Лариса Бондарчук - Секретарка для дракона-мільярдера, Лариса Бондарчук

Минуло два дні. Після ретельних досліджень маги королівства Крепція побудували точний маршрут до кордону зі світом України, де, за показами магів, був пропускний прикордонний пункт між їхніми світами.

Дракон прилетів до кордону в Україну на своїх крилах, а от далі, в наш світ, вже мав добиратися на своїх двох. Перед цим він узяв кілька уроків у відомого в Крепції науковця-українознавця, Романа Приберивхатька, який видав чимало книжок під назвами “Які насправді українці?”, “Чому борщ в Україні треба їсти тільки зі сметаною?” та “Сто і один спосіб привітатися в Україні”. Тиражів ці книги були чималих, а отже, як і подумав наш дракон, цей чоловік насправді добре знає все про Україну.

Начитавшись про борщ та привітання, наш дракон зрозумів, що готовий до поїздки.

Отож, одягнувся наш дракон так, як рекомендує в книжці Роман Приберивхатько, тобто вишиту сорочку, шаровари і чоботи, владний бос закинув на плече рюкзак з необхідними в дорозі речами, котрий взяв із собою, та й переступив межу, що відділяла світ Крепції і наш світ, людський.

І точнісінько перед державним кордоном нашої України і опинився. Прямо перед митницею.

Літо стояло надворі, дракон кілька кроків пройшов і став перед будівлею, на якій написано було: “Митний контроль для іносвітян”. Двері стояли розчахнуті, наче запрошували... 

Увійшов до середини будівлі, дракон роззирнувся, побачив таку картину: стіл стоїть, за ним двоє чоловіків сидять, в телефони свої дивляться. 

“О, - подумав дракон, - а технології у них теж високі, як і в нас, телефони є, он, телевізори, - глипнув на велику плазму на стіні, - і кросівки теж продаються, - помітив круті кроси в одного з чоловіків. 

А ті як побачили дракона, одразу ж телефони кинули на стіл і розпитувати почали. Приступили, так би мовити, до своїх безпосередніх службових обовязків. Видно, мало іносвітян приїжджають до України, на цьому пропускному пункті на кордоні митники недьгують від безділля.

Один, молодший, почав розпитувати нашого дракона про те-се, а другий, старший, з вусами, лише підозрілим поглядом сврдлить дракона. 

- Доброго дня, молодший хорунжий прикордонної застави між світами  Грицько Чумаченко! - кивнув молодший, підводячись на ноги. - Вітаємо вас на кордоні з Україною! З якого світу, країни, королівства, планети, феоду чи реальності до нас завітали?

- З королівства Крепція, - відповів дракон.

- Знаємо, - кивнув прикордонник Грицько, взяв свій телефон і розклав його на чотири частини*, з'єднав якось - і вже невеликий планшет перед собою мав, почав там щось тицяти.  - Пред'явіть ваш паспорт. 

Дракон, звичайно, коли збирався в Україну, то закордонний паспорт взяв, не забув. І довідок купу, і записи про різні щеплення, і окремо купив кілька жовто-блакитних прапорців та сталевих формочок для випічки вареників, на всяк випадок, як рекомендував у книзі пан Роман Приберивхатько.

Простягнув молодому хорунжому паспорт і ще кілька документів.

- Так, звати вас Степан Нокард, тридцяти п'яти років, неодружений, мешкаєте в королівстві Крепції, посада - принц наслідний. О, то ви з сім'ї тамтешніх монархів?

- Саме так, - підтвердив дракон.

- А можете показати довідку про вакцинацію від коронавірусу? - спитав старший хорунжий, котрий досі мовчав і лише у вуса гмикав. 

- Ось - простягнув дракон папірець. - Вчора лишень зробив, все є.

- А чому так одягнені? - знов питає його вусань.

- Як? - здивувався дракон.

- Ну, наче на концерт чи аніматорам на етнічну вечірку? Чогось простішого не було? - посміхнувся старший прикордонник.

- Е-е-е, я ось у книзі прочитав, що.., - простягнув дракон книгу Романа Приберивхатька.

- А-а-а, ви читали цього писаку! - розсміявся прикордонник Грицько. - Всі українці носять шаровари лише на концерти. І то, тільки танцюристи! Вишиванку, так, можете, коли забажаєте. Українці - дуже просунута в плані моди нація! У нас найкрутіші дизайнери живуть! Світового рівня! Рекомендую купити в найближчому магазині одягу нормальний прикид.

Дракон почервонів, не звик потрапляти в такі ситуації. 

- Мета вашого приїзду в Україну? - питає тим часом прикордонник-митник Грицько. 

- Е-е-е, шукаю свою наречену, - проговорив дракон впевнено. - Втекла від мене. Але знайду, бо ми істинна пара!

- Гм. А у вас яка раса? - розглядав далі паспорт прикордонник і щось там потім у своєму крутому планшеті. - Ви, випадково, не вампір? Їх не пропускаємо, бо ночами наш народ їх лякає. Українці, особливо молоді жінки, надивилися романтичних фільмів про вампірів і тепер їх сильно дуже полюбили! Недавно в новинах показували, що одного вампіра, бідного, ледь зі світу не звели, бо всім захотілося з ним пофотографуватися, селфі зробити для своїх акаунтів у соцмережах! Вночі це було. Дівчата його догнали і взяли, образно кажучи, “в полон”. А в деяких смартфонах стояли спалахи денного світла! Бідного вампіра привезли в лікарню з численними опіками шкіри. Так що ви…

- Я не вампір, - похитав головою. Серпантій. - Я дракон.

Прикордонники, наче кожного дня драконів у гості приймають, і вухом не повели. Спокійно зреагували. Напевно, і не таких монстрів бачили. Тільки прикордонник Грицько спитав, бо йому цікаво стало: