Тетяна Гуркало - Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало

Виявилося, щось тягнути, відчуваючи його, але не бачачи, набагато складніше, ніж піднімати важкий камінь, на якому дівчина тренувала левітацію. Майже так само неможливо, як і підняти в повітря себе, що у Томії не вийшло.

Так що довелося трохи посидіти і подумати, заодно відпочивши.

Які ті мечі на вигляд, Томія знала і намагалася тягнути їхній образ, чи що. А виходила повна дурня. Точніше, нічого не виходило. Дівчина черпала жижу, а двічі примудрилася зловити жаб. Мечі навіть не ворухнулися.

— Я їх відчуваю. Знаю приблизну відстань. Або навіть не приблизну. Знаю вагу, правда, тут треба враховувати, що бруд теж тисне зверху і… Ой, дурепа, бруд же, я просто не дотягуюсь, бо не враховую його ваги. А як її врахувати?

В левітації Томії явно не вистачало досвіду. Зате їй з надлишком вистачало впертості. І мечі вона зрештою витягла, після чого навіть частину амулетів вдалося зібрати. А куртку довелося кинути. Дівчина в якийсь момент зрозуміла, що занадто захопилася цією цікавою риболовлею і якщо стане упиратися, знову знепритомніє. І знайти її цього разу може зовсім не Латьялла.

Зітхнувши і нагадавши собі, що куртку можна пошити нову, дівчина розпхала все витягнуте по сумках і задоволена пішла далі.

Жаби, що обурено притихли, тут же почали кричати, мабуть скаржилися один одній на ненормальну дівчину в штанах. А потім з-за очеретів, що росли високою стіною, вийшов кінь. Повів вухами, хльоснув хвостом по крупу, зганяючи докучливих комах, і впевнено потрусив за дівчиною, мабуть, вважаючи, що вона зможе перевести його через болото.

А зарослий неохайною бородою чоловік з'явився, коли і дівчини, і коня вже слід вистиг. Він впевнено підійшов до того місця, над яким дуже довго просиділа Томія, ловлячи мечі. Простягнув перед собою руку, зобразив обличчям розгубленість, а потім почав лаятись на невідомих злодіїв, а трохи подумавши ще й на дурепу, яка тепер точно за все заплатить.

На його нещастя, до очеретяної стіни якраз підійшов славний хлопець, з бойовими їжаками-шукачами, що вміють йти слідом за дівчатами, яких треба врятувати. Але вони чомусь цього не розуміють і біжать незрозуміло куди. Хлопець трохи послухав, здогадався, що купу неприємностей і срібний ланцюг на шию обіцяють саме тій дівчині, що потребувала порятунку, плюнув собі під ноги, ледь не попавши в їжака, а потім примружився і неприємно посміхнувся.

А хмари комарів та інших мошок потяглися з усього болота до мужика, що лається. Трохи над ним покружляли, а потім самозабутньо атакували, оточивши його таким щільним коконом, що хлопець і їжаки пройшли повз нього, а він їх навіть не помітив. Втім, він не помітив навіть молодих магів, які теж вирішили перейти болото, бо так було ближче до портальної пошти. Та й вони не звернули особливої ​​уваги на дивну аномалію, оточену неймовірною кількістю комах.

Аномалія якраз стояла на місці, тримаючи щити і винаходячи вогняне заклинання, тож підозр не викликала.

А маги були захоплені розгляданням кінських слідів, що добре пропечаталися, і млявою суперечкою про те, чи той кінь тут пройшов, якого вони всі підозрюють.