Тая Смоленська - Право на другий шанс, Тая Смоленська

Глава 29

Артем 
 
Я думав що давно перекреслив своє минуле. Ті дні, коли старався для однієї єдиної жінки. Я думав, вона нікуди від мене не дінеться, але як же я помилився.                
 
Першою думкою, коли вона повідомила що йде від мене було - вбити. Придушити її, щоб не дісталася нікому. Тому що варто подумати, що до неї буде торкатися хтось інший, як зсередини піднімалася такий гнів, що стримати його насилу вистачало сил. 
 
Вона пішла від мене і будинок спорожнів. Я розніс там майже все. Особливо нашу подружню спальню. А ще стіл в кухні, на якому ми так часто займалися непристойностями. Я закрив очі на те що вона зняла гроші з банківського рахунку, залишив їй машину, аби скоріше розлучитися і ніколи більше її не бачити. 
 
Я тоді якраз познайомився з Алісою, пам'ятаю картав себе за необачний вчинок. Обручку забув у ванній на раковині так поспішав на роботу і не зізнався їй відразу що одружений. 
 
Аліса дочка якоїсь давньої подруги матері, прилетіла у справах до нашого міста і мати попросила мене допомогти їй , показати місто. Аліса недвозначно натякала на продовження нашого знайомства, а я все дивився на її довгі ноги, молоде гарне обличчя, витончені пальчики і диявол повільно схиляв мене на свою сторону.                
 
Совість з'їдала. Я ж до цього моменту жодного разу не зраджував дружині, навіть думки такої в голову не закрадалося. А тут як біс поплутав. Мабуть, хтось зверху натякав, що скоро я стану рогоносцем і це не порядок. Варто виправити таку справу. 
 
А тепер у Поліни є дитина. Дочка. Про яку ми з нею так мріяли будучи в шлюбі. І це мене чомусь неймовірно злить. Втискаю педаль газу в підлогу і насилу стримую себе від того, щоб не повернутися назад і струснути її гарненько за плечі.

Запитати, чи варто було воно того? Йти ось так до чоловіка, який вкінці кінців залишив їх з дочкою одних. Чи варте було те життя, яке я їй забезпечував, того що у неї є зараз.    
 
Хоча що питати? Звичайно ж варте. Адже у неї є дочка. А зі мною не вийшло. Це практично вбиває мене. Ріже гострим ножем по шматочках.                            
 
Я заїжджаю в гараж, машини Аліси у дворі немає. Це добре. Бачити зараз нікого не хочу. Переступаю поріг будинку і на зустріч відразу ж вибігає блохастенепорозуміння, яке хтось назвав собакою. 
 
- Лючія, фу, - відганяю чихуахуа від себе, яка переїхала в цей будинок разом з Алісою.

Будинок, до речі, новий. В той я не зміг привести свою нову дружину. Там все нагадувало про іншу жінку. Навіть плитка у ванній, яку вона виписувала з якихось каталогів.           
 
А ще у нас з'явилася домробітниця, кухарка, садівник. І якщо з останніми двома змиритися я міг, то присутність іншого персоналу в будинку виводило з себе. Я був надто консервативних поглядів і мені не подобалося, що до моїх трусів торкається інша жінка, прасує їх і складає в шафу. Я не так багато вимагаю від Аліси, невже деяку домашню роботу вона не могла взяти на себе?   
 
А варто її за щось відчитати, як відразу ж біжить і скаржиться моєї матері. Та, на мій подив, стає на її бік. Що дратує ще більше. Тому що коли я був одружений на Поліні, вона не одобрювала мій вибір, проїла лисину в голові і постійно вчила її як жити. В кухні не прибрано, в однієї з сорочок гудзик відірваний, ну і що що стара!

До сих пір пам'ятаю ці її випади в сторону Поліни, незважаючи на те, що я не раз просив матір відстати від неї. 
                     
Після розлучення вона лише кілька разів згадала про мою колишню дружину. В основному порівнюючи її з Алісою, яка в очах матері сущий ангел.             

- Найняла прислугу? Ну правильно, важливо вміти розпоряджатися і командувати, та й грошей у нас багато, не бідуємо, а то що це всякі депутати і бізнесмени будуть шепотітися за кутом, що Алісочка сама посуд миє і прибирає, - бурчала мати на моє невдоволення дружиною. 
 
А одного разу вона сказала що бачила Поліну в торговому центрі, вагітну і з іншим чоловіком. Після цього я напився, та так сильно, що вигнав з дому і матір, і дружину. Більше ім'я Поліни в нашому будинку не вимовлялося. Напевно, тому я не був настільки шокований, коли дізнався що у неї є дочка. Хоча, правду кажучи, до кінця сподівався що мати помилилася. 
        
І ось зараз Поліна знову вторглася в моє життя. І спогади запаморочили голову.        

Я раптом згадав її сніданки вранці, запах свіжих випрасуваних сорочок, її сміх, наші вечері. Щось прокинулося в глибині душі і стало сумно. Від того, що так більше не буде. У що взагалі перетворилося моє життя? Якого біса я вдруге одружився? Що і кому хотів довести? Поліні давно плювати на мене, я ж змирився і з головою поринув у роботу. Намагався почати все заново, але чи то погано старався,  чи з дружиною знову помилився. Думав, хоч діти будуть, а ні фіга.          
 
Я увійшов до кабінету, дістав пляшку віскі і хлюпнув в стакан. Зараз є проблеми серйозніше, ніж мої  не поглаженні сорочки. З Весеніним потрібно якось розібратися і забезпечити безпеку Поліни. Хотів би я подивитися на те, як її бере інший проти волі, дати урок, але не можу. Я повинен їй допомогти. А як вона зі мною буде розраховуватися за цю допомогу - придумаю.             
 
На обличчі розтягнулася задоволена усмішка. О, так, я вже передчуваю цю розплату.     
 
Щоб Микола забув про мою колишню дружину, потрібен хороший важіль тиску. Він у мене є. Але натомість доведеться продатися з потрохами. Один дзвінок і все вирішиться протягом декількох годин. 
 
Занадто велика ціна за спокій Поліни.                       
 
Але чомусь по-іншому не можу.                 

Тому беру в руки телефон і переписую номер з візитки. Номер, яким я думав ніколи не стану користуватися.                                    

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно