біля короля: Зерд зліва, папуга праворуч, і я на сходах трону. На деякому віддаленні шанобливо стояв дворецький, і гвардійці несли варту біля дверей тронного залу, раз у раз поглядаючи в наш бік.

Король дістав мереживну хустинку і, витираючи піт з чола, промовив, звертаючись до Зерда:

- Я людина не з боягузливих, але навіть для мене це занадто. Прошу вас, зрозумійте мене правильно.

- Ваша Величність, - шанобливо промовив Зерд. - Леді Вартова не заподіє шкоди ані вам, ані вашим людям, у якому б обличчі вона не перебувала.

- Ви можете бути в цьому абсолютно впевнені, - повторив він сказане колись Конфідусу.

Вловивши сенс бесіди, я повільно спустилася зі сходів і лягла поперек килимової доріжки, демонструючи миролюбність.

- Можу собі уявити, яке враження справила її поява на свиножерів, - похитав головою король.

- Ви маєте цілковиту рацію, Ваша Величносте. Її поява справила на них велике враження, але ніхто з них уже не зможе про це розповісти.

Король усміхнувся, схоже, він уже приходив до тями:

- Я бачив, з якою швидкістю вона стрибнула на зрадника. У сутичці свиножерам не буде що їй протиставити.

- Це так, Ваша Величносте, - підтвердив Зерд.

- Рігд надійде у ваше розпорядження, щойно ви скажете, - король підтвердив своє публічно озвучене рішення.

- Ця людина служитиме Світлу і в такий спосіб спокутує провину перед Матією. Ви не пошкодуєте про ваше мудре рішення, Ваше Величносте!

- Дай Боже, - махнув рукою король. - У мене самого душа не лежала його стратити. Може, все на краще.

- Це Божественний промисел, Ваша Величносте, - чемно схилив голову Зерд. - Ми дамо знати капітану Саєбу, як вчинити із заарештованим Рігдом. Дякуємо вам за високу честь бути присутнім на Королівському суді!

Король зам'явся.

- Я ніколи не бачив такої красивої кішки. Чи можливо, щоб вона провела мене до королівських покоїв? - запитав він.

Зерд тільки розвів руками, після чого король спустився з трону і рушив до виходу з тронної зали, тоді як я чинно виступала по праву руку від нього. За нами шанобливо слідував дворецький, і такою процесією ми пройшли коридорами замку. Біля дверей королівських покоїв король зупинився, вклонився мені і зник за дверима, а я понеслася до карети, пам'ятаючи, що не повинна надовго віддалятися від талісмана, хоч би як лапи не вели мене в інший бік. А мені, як і раніше, хотілося помчати туди, де перебував Рігд.