Ольга Обська - Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська

Малятко кивнуло. Було видно, що в її кучерявій голівці відбувається інтенсивна робота думок.

— Ну а поки потрібно повернутися до притулку. Ти ж знаєш дорогу? Покажеш мені, щоб і я знала, інакше як я буду приходити до тебе в гості?

— Він тут зовсім поряд, — пожвавилася дитина.

Весь той час, поки Яна розмовляла з Жанетт, Кузя доброзичливо крутився поруч. І, певна річ, не відпустив двох дівчат самих гуляти нічним містом без нагляду — відправився разом із ними. Навіть більше — він поважно йшов попереду, а Яна і Жанетт, тримаючись за руки, — слідом.

Йти дійсно було недалеко. Хоча що тут, в Тре-Скавелі, буде далеко? В цьому милому маленькому містечку все поруч — на відстані витягнутої руки.

Дорогою Жанетт розповідала про життя в притулку. Дітей небагато — всього дванадцять. За ними наглядають дві Матінки, які змінюють одна одну. Ізидора — сердита, а Ліліет — добра.

— Вона така добра, така добра, найдобріша в світі, — поділилася Жанетт. — Їй я теж снюся, тільки вона на мене все одно не сердиться. Вона мені сказала, що я хоч і кажу в її сні неприємні речі, але вони правдиві. А на правду сердитися не можна.

Вже потім, коли поверталася назад, Яна роздумувала над словами дівчинки. Яке дивне на ній прокляття — бути в чужих снах і говорити неприємну правду. А може, це зовсім і не прокляття? Адже дійсно, важко уявити, щоб такого милого янгола хтось прокляв. Це ж якою треба бути безсердечною свинею? А якщо на Жанетт нема прокляття, то, можливо, навпаки, в неї рідкісний дар? Просто вона ще не вміє ним керувати...

Звісно, після таких нічних пригод швидко заснути не вдалося. Яна до ранку майже не стулила очей. Весь час думала про те, як допомогти Жанетт. На вивчення артефакторної справи, якщо навіть присвячувати цьому весь вільний час, піде не один місяць. А Яна все ж сподівалася, що їй вдасться найближчими днями здійснити зворотний обмін з двійником. Хоча кого вона обманює? Кількох днів їй явно не вистачить. Йдеться як мінімум про тиждень, не менше.

Під ранок Яна все-таки заснула. Але безсонна ніч далася взнаки. Проспала вона до пізнього ранку і, може, прихопила б ще пару годинок дня, але її розбудив делікатний стукіт у двері.

— Доброго ранку, муазіль Вів'єн, — привітав Боніфас. – Пробачте, що турбую, але до вас хлопець, який запевняє, що він ваш близький родич.

Яна як ошпарена підскочила з ліжка. Який ще хлопець, який близький родич? Хіба у Вів'єн є брат???

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно