Ведана - Димок і "Биті Горобці", Ведана

Розділ тридцять другий, втеча.

Я відповз від вікна, на щастя воно виходило в бік паркану і тут нікого не було. Насилу я підвівся і поплентався до воріт, але вчасно схаменувся і знову припав до землі. Це ж якщо мене помітять, то знову туди запхають. Повзком я заховався за купою якогось мотлоху і причаївся. Треба знайти спосіб втечі. Отже, он там ворота, але вони замкнені. Через паркан не перелік, застрілять. Треба якось через ворота і бігти до міста.

Вже опускалися сутінки, я приблизно визначив розклад сторожувань. Треба переміщуватись поближче.

Конюх випустив коней до годівниць, під їх прикриттям я зміг підійти трохи ближче і забрався у стіг сіна. Знову чекаю. Люди снують і метушаться, скільки ж тут прислуги то!

Поки що шансу підійти немає, я уважно оглянув двір з нового ракурсу, через адреналін я ще тримався, але скоро буде відкат, я скоріш за все відрублюся.

І тут ворота широко відчинились і туди зайшли вже знайомі мені два мучителя. Хирлявий тримав Томоту, час від часу колючий морозним дотиком, а кремезний вів Рено. Перед ними ішов добре збитий чоловік середнього зросту з вітлиго. Це і є Біла Мітка? Серце жухнуло в п'яти. Впіймали все таки!

— Атлас, прив'яжи нашого гостя на арені для тренувань і можеш бути вільний, Чед, можеш іти.

Хирлявий повів Томоту в середину, а кремезний і Мітка пішли за будівлю.

Треба тікати, бо діло пахне смаженим, а чи встигну я узагалі? Та навіть якщо не встигну, я зможу дати інформацію проти цих трьох.

Десь має бути можливість, охорона не дуже серйозна. Але де, де він, хід?

Вже майже стемніло і тут цей шанс з'явився.

У двір заїжджала карета, вичекавши момент я пробрався під неї, кинувся до виходу, ворота зачиняли, мене помітили пізно, я встиг проскочити між  ставнями.

— Ей! Та начхати, не дійде до міста

Не відчуваючи ніг, буквально, переохолодження усе таки, я  біг по снігу. Погоні ясно що не було. Всі впевнені, що я не дістанусь поселення, і я теж вже не вірю у свої сили, морозне повітря обпікало легені, було важко дихати, і бігти я вже не міг, кожний крок коштував величезних зусиль. Урешті решт я впав лицем у сніг. Не можна зупинятися, тоді точно помру. Зібравши жалюгідні залишки сил я підвівся і пішов далі. Але було чітко ясно, я не дійду.

Сніг замітав дорогу, я ледве бачив витягнуту руку, завивання вітру, темрява, завірюха. Жодне з шести чуттів не давало інформації, через якийсь час я вже не був впевнений, стою я чи ні, настільки холод скрвував тіло, але принанні здавалося, що я ішов вперед.

І тут я побачив темні обриси екіпажу. Повозка запряжена трьома конями, трикінні тільки повозки санітарів з Гільдії, отже, є шанси, що горобців вдасться врятувати. Хоч би це був не міраж.

Я впав навколішки просто перед ними, сил вже не було, мене освітив ліхтар, засліпивши очі і коні спинились, візник, катаючись у довгу куртку зліз з повозки. Підійшов ближче, і вийняв ліхтар.

Я дякував вищим силам, іншого пояснення цьому випадку просто не було.

Що я там казав, що мене прорвало після перегляду пам'яті Томоти? Ага, тепер я розумів, що то зовсім не "прорвало". Суміш розпачу, радощів, болю, і ще багато чого виривались істеричним риданням, заспокоїтись я не міг. Навіть підняти руки сил нема, а ревти захлином, є, що за логіка?

***

Від третьої особи.

 

Едгар зупинив коней і вихопив різака. Невже нарвався на мутанта? Через заметіль було важко сказати, що щойно впало перед кіньми на дорозі. Він відмовився від супроводу мисливців коли повертався з чистки, а три жінки, що допомагали прибирати після побоїща поїхали іншим екіпажем. Витягуючи меч чоловік підійшов до істоти.

Людина, дитина, років одинадцяти, стать визначити складно, бліде, худюще, в одній тільки сорочці, що прикривала ноги до третини стегна, сорочка в крові. Коли Едгар підійшов ближче, дитина розридалась і впала лицем у сніг. Чоловік підняв її. Змінене, майже невагоме.

Чоловік глянув в бік повозки. Садити мале поряд з трупами мутантів йому не хотілося. Але ззавні замерзне насмерть. Чоловік усе таки посадив дитину всередину повозки, краще наляканий, ніж мертвий.

— Помістя..

— М?

— Помістя сім миль від міста.. потрібна допомога..

 

 

 

 

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍