Володимир Миколайович Владко - Ідуть роботарі

похмуро відповів Тім. — Вона доручила мені вислухати вас про справи двадцятого числа.

Все одно, Галеран дивився підозріло. Він запитав:

— Чому ви не вмикаєте світла? Адже я вас не бачу. А мені треба пересвідчитися, чи це дійсно ви розмовляєте зі мною?

— Але цього не можна зробити, бо полісмени з вулиці можуть помітити світло і зацікавитись, звідки воно взялося в приміщенні заарештованої людини. Вони ж схоплять мене…

— І все ж таки, я не можу розмовляти з вами, не пересвідчившись наочно. Якщо ви дійсно Тім Кроунті, то саме ви мусите зрозуміти: як я говоритиму, не маючи певності, що це дійсно ви? Це було б надто необережно.

Тім безпорадно озирнувся на Боба. Із здивуванням він побачив як той задоволено кивнув головою і прошепотів: «правильно». Потім Боб узяв з стола електричний ліхтарик, яким перед тим вони освітлювали приймач і подав його репортерові, шепочучи:

— Світи на себе, тільки не дуже. Стеж, щоб світло не впало на завісу, бо інакше полісмен може помітити світлову пляму. Це буде ще гірше.

— Алло, товаришу Галеран, я освітлюю себе ліхтарем! — промовив радісно Тім.

Він натиснув кнопку, золотий промінь світла залив його — і в ту ж мить обличчя Галерана на екрані усміхнулося:

— Так, бачу, що це ви. Перепрошую за те, що вимагав пересвідчитись, але… та ви ж самі розумієте?

— Розумію, — відповів Тім, віддаючи ліхтарика Бобові. — Отже, я слухаю вас. Нам не можна довго перебувати тут.

— Кому то «вам»? Ви не сами?

— Так, зі мною голова страйкового комітету товариш Боб Леслі. Обох нас розшукує поліція.

— Привіт товаришеві Бобу Леслі. Починаю. Ми вирішили прискорити справу. Виступ роботарів призначено на дев’ятнадцяте число.

Тім і Боб пильно прислухались: виступ роботарів?

— Мені здається, можна передбачати провокаційні виступи поліцейських агентів, — вів далі Галеран. — Їм треба вигадати наочну причіпку для того, щоб посунути до міста військо. Ви, напевно, теж маєте такі відомості?

— Так, маємо, — відповів Тім.

— Отже, події треба прискорити. Так товаришка Мадлена заарештована? Шкода, шкода, але будемо сподіватися, що незабаром вона буде знов з вами. Товаришка Мадлена повідомляла мене, що наші досліди з роботарями дають дуже добрі наслідки. Тепер мені треба знати дещо про розташування заводу, майдану коло його воріт та головної вулиці, що йде від заводу до міста. Вам доведеться накреслити на папері невеличкий план і піднести його до приймача, освітивши на півхвилини ліхтарем. Я сфотографую його.

Тім накреслив план і зробив так, як казав Галеран.

— Гаразд, — відгукнувся через кілька секунд Галеран. — Усе зроблено. Ось вам тепер план дій дев’ятнадцятого числа, який би я порадив вам, коли ви нічого не маєте проти. Вранці ви збираєте якнайбільший мітинг коло заводських воріт. Поліція, можливо, намагатиметься стати вам на перешкоді, але це не важливо. Мітинг триватиме до дванадцятої години; о дванадцятій ви влаштовуєте демонстрацію непохитності робітників у справі страйку. Демонстрація рушить рівно о дванадцятій через заводський майдан, головною вулицею до міста. І до неї… — голос Галерана набув урочистості, — до неї приєднаються роботарі!

— Неможливо! — вигукнув Боб Леслі.

— Цілком можливо, — спокійно відповів Галеран. — Для того мені потрібний план, щоб знати, куди роботарі мусять іти з демонстрацією.

— То буде такий перелам, такий… — Боб не знаходив слів, щоб висловити свій захват. — То ж буде початок революції!

— Щодо того — ваші товариші в центрі знають це краще від мене. Моя справа лише допомогти вам подолати роботарів, виконати ваше прохання. Отже, маєте ще щось спитати?

По невеличкій паузі Тім несміливо запитав:

— Одне трохи незрозуміло, товаришу Галеран.

— Що саме?

— Адже кожен роботар на заводі стоїть біля свого верстата і робить свої осібні робочі рухи. Значить, у них включені різні системи для керування. Коли ви даватимете сигнали вийти на вулицю, то роботарі реагуватимуть на це по-різному…

Боб Леслі з повагою дивився на Тіма: рудий репортер доводив, що він добре засвоїв лекцію Мадлени з радіотехніки. Галеран зробив знак заспокоєння:

— Не турбуйтеся, товаришу Кроунті. Саме тому ми й обрали час для виступу роботарів рівно о дванадцятій, бо нам відомо, що саме о пів на дванадцяту щодня всіх роботарів приводять до головного складального цеху, щоб перевірити тим самим правильність і чіткість роботи їх механізмів. А для цього перед тим їхні системи включають одноманітно. Розумієте? Ми використаємо саме цей момент.

— Тоді зрозуміло, — погодився Тім.

Але Галеран продовжував:

— І все ж таки, краще застрахуватися від несподіванок. Ось чому я знов хотів би порадити вам звернути увагу на ту саму станцію керування роботарями.

— Про це ми сьогодні одержали нову директиву з центру. Дев’ятнадцятого числа зранку мусимо несподівано для поліції захопити в свої руки станцію керування роботарями, — сказав Боб Леслі.

— Дуже добре, — враз відгукнувся Галеран. — Тоді ось моє прохання до вас. Захопивши станцію, треба ще примусити чергових техніків, хоча б загрожуючи зброєю, переключити системи роботарів на шифр дев’ять. Прошу пам’ятати — шифр дев’ять. Це буде нам остаточною гарантією. Товариші, наш час вичерпаний, мусимо кінчати. На все добре, на все добре!

Голос Галерана змовк, водночас його зображення на екрані почало затягуватися світловими хмарками. Тім вимкнув приймач і повернувся до Леслі:

— Отже, Боб, справа набирає величезної ваги! Діло посувається до справжньої революції!

Боб Леслі не відповідав. Він замислився. Перед його очима проходили надзвичайні картини: ось роботарі ідуть разом з робітниками, страйк у Нью-Гаррісі перетворюється на велику революцію, що остаточно скине капіталістів. Не самого лише Джонатана Говерса, а разом з ним і всіх інших. Товариші з центру повідомили про вагони з зброєю: чи встигнуть вони зробити це до дев’ятнадцятого?.. І багато інших думок виникало у голови страйкового комітету, який сидів, схиливши голову і зосереджено замислившись. Нарешті, він все ж таки почув голос Тіма Кроунті, що чи не втретє перепитував його: