Леді Анет - Магиня серед драконів , Леді Анет

Раптом у ванні почала набиратися вода.

Я перелякано затряслася, намагаючись вибратися, але дракон тримав дуже міцно.

— Леон, ми захлинемося! — у паніці вигукнула я.

— Не захлинемося, — «заспокоїв» він. — Так треба, щоб перейти в наступну кімнату.

— Ти не дав мені дочитати підказку, — сердито докорила я. — А що, якщо ти помилився?

Вода набиралася швидше. Ще кілька миттєвостей, і ми не зможемо говорити.

— Просто довірся мені, — тихо проговорив Леон.

Його голос викликав у мені відчутну хвилю тепла, через що навіть крижана вода вже не здавалася такою холодною. Будучи прижатою до його грудей, я чула, як спокійно б’ється потужне серце дракона, і цей звук мене заспокоїв.

Я заплющила очі, готуючись до того, що вода заллє мені ніс і вуха. Однак нічого цього не сталося. Я обережно розплющила одне око, а потім здивовано розплющила обидва. Я наче опинилася всередині повітряного міхура, куди не потрапляла рідина.

Не встигла я толком розібратися, що це було, як вода наповнила ванну цілком. А в наступну мить вода різко стекла назад у злив.

Кімната вже була іншою.

— Я ж казав, —  сказав Леон.

— А не міг одразу сказати, що в воді буде міхур з повітрям? — незадоволено буркнула я, відчіпляючись від дракона і вибираючись з ванни.

— Який міхур? — насупився дракон.

Я закотила очі і оглянулася по кімнаті. Стіни з плитки, невелика раковина в кутку і іржаве відро. Схоже, ми потрапили в справжню ванну. Тішило, що тут були двері. Сподіваюся, що ті не були зачинені. 

— Ну той, всередині якого можна було дихати під водою, — пояснила я, направляючись до виходу.

— Не розумію, про що ти.

Я незадоволено обернулась до Леона і приголомшено застигла.