Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

Інтерлюдія.

Прийняли мене в компанії дівчат нормально, ми обмінялися базами мов, гάτα бігав за хлопцем і ні на кого не напав. Усе було не так, як у нас в місті-кораблі. Я там звикла до іншого спілкування і можна сказати до поклоніння. Тут же я була звичайним рядовим співробітником, мої псі навички нікому не були потрібні. Усе працювало на інших принципах. Інші були цінності, і щоб не бути тягарем та чимось займатися, я намагалася допомагати в лабораторії дівчатам на знак подяки за лікування. Це було цікаво для мене, речовини й у нас вивчали, але не використовували їх у такій кількості на пацієнтах. Вони на людях давали більш відчутний ефект, у лікуванні, ніж на аграфах.

Так за розмовами та дослідженнями полетіли години. Наступний день підніс сюрприз у вигляді поїздки на один із форпостів людей. Природа тут відрізнялася від тієї, до якої я звикла, пустельна місцевість, інше світило, інші люди, інші звичаї та аномалії, але це було по-своєму гарно і пізнавальне. А ввечері, коли пішли дивитися на захід сонця над висохлим морем, побачила катастрофу корабля, він падав як метеор, охоплений вогнем. Страшне видовище, що залишило в моїй душі незабутнє враження.

Подальше повернення на базу і вечір, що лишився, пройшов у змішаних почуттях. Світ не ідеальний і живе за своїми правилами, а всі істоти, що його населяють, є тільки піщинками, які він прибирає зі своєї поверхні або перемішує.

На ранок Мік знову вліз у якусь нову пригоду, ШІ бази викликав дівчат з мед секції хлопцям на допомогу. Вони на п'ятому рівні увійшли в невивчений сектор і зіткнулися з аномальними тварюками. Кіра лаялася.

- Якщо Мік кудись ще раз влізе, я його сама приб'ю, - казала вона.

- Заспокойся, - відповідала Ліка, - це така натура людини, навколо них постійно щось відбувається і нічого ти з цим не вдієш. Інші б розгубилися, стали розсудливими, а з цими будуть і надалі відбуватися пригоди, вони лізуть у нові місця і беруться за те, що ніхто не брався. Знавала я одного такого пілота, - усміхнулася вона і важко зітхнула, - неординарна особистість. Але одного разу не повернувся з місії.

Я намагалася удавати, що нічого не помічаю, мені були цікаві взаємини в суспільстві людей. У них тут є один засуджений до вічних обговорень, Мік, дівчата часто про нього говорили, та частина досліджень спиралася на його неординарний шаблон організму. Ліка завідувала мед секцією, Кіра асистувала та допомагала з дослідженнями, Елі була з Заком десь біля аномалій, а Ізольда розгрібала склади. Всі були зайняті справами, лише я відновлювалася після лікування, та мені теж хотілося якось допомогти.

Хлопець поводився зухвало навіть щодо мене, дивився, оцінював, роздивлявся не так, як усі, і я не очікувала такого, хоча завжди була спокійною і врівноваженою, навіть практично мало емоційною дівчиною. Схоже Мік був цілковито у собі впевнений, у нас у місті-кораблі діяли по-іншому, намагалися не образити, діяли набагато витонченіше, хитріше і, що найважливіше, за іншим принципом, ніж це робить через необачність хлопець. А може тут просто якась дурна безглуздість або випадковість, а може, в них так заведено. Потрібно розбиратися з їхніми звичаями.

"Дівчата називають його дикуном, що ж відбувається все-таки тут в колективі, можливо, між ними?" - гадала я, зрозуміти цього не могла, але дивилася на стосунки на базі зі свого боку. Спробувала дізнатися у дівчат, як вони до нього ставляться, але вони тільки посміялися і сказали, щоб я не звертала на це уваги.

Так пролетіло кілька днів, усі працювали та вечорами відпочивали, хлопці возили запчастини, їжу та ремонтували обладнання. Майже як і у нас у місті всі займалися своїми справами. Потім вивели новеньку дівчину з капсули, а з нею сталася істерика. Я таке спостерігала перший раз у житті. Схоже на захисну реакцію нервової системи на негативні зовнішні чинники - стрес, психологічні проблеми. Причиною, напевно, була травматична подія, тривалий або важкий стресовий період у житті людини. Заспокоїли, передали Ізольді як найстаршій, вона має впоратися, так і в нас робили.

Вранці в мене замаскували відмінні від людей риси, і ми вирушили в місто. Дорогою потрапили під атаку ракетами якихось бандитів, але Мік відмахнувся, казав все буде добре. По прибуттю в місто спочатку все й було добре, ввічливі люди допомагали закуповуватися, пропонували найкрасивіші речі та аксесуари, годували вишуканими стравами. Такого в нас у місті на кораблі не було, для мене все було в новинку. Буде що розповісти батькові та подругам. Водили на екскурсію містом, убога тут була архітектура, показували фільми, деякі про аграфів скинула собі на кристал потім ще раз пізніше подивлюся. День пройшов дуже цікаво, а до вечора помітила зміну ставлення до всіх, хто прибув із Міком.

А наступного ранку все повторилося, але ми вже ходили саме тими місцями, де було потрібне обладнання для бази. На вечір кочівниками була замовлена кімната для ужину у ресторані готелю, мали повернутися Мік із Техом із рейду по форпостах планети. Таких насичених вечорів у мене не було жодного разу в житті, все крутиться навколо, нові знайомі, нові враження, нові знання. Все починалося як завжди, привітання, обмін люб'язностями, новинами та думками, пізніше розбилися на компанії й продовжили базікати про різне. У момент атаки на Міка, я стояла спиною до нападника. Іс мене повалив на підлогу, коли пролунали перші постріли, я пізніше зорієнтувалася і почала допомагати відбиватися хлопцеві. Оговталася від сутички, коли хлопці знерухоміли супротивника, я зрозуміла, що в мене немає чепчика.

Озирнулася і зрозуміла, по розширених очах кочівників, що вони не очікували тут побачити аграфа. Після цього, все закрутилося, я використала одну методику мого дому з випитування правди, на людях вона добре працювала. Дізналася багато цікавого з життя бандитів і зрозуміла наскільки деградували люди порівняно з аграфами. Низинні бажання і вади, жага людей до злочинів, крадіжки, грабіж, убивства, бажання принизити когось, підставити, обмовити, познущатися з людини та заподіяти страждання. Стало бридко перебувати з ними поруч, але люди з бази не такі, вони борються з бандитами. За перипетіями цих подій навіть трохи здружилася з гάτα, він схоже знайшов у мені споріднену душу на іншій планеті й дав себе погладити.