Волтер Айзексон - Стів Джобс

— Ми тоді собі сказали: «Якщо ми вже щось робимо, то варто спробувати робити це гарно».

Тож чи справді була потрібна ота його агресивна й брутальна поведінка? Напевно, що ні, і її нічим не виправдати. Існують інші способи мотивувати колектив. Хоча Macintosh став дійсно великим проектом, проте через постійні втручання Джобса він відставав від графіка та значно перевищував бюджет. Свою ціну мали й споганені людські почуття — велика частина команди просто «перегоряла» внаслідок цього.

— Внесок Стіва міг би бути значним і без тих численних історій про те, як він тероризує народ, — казав Возняк. — Мені значно більше до душі відсутність конфліктів і спокій. Гадаю, колектив компанії може бути, як хороша сім’я. Однак, якби лише я вів проект Macintosh, усе, ймовірно, перетворилось би на великий бардак. Найефективнішим, думаю, могло би бути поєднання мого та його підходів.

Одначе, попри те що стиль Джобса бував деморалізуючим, він також міг бути навдивовижу стимулюючим. Це зарядило працівників Apple прагненням творити передову продукцію і вірою, що можна досягнути того, що здавалося неможливим. Вони носили футболки з написом «90 годин на тиждень, і не набридає!». Зі страху перед Джобсом, а також через сильне бажання його вразити вони перевершували власні можливості та сподівання.

— З часом я зрозумів, що якщо у тебе працюють дійсно класні люди, то з ними не треба сюсюкатися, — пізніше пояснював Джобс.

— Очікуючи від них чогось величного, ти вже цим стимулюєш їх до таких звершень. Колектив Macintosh навчив мене, що фахівці на «п’ять із плюсом» люблять працювати гуртом і не люблять, якщо ти толеруєш роботу, виконану на «четвірку». Запитайте будь-кого з того колективу, і вони вам скажуть, що воно того було варте.

Більшість його колег погоджуються з цим.

— На нарадах він міг кричати: «Ви йолопи, нічого не можете зробити добре», — пригадує Дебі Коулмен. — Такі слова доводилося від нього вислуховувати ледь не щогодини. Та водночас саме тому, що мала змогу із ним працювати, я вважаю себе чи не найщасливішою людиною у світі.

РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ

ДИЗАЙН

Справжні митці спрощують

Естетика Баугауза

На відміну від більшості дітей, які виростали в домах Айклера, Джобс знав, чому саме ті будинки були такими чудовими. Йому подобалася ідея простої та не перевантаженої деталями продукції в стилі модерн для масового вжитку. Йому також подобалося слухати, як тато описував складнощі, які виникали в тому, щоби витримати стиль кожної машини. Тому з самого початку роботи Apple Стів вірив, що вдалий корпоративний дизайн — невибагливий у плані кольорів логотип, лискучий системний блок Apple II — виокремить компанію серед інших і зробить її продукцію впізнаваною.

Перший офіс — після родинного гаража — розташувався в невеличкому будинку, який їм доводилося ділити з відділом продажів компанії Sony, котра славилася своїм фірмовим стилем і зовнішнім виглядом продукції, що легко запам’ятовувався. Тож Джобс забігав до сусідів, щоби проглянути їхні маркетингові матеріали.

— Пам’ятаю, як Стів, досить неохайний з вигляду, заходив до нас і ніжно погладжував пальцями наші рекламні буклети, звертаючи увагу на якісь особливості дизайну, — розповідав Денл Л’юїн, який працював там. — Час від часу він запитував: «Можна, я візьму собі цей буклет?».

До 1980-го Джобс найняв Л’юїна.

Захоплення Стіва темним, корпоративним виглядом Sony втратило свою актуальність приблизно в червні 1981 року, коли він почав відвідувати щорічну Міжнародну конференцію з дизайну в Аспені. На тогорічній зустрічі увага зосередилася на італійському стилі, а ключовими постатями стали архітектор і дизайнер Маріо Белліні, кінорежисер Бернардо Бертолуччі, автовиробник Серджо Пінінфаріна, спадкоємиця концерну Fiat і політик Сюзанна Аньєллі.

— Я захопився цими італійськими дизайнерами так само, як пацан у фільмі «Прорив» (Breaking away) захоплюється італійськими велосипедистами, — пригадував Джобс. — Це було для мене неймовірним натхненням.

В Аспені він познайомився із філософією функціонального дизайну, яку пропагував художній рух Баугауз, — уплив цієї філософії простежувався в будинках, квартирах-студіях, топографічному шрифті sans serif і меблях, які стояли в Aspen Institute, впроваджених Гербертом Баєром. Як і його наставники — Вальтер Ґропіус і Людвіґ Міс ван дер Рое, — Баєр уважав, що не має бути ніякого розділення між образотворчим мистецтвом і прикладним промисловим дизайном. Модерністський міжнародний стиль, який відстоювала школа Баугауз, вимагав, щоби зовнішній вигляд речі був простий, проте зі своєю «родзинкою». Він підкреслював раціональність і функціональність, дотримуючись простих, чистих ліній і форм. Серед максим, яких навчали Міс і Ґропіус, були такі: «Бог — у деталях» і «Чим менше — тим більше». Як і у випадку з будинками Айклера, тут художній смак поєднувався із можливостями масових продуктів.

Джобс публічно обговорював той факт, що перейняв баугаузівський стиль, під час доповіді на конференції з дизайну в 1983 році. Темою доповіді було «Майбутнє вже не буде тим, чим воно було раніше». Він передбачав відмову від стилю, який диктувала компанія Sony на користь баугаузівської простоти.

— Сучасні тенденції в промисловому дизайні орієнтовані на хай-теківський зовнішній вигляд від Sony: бронзово-сірий колір, інколи — чорний, із різними дивними штуковинами, — сказав він. — Це легко зробити. Але це не круто.

Він запропонував альтернативу, народжену від Баугауза, в якій було більше відповідності до функцій і природи продуктів.

— Ми збираємося зробити продукцію високотехнологічною й укомплектовуватимемо її просто, щоби ви знали, що це — хай-тек. Ми вміщатимемо наші продукти в маленькі корпуси, а тоді можемо зробити їх красивими й білими, точнісінько так, як Braun робить це зі своєю електронікою.

Він постійно наголошував на тому, що продукти Apple будуть простими та функціональними.

— Ми зробимо їх яскравими, чистими й відвертими щодо того, що вони — високотехнологічні, замість того щоби надавати їм важкого корпоративного вигляду в чорному, чорному, чорному, чорному кольорі, як те зробила Sony, — проповідував він. — Таким є наш підхід. Дуже простий і чудово підходящий за своєю якістю до Музею сучасного мистецтва. Те, як ми керуватимемо компанією, розроблятимемо дизайн продуктів, працюватимемо з рекламою, — усе це буде базуватися на наступному твердженні: «Давайте спростимо». Зробимо все насправді простим.

Мантра еплівського дизайну залишиться такою, як була записана в першому буклеті компанії: «Простота — це остаточна вишуканість».

Джобс уважав, що простота дизайну має бути пов’язаною з тим, щоби зробити продукцію простою у використанні. Однак такі цілі не завжди поєднуються. Інколи дизайн може бути настільки глянцевим і простим, що користувачу буде незручно з ним працювати, або ж така простота наче принижуватиме його.

— Основна риса зовнішнього вигляду наших продуктів — очевидність; ми хочемо, щоби люди могли інтуїтивно відчувати, що до чого, —