Жозе Сарамаго - Прозріння

вони заслуговують, поводяться як смертельні вороги цієї єдності, й тому над мирним суспільством, яке ми мали до сьогодні, нависла жахлива загроза громадянського протистояння з непередбаченими наслідками для майбутнього батьківщини, уряд першим зрозумів прагнення до свободи, що знайшло свій вираз у спробі покинути столицю, здійсненій тими, кого він завжди визнавав як патріотів найчистішої води, тих, хто в найтяжчих обставинах діяли чи то в процесі голосування, чи то у своєму повсякденному житті як справжні й непідкупні захисники законності, у такий спосіб відновлюючи й оновлюючи найкращі характеристики давнього легіонерського духу, чесного й поставленого на службу громадському добру, його традиціям, рішуче обернувшись спиною до столиці, об’єднаних содома й гоморри нашого часу, в такий спосіб вони продемонстрували бойовий дух, гідний найвищої похвали і визнаний урядом, маючи на увазі національний інтерес у його глобальності, уряд вірить і в цьому розумінні закликає до роздумів передусім тих, до кого я тепер звертаюся, тисячі чоловіків і жінок, які протягом годин із тривогою чекали пояснювального слова від людей, що відповідають за долю вітчизни, повторюю, уряд вірить, що переможними діями, які найбільше пасують до нинішньої ситуації, буде негайна реінтеграція цих тисяч осіб у життя столиці, повернення до своїх домашніх вогнищ, бастіонів законності, домівок опору, бастіонів, де незаплямована пам’ять предків спостерігає за діями своїх нащадків, уряд, я знову повторюю, вірить, що ці резони, щирі та об’єктивні, які передаються серцем до рук, мають бути зважені тими, хто у своїх автомобілях слухає це офіційне повідомлення, причому треба взяти до уваги, що на матеріальні аспекти ситуації треба зважати менше в розрахунках, у яких переважають духовні цінності, уряд користується з нагоди, аби заявити, що йому відомо про існування плану пограбування покинутих домівок, який, до речі, згідно з останніми відомостями, вже почав реалізовуватися, як повідомляється в листі, котрий мені щойно передали, в цю мить, коли ми обговорюємо свою ситуацію, уже вчинено напад на сімнадцять будинків, цілком розграбованих, отже, дорогі співвітчизники й співвітчизниці, задумайтеся про те, що ваші вороги не втрачають часу, лише кілька годин минуло відтоді, як ви покинули свої оселі, а вже вандали повиламували двері у ваших домівках, уже варвари й дикуни розкрадають ваше добро, й лише від вас залежить, чи ви встигнете уникнути більшого нещастя, проконсультуйтеся зі своєю совістю, знайте, що уряд нації перебуває на вашому боці, й тепер вам залишається вирішити, перебуваєте ви чи не перебуваєте на боці уряду нації. Перш ніж зникнути з екрана, міністр внутрішніх справ устиг кинути погляд у бік камери, на його обличчі був вираз упевненості й чогось дуже схожого на виклик, але треба було бути втаємниченим у справи цих небожителів, щоб точно витлумачити цей швидкий погляд, тому прем’єр-міністра він не обманув, для нього це було тим самим, якби міністр внутрішніх справ подивився йому у вічі, Ви, пане, що вважаєте себе таким обізнаним у тактиці та стратегії, не змогли б виступити краще. Так воно й було, прем’єр мусив це визнати, але спочатку треба було дочекатися результатів. Картинка на екрані телевізора повернулася до гелікоптера, він знову пролетів над містом, у якому вишикувалися нескінченні колони автомобілів. Протягом тривалих десятьох хвилин унизу під вертольотом не відбувалося ніякого руху. Репортер намагався якось заповнити час, уявляв сімейні наради, що відбувалися в автомобілях, нахваляв виступ міністра, засуджував тих, хто грабував квартири, закликав застосувати проти них усю суворість закону, але було очевидно, що його потроху опановувала тривога, ставало все більше очевидним, що слова уряду впали на сухий ґрунт, хоч він, чекаючи, що в останню мить станеться чудо, й не наважувався це визнати, але будь-який телеглядач, що мав досвід дешифрування телепередач, не міг не помітити розгубленість бідолашного журналіста. Але нарешті таке жадане, таке омріяне чудо відбулося, бо коли гелікоптер пролітав над хвостом однієї з колон, останній автомобіль почав розвертатися, а за ним зробив півоберта й той, який був попереду останнього, а потім стали розвертатися і наступний, і наступний, і наступний. Репортер скрикнув від ентузіазму, Дорогі телеглядачі, ми з вами спостерігаємо справді історичну подію, бачимо, як люди зі зразковою дисципліною підкоряються закликові уряду, демонструючи громадянську свідомість, яка буде записана золотими літерами в анналах столиці, люди почали повертатися додому, в найпереконливіший спосіб покінчивши з тим, що могло перетворитися на конвульсії або, як мудро зауважив пан міністр внутрішніх справ, принести непередбачені наслідки для майбутнього нашої батьківщини. Від тієї миті лише протягом кількох хвилин репортаж став набувати істинно епічної тональності, перетворивши повернення збитих із пантелику десятьох тисяч на переможну кавалькаду валькірій, замінивши ксенофонта вагнером, перетворивши на запашні пожертви богам олімпу та вальгалли смердючий дим, який вилітав із вихлопних труб автомобілів невдалої втечі. На вулицях уже з’явилися бригади репортерів як із газет, так і з радіо, і кожен із них намагався бодай на мить затримати якийсь з автомобілів для того, щоб узяти безпосереднє інтерв’ю у пасажирів, послухати, які почуття опанували їх, коли довелося примусово повертатися додому. Як і слід було сподіватися, вони почули від кожного слова розчарування, зневіри, гніву, бажання помститися, не вийшло виїхати з міста тепер, виїдемо іншого разу, усі запевняли у своїх почуттях патріотизму, у своїй вірності партії, нехай живе партія правих, нехай живе партія центру, від невдалих утікачів погано пахло, вони були роздратовані тим, що протягом усієї ночі їм не пощастило заснути бодай на хвилину, заберіть фотоапарат, ми не хочемо фотографуватися, одні погоджувалися, інші не погоджувалися з аргументами уряду, щодо завтрашнього дня панував певний скептицизм, боялися репресій, лунала критика на адресу ганебної апатії представників влади, Влади у місті немає, нагадував їм репортер, Коли виникають проблеми, то влади немає, але насамперед у вічі впадала глибока стурбованість невдалих утікачів долею майна, залишеного у своїх оселях, до якого пасажири автомобілів думали повернутися лише тоді, коли заколот білобюлетенників буде остаточно придушений, а тепер вони були переконані, що розграбовані не сімнадцять помешкань, а набагато більше, розграбовані до останнього килима, до останнього глечика. Гелікоптер показував тепер згори, як ті автомобілі та фургони, які раніше були в колонах останніми, тепер першими в’їхали до міста, розгалужуючись мірою того, як проникали у близькі до центру квартали, як, починаючи від певного моменту, було вже неможливо зрозуміти, які автомобілі намагалися виїхати з міста, а які залишалися в ньому. Прем’єр-міністр зателефонував президентові, й розмова між ними майже виключно складалася зі взаємних привітань, Ці люди мають у своїх жилах не кров, а рідку водичку, дозволив собі зневажливо промовити керівник держави, якби я був