Томаш Седлачек - Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

людям, котрі, як сьогодні би ми сказали, збанкрутували) не лишалося нічого іншого, ніж чекати на рік милості[473] або на месію. Тобто когось, хто б заплатив викуп за тих, хто потрапив у рабство, хто б узяв їхній борг/гріх на свої плечі, тому що самі вони вже впали під його непосильною тяжкістю, потрапили в боргову пастку й у них немає жодного шансу відкупитися самим. За цих людей треба було заплатити, відкупити їх чи, сучасною термінологією, хтось повинен був внести за них заставу. Прощення (вини, боргів, гріхів) — це ключовий елемент християнства, яким воно виділяється з-поміж інших основних релігійних течій. Ісус прийшов нас купити, викупити[474], відкупити з кабали гріхів, боргів — «душу свою дати на викуп за багатьох»[475]. «Маємо в Ньому відкуплення кров’ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його»[476]. І далі: «в якім маємо відкуплення і прощення гріхів»[477]. Для єврейського суспільства, яке звикло до концепту заміщувального жертвоприношення тварин (наприклад, великодній баранець), призначалася ось ця фраза:

«І не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення. Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла, скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому! Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку»[478].

Відкуплення боргів сьогодні

Якщо цей приклад здається далеким чи складним для розуміння, досить буде згадати нещодавнє погашення заборгованості банків та великих організацій у кризовий період 2008-2009 років.

Як це не парадоксально, але наше суспільство не може існувати без цього несправедливого прощення боргів. З давніх-давен ми практикуємо несправедливе прощення гріхів та нечесну поведінку. Лишень уявіть собі, який фінансовий армагеддон міг настати, якби держави свого часу не викупили банки та деякі великі фірми. Звісно ж, така поведінка не має нічого спільного зі здоровим глуздом та базовою порядністю. Таким чином ми порушили багато правил економічного змагання, на якому оснований наш капіталізм. (Здається, що принципи справедливості та капіталізму — тобто особистої відповідальності за свої вчинки — підводять у найважливіших ситуаціях, як то, наприклад, банкрутство важливих і великих галузей.) Як взагалі можливо, що держави, які найбільше заборгували, банки й фірми (найбільші «грішники»?), які були не надто успішними в змаганнях, отримали найбільший відкуп? Як бачимо, принципи, які багато разів використовує Ісус у своїх притчах й які нам здаються духовними, а в практичному світі абсурдними, досить часто (принаймні в періоди кризи) застосовуються і зараз[479]. Звісно ж, це несправедливо, проте йдеться про необхідний крок для збереження не лише окремих компаній, які залізли в борги й не мають грошей, але також і тих, кого падіння перших поставить під загрозу.

Дар, дарування і транзакції

Дар в економічній теорії є однією з аномалій, які досить важко пояснити за допомогою наявних моделей. При цьому концепт дару (який ми не можемо заплатити) — це засадничий принцип християнського розуміння Божого спасіння. «Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився»[480]. Боже ви-куплення дається нам задурно, ми не можемо заплатити за нього вчинками, заслугами чи хорошою поведінкою, етикою й тим більше грошима. У цьому випадку просто нема справедливого обміну, це дар.

А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі[481].

І далі: «І сказав Він мені: Сталося! Я Альфа й Омега, Початок і Кінець. Хто прагне, тому дармо Я дам від джерела живої води»[482]. І хоча, з огляду на етимологію слова, це звучатиме парадоксально, проте в справах трансцендентальних (trans-scandere, перевершувати, переступати, виходити за межі) неможливо провести класичну грошову транзакцію)[483]. Трансцендентність не можна купити, її потрібно подарувати.

Майже одразу після відкриття першої церкви навіть знайшлася одна людина, яка хотіла купити собі дари й заплатити за них грішми. Реакція апостолів була доволі очікуваною: «Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!»[484] Ненадовго зупинімося на економічному погляді на дар та на речі чи сфери, які перебувають поза ціною.

Обмін подарунками чи взаємне обдаровування — це набагато глибший і старіший тип транзакції, ніж купівля та продаж за ясну й точну ціну. Для багатьох поколінь людей у речей просто не було ціни (це не означає, що в них не було цінності!), люди обходилися й без цього. Колись люди навзаєм давали щось один одному чи жили в спільнотах, де можна було обмінятися, — хоча поширенішим був перший приклад. Первісні безгрошові соціальні устрої були так званими gift economies, тобто дарономіками[485]. А якщо все ж і доходило до грошового обміну за ціну, то здебільшого лише між геть незнайомими людьми чи потенційними ворогами[486]. Не зайвим буде усвідомити, що й сьогодні гроші потрібні для кращого контакту у великій спільноті, старшим і меншим спільнотам у зв’язках між собою гроші не були аж так потрібні й не потрібні досі (наприклад, сім’я, друзі тощо)[487].

Феномен дарування і досі лишається дуже дискусійною і контроверсійною темою серед економістів. Чому люди роблять один одному подарунки? Одна із форм добровільного обдаровування — це, наприклад, чайові в ресторанах чи за якихось інших обставин (приміром, таксистові)[488]. Навіщо давати необов’язкові чайові в мотелі в іншій країні, куди ми точно більше ніколи не повернемося?[489]

Основна характеристика подарунка полягає в тому, що в нього немає точної, визначеної ціни. Безперечно, подарунок має цінність, але не ціну. Він може бути двостороннім, взаємним (і часто буває), але обмінна цінність завжди буде неточною, неясною, розмитою (ми не обмінюємо те саме за те саме). У християнстві дарують довіру й віру (багато хто її теж вважає «Божим даром») і тим, хто цей дар прийме, Бог подарує спасіння. Подарунок не обговорюється, на нього не можна отримати знижку. На противагу цьому, у торгівлі завжди