Ольга Обська - Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська

Розділ 24. Невиразні спогади

 

Розділ 24. Невиразні спогади

 

Яна вийшла з ратуші засмучена й обурена. Вона сподівалася, що їй вдасться потрапити на прийом до Шаброля, а якщо не до нього, то до одного з міських чиновників, відповідальних за збір податків. Вона підготувала кілька вагомих аргументів на користь того, щоб їй відстрочили виплати, але задум не вдався. Її довго марудили в секретаріаті — години дві. Секретар йшов-вертався, йшов-вертався, щось з кимось погоджував, і в кінці-кінців Яну поставили перед фактом, що в усіх, абсолютно в усіх без винятку посадовців ратуші, дуже щільний розклад прийому городян, і найближчий день, коли один з чиновників зможе приділити Яні час — це після-після-післязавтра. А у монсіра Шаброля, взагалі, весь місяць розписаний по хвилинах.

Після-після-післязавтра, а вже тим більше за місяць, згідно з місцевими законами, Яна вважатиметься злісним неплатником податків — адже їй дали всього три дні на сплату боргу. Хотілося б владнати справу до того, як цей термін закінчиться, але спроба виявилася безрезультатною. Яна, звичайно, все одно записалася на прийом на після-після-післязавтра, але чи не буде та бесіда схожа на махання кулаками після бійки?

Скільки сарказму Яна чула в земному світі з приводу неповороткого механізму бюрократичної системи. Але Тре-Скавельський бюрократизм ще фору земному дасть. Може, якби посада градоначальника не була вакантною, то й робота в ратуші велася б жвавіше?

Захоплена мріями, що коли-небудь у Тре-Скавелі з’явиться добропорядний мер, Яна попрямувала додому. На щастя, йти недалеко — лише площу перетнути. Вона крокувала, майже не звертаючи уваги на метушню та гул голосів, властиві центру міста, і раптом почула:

— Вів'єн, що сталося? — перед нею матеріалізувався Етьєн. — Ти засмучена?

— Бюрократи, — сказала вона коротко. — А ти чому тут?

Хіба він не мав би зараз обживатися на орендованій території?

— Твій дворецький, — Етьєн скорчив сувору манірну фізіономію, пародіюючи Боніфаса, — почав робити прибирання в прибудові і сказав, щоб я поки забирався на вулицю, тому що я йому заважаю. От скажи мені, моя мила, як я, людина творчої натури, можу йому заважати? Я б міг спокійнісінько полежати на ліжку, поки він не закінчить, але він і чути про це не хотів.

Яна мимоволі посміхнулася. Он воно як — Боніфас вирішив тримати гостя в цупких руках.

— Гадаю, він не дуже вірить, що ти творча натура. Якщо ти актор, то де твоя трупа? Чому афіші не рясніють оголошеннями про ваші гастролі?

— Вони трохи затрималися. Скоро під'їдуть, — викрутився Етьєн і одразу ж змінив тему. — Слухай, де ти знайшла такого сердитого й уїдливого дворецького? Він мене не злюбив з першого погляду, — пролунав театрально трагічний придих. — Довелося його задобрювати.

А ось це вже цікаво.

— Як?

— Я сказав йому, що сьогоднішній обід — за мій рахунок. І він став до мене хоч трішечки милосердніший. Якщо, звісно, можна припустити, що цей манірний зразок дворецької величі здатний на милосердя.

Яна знову не стримала усмішки.

— Мила моя, я бачу, що ти вже не така похмура. Я такий радий, що розвіяв твій поганий настрій. Але все ж розкажи, чим ці далекі від мистецтва люди в ратуші тебе засмутили?

Чому б не розповісти? Не добираючи виразів на адресу працівників ратуші, Яна розповіла, як її безцеремонно відфутболили.

Етьєн слухав і так щиро обурювався, так обурювався, що їй стало легше. Розлучилися вони на порозі крамниці.

— Піду організую обіцяний обід, — пояснив Етьєн.

— Дуже мило з твого боку подбати про обід. Можливо, цього вистачить, щоб задобрити Боніфаса, але не мене, — Яна вирішила його відчитати. — Мені не сподобалося, що ти збрехав про гастролі. Як я можу після цього вірити, що ти не збрехав і про нашу спорідненість? Чекаю, що за обідом ти розкажеш чесно, хто ти, і що у тебе сталося. Я ж бачу, що останнім часом у тебе почалася в житті чорна смуга.

— Бачиш? — трохи розгублено перепитав Етьєн.

— Хто ще буде напрошуватися пожити в проклятій крамниці, яку можуть ось-ось забрати за борги, як не людина, якій нема чого втрачати?

 

До обіду ще залишалося трохи часу, і Яна вирішила присвятити його читанню записів Жюля. Перед нею на даний момент стояло дві нагальні проблеми — як погасити борг перед містом і як допомогти славній маленькій Жанетт з її дуже рідкісним прокляттям (або даром?). Яна сподівалася, що знайде в записах дядечка підказки, які допоможуть у вирішенні хоча б однієї з цих двох проблем.

Вона, як завжди, швидко захопилася читанням і з головою поринула в описувані події. Випадок з пасажиркою корабля остаточно ствердив Жюля в думці стати артефактором. Він вступив до столичної академії магії, але навчався переважно заочно, оскільки його батько захворів, і Жюль не хотів надовго відлучатися з Тре-Скавеля. Професори академії цьому не перешкоджали, бо Жюль показав себе надзвичайно старанним і талановитим студентом.

Паралельно з навчанням Жюль почав працювати. Спільним рішенням батька і сина було перетворити антикварну крамницю на артефакторську. Тим більше, що деякі дивовижні антикварні дрібнички годилися бути переробленими в артефакти.

В крамницю почали навідуватися перші клієнти. Всі вони залишалися задоволені, і слава про здібного артефактора швидко ширилася Тре-Скавелем і за його межами.

Деякі місця в записах Жюля були схожі на рецепти — настільки ретельно і скрупульозно описувалися в них способи виготовлення того чи іншого артефакту. Яна навіть почала вловлювати якусь логіку, хоча іноді їй здавалося, що логіки немає — Жюль діяв творчо, слухав лише свою інтуїцію.

Яна читала все далі і далі і раптом артефакторна тема змінилася сімейною. Описувалося, що у сестри Жюля народилася дочка — Вів'єн. На Яну накотило хвилювання. Цікаво це — читати про власне народження.

З записів випливало, що її батьки жили не в самому Тре-Скавелі, а в передмісті. У них був невеликий, але затишний будинок. Там-то, виявляється, Яна і з'явилася на світ. Жюль недовго думав, як привітати сестру з народженням донечки. Що подарувати? Звичайно ж, артефакт! Він зробив парні кулони — для мами і для малятка. Тоді він вже набив руку не лише як артефактор, але і як ювелір. Кулони вийшли витонченими. Білий з прожилками синього камінь в обрамленні білого металу...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍