Лариса Бондарчук - Секретарка для дракона-мільярдера, Лариса Бондарчук

Може, бачили, в кіно інколи показують, що багаті боси мають спеціальні шафи з одягом.? Навіть інколи й цілі кімнати!

Типу прийшов, каву пив, заляпав манжет, наприклад, то це не порядок. Тоді бос такий підходить до шафи, відчиняє дверцята, а там із десяток сорочок висить. Нових, ще й з бірками. То вони, багатії, так на роботі цілий гардероб можуть мати, перевдягатися у що хочуть і коли хочуть. І в Степана Нокарда така була шафка. 

І зовсім не зважає, безсоромник, на Анжеліку. Не розуміє, що вона ж дівчина порядна й оголеного (ну, до пояса, але ж оголеного!) чоловіка в побутовій обстановці ніколи не бачила. Бо пляж і море (озеро, річка) - це одне. А кабінет і оголений бос - це зовсім інше. Погодьтеся?

Взагалі, я вам скажу, дорогі мої читачі, що одяг відіграє дуже важливу роль в житті людей. Адже ми, по суті, всі ходимо голі. Але поверху своєї оголеності одягаємо речі, які нас змінюють, і ми вже стаємо не просто жінкою чи чоловіком, а соціально розпізнаваною одиницею.

Одягнув ти одяг пожежника - і всі знають, хто ти, що гасиш пожежі і їздиш на червоній яскравій машині з мигалками. Вдягнувся в пачку і пуанти - зрозуміло, що зараз кинешся танцювати балет і майже літати на сцені. Напер на себе те, що під рукою лежало і що мама приберегла, бо “жалко викинути, воно ж ще не порване ніде” і “воно ж ще добре, щоб біля хати носити”, то безсумнівно, всі втямлять, що ти дочка, яка живе в місті, але зараз приїхала в село копати картоплю...

Соціально одяг нас ділить на різні категорії людей, професії, ставить на нас уявні ярлики, якими не варто нехтувати і слід завжди враховувати.

І прислів'я “Зустрічають за одягом, проводжають за розумом” недарма придумане. Бо спочатку наче одну людину бачимо в її одязі, а потім уже, коли спілкуємося, дізнаємося про неї більше, то розуміємо, що це й справді п'яний електрик, а це - чоловік, що під нього маскується, і він і не електрик зовсім, а сам директор фабрики з вироблення консервів…

А от оголеність людська в деяких випадках просто неприпустима. На пляжах і в басейнах - це одне. А на роботі - неприпустимо!

Гм. Уявіть, що ви голяка на роботу прийшли. Ой, не буду вас соромити... 

Давайте так. Уявіть, що ваш начальник прийшов на роботу голяка…

Все... Мовчу...

Та є ситуації, в яких оголеність викликає не здивування, огиду, сором чи відразу, а потяг.

Трясця! Анжеліка зрозуміла, що говорить, розповідає босові про його підступну колишню, а сама не може відірвати погляду від рельєфних грудей владного боса. Біцепси, трицепси, кубики, м'язи, переплетені в привабливих вузлах, все це я-а-ак сподобалося дівчині, я-а-ак кинулося в очі, що вона на слові “хабар” замовкла і вже не могла говорити. В принципі, все вже й розказала. 

- І звідки ви все це спостерігали? - питає бос. - Я вас не бачив там!

А сам брудну сорочку в шафу закинув, а нову, безсоромник, ще не одягнув. Тримає її в руках і до дівчини підходить. 

- У мене свої методи! - пропищала Анжеліка, бо їй дух забило. - Я вмію цілуват… діставати інформацію. Не можу вас торкнут… вам відкрити таємницю…

Так, вже обмовки почалися! На язик в Анжеліки почали стрибати слова, які першими до голови приходили. Адже стояв перед нею бог, Аполлон, красень, яких пошукати!

А дракон одразу ж побачив, що він дівчині подобається. І, як кожен мужчина, поспішив скористатися нагодою. 

- Дякую, - каже, - Анжеліко. Я все ретельно перевірю.

Сам же взяв її за руку і поцілував пальчики. Тримає біля своїх губ і не відпускає. Цілує і примовляє:

- Ви навіть не уявляєте, який ви мені тягар з плечей скинули! 

Анжеліка зиркнула на ті плечі і ще більше розімліла. Бо там плечі - ого які були! Краса, а не плечі! Знову цілує їй бос пальчики і каже:

- Адже й сам відчував, що щось не те з Фентеклітою. Ми давно розійшлися. Але ж моє серце в грудях - не камінь. Якби моя дитина була, то признав би.

Анжеліка на ті груди зиркнула, де серце босове билося, котре не камінь. І взагалі мало не впала від потягу до свого боса. Дракон помітив, що дівчина тремтить, і притягнув до себе, питає:

- Вам холодно? Я можу зігріти! - і обіймає її, пригортає до себе, а сам злегка так у скроню цілує. А потім за вушком. 

О-о-о! Анжеліці приємно дуже. І вже й не гнівається на боса, забула, що він її опудалом обзивав. Тим більше, що пригорнулася до оголених грудей чоловіка, який їй дуже подобався, якого покохала, але не могла зізнатися, бо боялася стати для нього черговою іграшкою. 

Не знаю, дорогі мої читачі, може дракон якісь свої драконячі чари використовував зараз, а може, їх потягнуло одне до одного з невимовною силою, але почали вони знову цілуватися так, що аж іскри полетіли!

Все-таки обоє мали на тілі знаки, які проявилися недарма.

І от якраз той знак на руці дракона Анжеліка і в цей момент помітила. Дивилася лише на плечі та груди, а тут зиркнула на руки. І похолола. Згадала про своє дивне тату! Про те, що дракон її волю обмежує! Оцим знаком!

Штовхнула вона тоді його а оголені груди, відскочила на крок, поправила окуляри, які з носа на лоб заповзли, і крикнула: