Джованні дель Понте - Невидимі. Таємниця Туманної Бухти

що нас ув’язнило тут усередині, але здається, воно втрачає силу. А зараз слухайте уважно.

У напівтемряві до нього наблизилася решта Невидимих. Вони взялися за руки, усі разом утворивши кільце.

— Ми не знаємо, із чим доведеться зустрітися, коли знову опинимося на тім боці. Але що б це не було, я відчуваю: справа буде важкою. Імовірно, найважчою з усіх, які можуть бути, але в нас усе вийде, тому що ми згуртовані, правильно?

— Я тут, — відповіла Сьюзан.

— Я тут, — відповів Марк.

— Я тут, — відповіла Грета.

— Я тут, — відповів Девлін.

Дуглас лежав на скрині, яка слугувала Ангусу Скрімму за ліжко. Він відчував, що слабшає, і Кристаль тримала його за руку.

— Це Дамон звільнив Ангуса Скрімма, — сказала дівчинка. — Первинні Невидимі позбавили чаклуна магічних здібностей, але в нього в запасі було ще достатньо трюків.

— Хвилиночку! — заперечив Дуглас. — Чому ми маємо йому вірити? Адже Ангус Скрімм завжди залишався Злом із великої літери, хіба ні?

— Бачиш, — втрутився старий, і коли він на мить підвів очі, Крис відчула його збентеження, — будучи ув’язненим там, у скелі, я думав про багато речей. Тепер я вже не та людина.

— О, звичайно, у тебе вже немає ножа в рукаві, — передражнив Дуглас.

— Стривай, — сказала Кристаль. — Я відчуваю. Пан Скрімм говорить правду.

— Добре. Припустімо, він зараз сказав правду. Але якщо Дамон настільки могутній, навіщо йому ця триклята магічна книга?

— Отож, магічна, Дугу, — відповіла Кристаль. — Зараз Дамон може керувати елементами, і він видатний ілюзіоніст, але на справжній магії він поки що знається погано.

— Ну-ну… Ти хочеш сказати, що бісики, які хотіли мене затягнути всередину дерева, і вітер, що виник незрозуміло звідки та забрав щоденники дядька Кена, і павуки в скатертині Пітера, і…

— Саме так. Він нас піддурював. За винятком вітру: це входить в його вміння керувати елементами… Бісики? Звичайне самонавіювання: ти просто впав із дерева. Павуки?.. Приблизно те ж саме: якщо подумати, пояснення завжди можна знайти. Він поки не зробив нічого відчутного та довговічного, наскільки я розумію… жодної гори не зсунув. Хай у нього зараз ця книга, але…

— А морська вода на одязі трупів?

— Це міг бути невеликий прийом, щоб сильніше налякати тих колишніх друзів, які ще залишалися живими. Вони напевно говорили між собою: «Одяг на трупах просочений морською водою, точно як і тієї жахливої ночі»…

— Ну добре, добре, але як це можливо? Я хочу сказати, як Дамон перетворився на такого лиходія? Адже це саме він був ватажком Невидимих!

— Справа в тому, — пояснив Ангус Скрімм, — так чи інакше, усі члени загону первинних Невидимих були причетні до магії. Точніше, магія супроводить усіх дітей, але потім залишає, коли вони дорослішають, адже такий вічний порядок речей.

— Дитячі іграшки… — пробурмотів Дуглас собі під ніс.

— Що?

— Я подумав, що якраз твоя приказка неправильна: магія — це саме дитячі іграшки.

Старий чаклун здивувався і припинив посміхатися.

— Точніше не буває, хлопчику мій. Удар нижче поясу, як кажуть. — Певний час він задумано мовчав. Потім продовжив, — так, магія — це скоріше привілей дуже юного віку… хоча іноді від неї залишається щось і в дорослих: це називають чарівливістю, харизмою, проникливістю… Але намагатися опанувати магією дуже небезпечно навіть для дорослого, який більш обізнаний і має сильнішу волю, ніж діти. Найгірше те, що цього не усвідомлюєш: магія підступна, адже засліплює тебе, даючи здібності, незбагненні для інших людських істот, і в той же час проникаючи всередину тебе й оволодіваючи твоєю душею. Ти втрачаєш відчуття міри та стаєш здатним зробити що завгодно, будь-яку гидоту, тільки б мати більше магії. Є ще й інший закон, який вам не сподобається, але саме такий природний порядок речей: із віком людина змінюється. Стає кимось іншим. Ідеали чесності й справедливості, що здавалися раніше такими важливими, відходять на другий план.

Дуглас і Кристаль дивилися один на одного, і в їхніх очах відбивалося: «а ми не такі», «із нами цього не трапиться». Але було й інше: глибокий смуток.

— Дорослішаючи, Невидимі втрачали інтерес до магії, — продовжував старий. — Хоча якась схильність, невелика цікавість залишилися в кожному з них… Окрім Дамона Найта — найсміливішого з усіх, але й найбільш амбітного. На жаль, застосування магії в юності — це двосічна зброя, самому можна врізатися. Уявіть молоду людину, яка дорослішає, більше не дбаючи про те, щоб триматися в установлених рамках або сповідувати моральні принципи, тому що він володіє можливістю домінувати над рештою. Так, повірте мені: це може мати руйнівний вплив на особистість, — тут на його губах з’явилася усмішка. — Я це добре знаю.

— І я в усьому цьому замішаний? — недовірливо запитав Дуглас.

— Зараз зрозумієш. Тієї ночі, коли Невидимі мене перемогли, в очах у Дамона Найта виблискував особливий вогник. Коли ти довгий час занурений у магію, як це було зі мною, вона входить у тебе. Тому я мав підставу попередити його. Тоді підлітки дуже пишалися собою та вважали, що неймовірно сильні завдяки міцній дружбі, але, із віком змінюючись, вони мали усвідомлювати ці зміни. Тоді й виникло роздвоєння.

— Можливо, у цьому вся річ, — перебила його Кристаль несподівано жорстко. — Із певного моменту діяли два гурти Невидимих. Тільки один продовжував жити й дорослішати, а другий залишився в колишньому віці, аби стежити за розвитком подій у світі дорослих і втручатися, коли буде потрібно!

Обличчя Скрімма осяяла усмішка.

— Ти дуже тямуща дівчинка.

— Так, але я тут яким боком? — не вгамовувався Дуглас. Він дуже ослаб і розумів, що не зможе витримати довгого очікування… очікування чого?

— Що ти зі мною зробив?

— Я просто дав