Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Заклинання миттєвої чистоти, блискавичного лікування дрібних ран, переміщення і о! Ще я знайшла рецепт приворотного зілля!

–Олімпіє, це не забави! Немає нічого блискавичного, до чого не потрібно підходити по черзі. Ми вчимося поступово. Книжка за книжкою, кожну тему розбираємо деталізовано, крок за кроком. Організм відьми з його природною магією, стає міцнішим і достатньо готовим для вивчення наступних аспектів чаклунства. Не можна вчити вибіркові заклинання, ти просто не готова до складних, розумієш?

–Та, боже, що тут розуміти! – закотила очі Олімпія. – Ви робите неймовірне таїнство з простих книжок із магії. Нічого надто особливого в них немає.

–Ні. Так справа не піде. – Архіваріус змахнув руками, і на його столі з'явився стосик книжок із кімнати в будинку Містрал.

–Ей! Це крадіжка!

–Це повернення книжок до Інституту, звідки їх і було вилучено.– спокійно заявив викладач.

–Ви, що мене виключаєте? –обурилася дівчина.– У перший же день?

–Це попередження. Я не буду навчати відьму, ведену невіглаством, яка навіть не хоче викорінити це з себе! Ти вирушиш у Ковен. Я сповіщу твоїх рідних.

–А, ще краще, батьків у школу. Що ж, подивимося.

Вона розвернулася, крокуючи на вулицю з Інституту. Тіордан саме заходив усередину.

–О, Тіордане! – просяяла дівчина.– Оце так зустріч!

–Верхнесфера не велика. –реготнув він. – Живи і процвітай, Олімпіє.

–Еге…так–так. Як твої справи? Це дуже добре, що ми зустрілися!– вона взяла його під руку, виводячи з Інституту.

–Справді? Це ще чому? – не зрозумів Тіордан.

–О, так, я саме хотіла погуляти, але ще нікого до толку не знаю. Ти перший, кого я тут зустріла... ну, з ровесників.

–Радий, що ти трохи адаптуєшся.– задоволено посміхнувся він.– Що ж, куди хочеш вирушити?

–А давай подалі від Інституту? – озираючись, запитала Олімпія.

–Гаразд, а куди бажаєш?

–Який острівець знаходиться якнайдалі?

–Тільки руїни Кігтя, але туди ніхто не сунеться.–нахмурився хлопець.

–Жодного разу там не була. Проведеш?

–Там дуже похмуро. – насупився Тіо. – Залишки колишнього підземного замку, руїни, випалена, розламана на частини земля... Впевнена, що це вдале місце для прогулянки?

–Чому ні?

Тіордан підняв брови, виразно здивувавшись.

–Гаразд, ходімо.

Він переніс її на острів, і Олімпія усвідомила, чому сюди ніхто не ходить. Острів і справді був моторошним, він виглядав мертвим, неживим, спустошеним.

"Кіготь–Коготь, щось знайоме."– задумалася дівчина.

–А, що трапилося з цим островом? – запитала вона, повернувшись до Тіордана.

–Тут жив ворожий клан. Стародавні відьми, були першими з нашого виду в Ґотліні. Довгий час мучили людей, потім Абрахам вигнав їх на острів і запечатав його. Ковен був встановлений, як вищий відьомський суд, вони керували Верхнесферою, але Кіготь все одно вставляв палиці в колеса. Одного разу Ельга висунула попередження, якщо Ковен і Сонцедім надумають знову напасти на Ґотлін або будь–яку іншу державу, Ельга засудить їх до розформування...

–І судячи з розламаного на клаптики острова, вони все ж таки вирішили напасти. І це зробила Ельга? Сама?

–Вона була сильнішою і швидшою за них, тому не дозволила їм навіть покинути острів і спуститися. Вони просто були вбиті на місці. На Сонцедомі вона тільки зруйнувала замок, начаклувавши на його місці луг.

–Я буваю на Сонцедомі досить часто, там дуже гарно. Там гармонія. Повне єднання людини з природою, ельфами і дивним народцем. Ельга стерла їм пам'ять про війну, вони просто живуть так само, як до Касії та Астійського. Є, звісно, натовп ельфів, що заліз у підпілля, але якось раз Старла провела велику бесіду, і вони перехотіли нападати. Взагалі, кумедна політика... зруйнувати все вщент і стирати пам'ять... – реготнула Олімпія.

Тіордан уважно подивився на дівчину, вона зазначила про себе, що його очі виглядали нереалістичними, але від того прекрасними.

–Відьмам вона пам'ять стирати не стала. – повільно відповів він. – І острів не відновила.

–Чому? – не зрозуміла Олімпія.

–Це нагадування.– відповів Тіо, глянувши на зламані колони колись цілісного палацу Кігтя, збудованого донизу головою.

–Про що, про війну?

–Про те, що буде, якщо хтось ще вирішить кинути виклик Верховній Королеві.–Тіордан на мить заплющив очі.

–Так... Ельга вміє навести страху. – підняла брови Олімпія.

–Я не уявляю, як можна в принципі розраховувати на швидку розправу з королевою.– похитав головою хлопець.

–Чому?

–А не зрозуміло? – він махнув рукою на руїни. – Вона надто сильна. Плюс, її підтримують усі держави, якимось чином Ельга стала першою Верховною Королевою після Абрахама, яка зуміла об'єднати всі держави навколо замку Ґотліна.