Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Але, як вона розбила плем'я? Якщо мортлени безсмертні, як їх перемогти? – не розуміла Ельга.– Які шанси у нас?

–Донечко.– Оматей поклав руку на її плечі.– З усієї нашої сім'ї ти найбільше схожа на Абрахама і Деметрію. У тобі достатньо відваги, сили, рішучості... І ти ніколи не здавалася, а боролася до останнього за наш дім. Абрахам пишався б тим, яка в нього спадкоємиця.

–Але жодні підбадьорювання і віра не допоможуть мені їх перемогти!– благала вона. – Я – не вони.

–Ми повинні захистити Ґотлін.

–Чому, Деметрія не вбила їх?

–Вона не змогла.

–І ти думаєш, це під силу мені?! – здивувалася Верховна Королева. – Вона – мортленка. Здатна боротися із собі подібними. Я – ні!

–Час здійняти стяг, Ельго, – переконував її батько.

–І, що ти пропонуєш? Скликати армію на вірну смерть? У нас немає зброї, немає плану, наш ворог здатний перемогти саму смерть...

–Якщо тобі потрібна армія... – посміхнулася Джіа. – Вона в тебе є. Королівство Левів стане на захист Ґотліна.

Фару впевнено кивнув, поклавши руку на плече дружини.

–Плюсую, Джію, крижана. Армія Сердець за тебе.– відповіла Старла.

–До останнього биття серця.– кивнув Айріал.

–Острів дзеркал теж буде поруч із тобою.– кивнула Хелена.

–Зграя в ділі.– відповів Хайден.

–Морське королівство битиметься.– відповіла Ебіґейл.

–Сирени Душ із вами, Ельго.– кивнула Вайолет.

–Чорна Сакура й Орден Тигра приєднаються до захисту Ґотліна.– кивнула Мінджу, взявши Деміна за руку.

–Воїни Аталаїті допоможуть в боротьбі. Упевнений, Галеон не залишиться осторонь.– відповів Кінан.

–Хто, батько? – пирхнув Найджел. – Підемо разом, він не поступливий по понеділках.

–Ви ж... ви не знаєте, на що підписуєтеся.– хитала головою Ельга.– Загинути може будь–хто з вас.

–Ґотлін вистоїть.– відповіла Аделайн.– Це твоє військо, дочко. І всі вони щойно присягнули тобі, цінуй це.

–Що, якщо когось із нас смертельно поранять? У їхніх силах поховати нас і обернути один проти одного.– хвилювалася Ельга.

–Тоді потрібно нанести символ, який не дозволить поховати будь–кого з нас.– склавши руки на грудях, сказав Кес. – почну просто зараз.

–У нас немає часу на тату.– задумалася Анабелль.

–Хто сказав, що я про нього? – усміхнувся він, діставши з сумки тюбик перманентної фарби для шкіри.

–Будемо сподіватися, що затримаємо їх на Верхнесфері й до Ґотліна вони не дійдуть. – повідомила Тильда.

– Це наша війна, весь Ковен стане союзником Верховного Клану.–кивнула Гаала.

–Це буде найстрашнішою війною, яку знав увесь Ґотлін.– хитала головою Ельга, дивлячись, як моторно Кес завдає символ кожному, хто перебував у кімнаті.

–Тому нам і потрібні всі.– відповів Ейдан.

–Одного не розумію. Як Олімпія змогла відродити їх? – запитала Аджаала.

–Відьми Кігтя не дурні.– відповіла Містрал.– Схоже, перед смертю, вони зняли свої екзоцентри, сховавши їх для спадкоємиці. Мабуть, вони розуміли, що шепіт магії знайде Олімпію, і вона знайде в собі сили розвіяти туман Гаали і звільнити предків.

–Тобто весь цей час Кіготь підставлявся, щоб померти і бути відродженими Олімпією? – перепитала Пайпер.

–Схоже на те. – коли вона одягла їхні кільця, її кров возз'єдналася із силою Кігтя. Відчувши дух нащадків, мортлени пролили її кров на землю і знайшли силу відродитися.

–Весь цей час спадкоємицею Кігтя була не я. – усвідомила Аджаала. – Втрата пам'яті... смерть Тіордана, все це було марно.

Містрал поклала руку на плече внучки.

–Тепер, у нас немає вибору.– відповіла Ельга.– Гаало, наскільки їх затримає туман?

–Досі тримав під замком не одне століття, але оскільки останній померлий прийшов до тями майже одразу... За відродженням інших справа не встане. Гадаю, рахунок на години.

–Тоді нам потрібно вирушати. Калеріє, скликай усіх, кого з нами немає. Дітей і смертних потрібно захистити. Я за Джимом і Джиною.

Калерія кивнула.

–Через півгодини зустрічаємося на Верхнесфері. Переконайтеся, що діти в безпеці. Пітер, Кортні, Маврік, Шейла–Патрісія, Мохамед, Віто повністю на тобі. Перенеси їх у мій ліс, зараз це єдине захищене місце. Хладний народець буде чекати на них там. Аджаало, збери кошенят Арісти, їм краще бути подалі від поля бою.

–Моя королево. – вклонився Кайл. – Боюся, що малюки кастодіани іншої думки.

Ельга насупилася.

–Що ти маєш на увазі?

–Вони хочуть бути поруч із батьками.– знизав плечима Кайл.

–Вони всього лише діти! – не погодилася Ельга.

–Я думаю, пантери, навіть у вигляді кошенят, зможуть за себе постояти.– відповіла Аджаала.– Кайле, що пропонуєш?