Богдан Мостіпан - Молот Чудовиськ: Кіготь Темряви, Богдан Мостіпан

-А що буде після того, як нам усе таки вдасться пробити бічні стіни? - поставив цілком резонне запитання Брауден.

-Ми пустимо через них найкращий загін наших лицарів, включно з тобою, Брауден, - сказав Ренольд, - ти, разом з іншими братами, будеш прорізати собі дорогу на шляху до важеля, що відчинить центральну браму, та дасть змогу Мортіборові та нашим основним силам увійти всередину фортеці, та остаточно захопити її, перебивши при цьому всіх, хто постане нам на заваді.

-Так точно - відповів Брауден - виконаємо якнайкраще.

-"Отже, мабуть, це все, - сказав Ренольд, - нам ще слід обговорити деякі деталі наодинці з Немеріусом. Решта можуть бути вільні. Щойно Ренольд це сказав, щось раптом пішло не так. Джилліан, сидячи в укритті разом із Реніфатом, випадково насіла на одну з бочок, яка, на відміну від решти, була порожня, і, зрештою, та перекинулася, видавши при цьому сильний шум. Раптом усі ватажки ордена, що перебували за столом, переполошилися. Ренольд, стиснувши кулак і насупивши обличчя, відразу зметикував, що до чого.

-Чорт тебе забирай, Джилліан! - сказав Реніфат - ми влипли!

-Біжимо, Рені, поки нас не порубали в капусту! - крикнув Джилліан - після чого обидва мисливці вийшли з-за укриття, і поспішили до виходу.

-Лазутчики! - вигукнув Ренольд - Мортібор, позбудься їх зараз же, поки вони не доповіли своїм про все почуте!

Мортібор різко розвернувся, оголив свій дворучний меч із піхов, той продзвенів, видавши характерний звук сталі, а потім негайно наблизився до мисливців, завдавши потужного удару з розмаху своїм мечем з розвороту. Меч пролетів за півкроку від Реніфата і Джилліана, тим насилу вдалося розвернутися. Реніфат при цьому звалився на підлогу, і не чекаючи, поки Мортібор завдасть ще одного удару, Джилліан міцно схопив Реніфата за руку, допоміг йому піднятися, а потім вони разом поспішили тікати з переговорної кімнати, протиснувши своєю вагою двері, й опинившись у церемоніальному залі. Мортібор, слідував за ними по п'ятах, пройшовши через двері, він вирушив переслідувати мисливців. Опинившись у церемоніальному залі, мисливці призупинилися, звернули свій погляд на Мортібора, що наближався до них, і почали міркувати на ходу, що їм робити далі.

-Може спробуємо дати йому бій? - сказав Реніфат.

-Ти збожеволів? - запитав Джилліан - бачив цю махину? Вона нас навпіл розрубає!

-Мати... - вилаявся Реніфат - давай драпати тоді. Однак, перш ніж мисливці встигли зрушити з місця, Мортібор уже наздогнав їх, опинившись просто перед ними, він завдав потужного рубаючого удару своїм мечем по Реніфату, той ледве ухилився, проте лезо меча встигло торкнутися його щоки, неабияк при цьому поранюючи.

-Ах... Йопт... - скорчився від болю Реніфат.

-Рені!!! - крикнув Джилліан - ти як, живий?

-Порядок... - сказав Реніфат, тримаючись рукою за щоку - подряпина... Мортібор скористався секундою слабкості мисливців, підскочив до Джилліана, а потім різко схопив його за шию, і з усієї сили кинув у стіну, Джилліан влетів у неї з усією швидкістю, міцно при цьому вдарившись об спину.

-Джілліан! - крикнув Реніфат, дивлячись на соратника, що лежав навпроти - ах ти паскуда! - вилаявся Реніфат, дивлячись у серйозне обличчя Мортібора, на якому не здригнувся жоден м'яз - вбивати для нього було цілком буденною справою, і робив він це з особливою майстерністю - не гаючи часу, Реніфат сунув руку в підсумок, дістав звідти вибухову бомбу, і, прицілившись, закинув її в бік Мортібора, та розірвалася на дрібні шматки, ледве зачепивши Мортібора при цьому, той лише ненадовго закрив обличчя своєю латною рукавичкою, а потім знову взявся атакувати, з іще більшою силою.

-Ну, спроба не катування! - вигукнув Реніфат, втупившись на Мортібора, а потім різко розвернувся, підбіг до Джілліана і допоміг йому встати.

-Ох... - сказав Джилліан - міцно мене цей гад приклав...

-Біжимо, ну ж бо! - крикнув Реніфат - обидва мисливці почали залишати межі залу, вибігши через ті самі двері, у які вони сюди увійшли. Мортібор, як і раніше, слідував за ними по п'ятах. Він був не тільки вмілим і могутнім воїном, але ще й цілком старанним, він звик доводити розпочату справу до кінця. І раз перед ним стояло завдання позбутися лазутчиків - він мав намір його виконати. Мисливці різко вибігли через двері, покинувши зал, і вийшовши в довгий коридор, опинившись у якому одразу почали шукати з нього вихід. Мортібор же, не змусив себе довго чекати. Він пройшов через двері, що ведуть у коридор, відразу ж за ними. Мисливці бігли щодуху, проскочивши через ще одні двері, вони опинилися в тій самій вітальні, в якій побували раніше.

-Так, а тепер куди? - запитав Реніфат, намагаючись знайти вихід, і все ще тримаючись рукою за місце рани на щоці.

-Здається, нам туди... - швидко сказав Джилліан, вказавши пальцем на двері в тому кінці гостьового залу. Він, як і раніше, намагався оговтатися від отриманого раніше удару. Він залишив на ньому настільки сильний слід, що Джилліану навіть було важко встояти на ногах. Кожна секунда зволікання мисливців могла коштувати їм життя, а тому їм доводилося міркувати якомога швидше. Минула мить, і Мортібор уже опинився в гостьовій залі. Немов вітер, він пронісся в бік мисливців, тримаючи меч у руках, і спритним рухом руки замахнувся ним на мисливців, доки ті ті тікали в бік виходу, лезо меча пролетіло швидко й непомітно, торкнувшись спини Реніфата, за мить, його пропалив сильний пекучий біль, немов у нього встромили тисячі дрібних голок, залишивши на ньому при цьому глибокий поріз, від сили удару Реніфат не зміг встояти на ногах, а тому звалився на підлогу головою донизу. Джилліан, дивлячись на це, прийшов у ступор, він дивився на Реніфата, який лежав на підлозі, і стогнав від заподіяного йому болю. Джилліан, будучи за натурою сміливим, постарався взяти себе в руки. Перш ніж Мортібор встиг завдати по Реніфату ще одного удару, він крикнув:

-Ей ти, виродку, у тебе меч може і великий, але в мене є це: він різко дістав метальний ніж зі свого підсумка, і прицілившись за секунду, влучно влучив його в обличчя Мортібору, той моментально ухилився. Однак слідом за цим Джилліан пустив у хід сліпучу бомбу. Та розлетілася на дрібні осколки, засліпивши при цьому Мортібора ненадовго. Джилліан, скориставшись моментом, звалив Реніфата на плечі, і понісся в бік виходу з гостьового залу. Мортібор, не гаючи ні секунди дарма, кинувся слідом за мисливцями. Джилліан, тягнучи на своєму горбі Реніфата, вибрався разом із ним у довгий тісний коридор, що вів до виходу із замку. Залишалося всього небагато, щоб дістатися до виходу, однак ситуація ускладнювалася тим, що Реніфат був серйозно поранений, а Джилліан, ще не до кінця оговтався від удару, однак, адреналін узяв гору, Джилліан нісся з Реніфатом на руках так швидко, як тільки міг. У цей час Мортібор слідував за ними, він ішов швидко, ще б трохи, і він би їх наздогнав. Усередині Джилліана все немов перемішалося, він розумів, що від його дій залежить доля як його, так і його товариша. Він був уже на півдорозі до кінця коридору. Мортібор був уже зовсім поруч, ще б трохи, і він підібрався б досить близько, щоб завдати удару по Джилліану, і тим самим покінчивши з мисливцями. Але Джилліан тримався з усіх сил. Нарешті, він добіг до кінця коридору, вибив двері ногою, і залишив замок, через той самий чорний вхід, яким вони сюди потрапили. Джилліан опинився на подвір'ї фортеці, ледве він встиг схаменутися, як уже за мить по їхню душу прийшов Мортібор. Джилліан не знав, що робити. З переляку він побіг у бік тієї самої діри, через яку вони сюди потрапили. Порятунок був уже зовсім близько. Раптово Джілліана осінило, він голосно просвистів на всю округу тричі, подавши тим самим знак лиха шпигунам, які зачаїлися в окрузі. Раптом, Мортібор опинився прямо позаду Джилліана, і завдав спритного і швидкого рубаючого удару своїм мечем, Джилліан ледве зумів ухилитися, в цей момент він перебував буквально на волосині від смерті. До самої дірки в стіні залишалося всього близько двадцяти кроків, проте відстань для Джилліана тягнулася занадто довго. Нарешті, він добіг до дірки, і проскочив крізь неї. Щойно він вибіг назовні, він взявся бігти якомога далі від фортеці. Мортібор також пройшов через дірку в стіні, не відпускаючи мисливців до їхнього останнього подиху. Джилліан біг до коней, залишених неподалік від фортеці. Хоч він і не озирався назад, щомиті він відчував присутність Мортібора позаду, так, немов йому дихала сама смерть у спину... Раптом, почувся тупіт копит, на зустріч до Джилліана і Реніфата помчали двоє вершників. Можливо, це були темні лицарі, у такому разі Джилліану й Реніфату залишалося б недовго, і їх було б убито, однак... Щойно вершники, гасаючи на своїх конях, підбігли до двох мисливців, стало зрозуміло, що це ті самі шпигуни, які весь цей час спостерігали за фортецею збоку. Побачивши Мортібора, їхні коні одразу ж переполошилися, встали на диби, їхні серця забилися в прискореному ритмі, і вони могли скинути своїх вершників у будь-який момент. Але, на щастя, їм вдалося приборкати коней. Вони різко дістали луки з-за спини, витягли стріли з сагайдаків і натягли тятиву, спритно прицілившись у темного лицаря. Той миттєво зреагував на стріли, що летіли в його бік, відбивши їх мечем. Джилліан наблизився до одного з коней досить близько.