Джеймс Хедлі Чейз - Весь світ у кишені

— Ні, — відповів Кітсон.

— Послухай, малий, ти сам не розумієш, що кажеш,— відчайдушно мовив Джипо. — Ти маєш поїхати. Маєш піти зі мною. Не думай, що ми вийдемо сухими з води. Краще облишити все зараз. Ходімо зі мною.

— Я не піду, — відказав Кітсон, не відриваючи погляду від Джинні.

Італієць здригнувся, переводячи подих.

— А я — піду. Не до добра це все. Троє людей загинуло. Ніщо не вартує таких грошей. Френк казав, що покладе до своєї кишені весь світ. А погляньте, що з ним трапилося. Тепер він у ямі, закопаний. Ви що, не розумієте? Невже ніхто з вас не розуміє? Не до добра це все. Я повертаюся додому, — він підвівся.

Блек простягнув руку вперед і взяв пістолет, що лежав у Джинні на колінах, спрямувавши дуло на італійця.

— Ти відчиниш той клятий броньовик, Джипо. А якщо не зробиш цього, я вб'ю тебе й поховаю в тому ж лісі.

Холодна нотка в голосі Еда переконала італійця, що спільник не блефує.

Джипо довго стояв там, витріщаючись на пістолет, а тоді повільно сів, розвівши руки в безпорадному відчаї.

— Добре, — італієць спав із лиця. — Ви примушуєте мене лишитися. Але попереджаю вас: нічого доброго з цього не вийде. Нічогісінько.

Блек відвів пістолет.

— Ти вже закінчив просторікувати?

— Більше мені немає чого сказати, — Джипо опустив голову. — Я вас попередив. Не забувайте. Нічого доброго з того не вийде.

Ед поглянув на Джинні та Кітсона.

— А тепер потрібно облаштуватися. Нас лишилося четверо. А це означає, що кожен отримає на п'ятдесят тисяч більше, ніж планувалося. Розділимо Френкову частку між собою. Дотримуватимемося плану й надалі. Кітсоне, ви з Джинні будете розігрувати медовий місяць. Ми із Джипо працюватимемо у фургоні. Щойно здобудемо гроші, кожен піде своєю дорогою. Всі згодні?

Двоє кивнули.

— Добре, — Блек підвівся, перетнув кімнату й, витягнувши ключ із замка, заховав його у кишеню. — На сьогодні вже все. Я йду спати, — він підійшов до Джипо й дав йому копняка. — Перелазь на крісло, товстуне. Гадаю, я заслужив на диван, — італієць стомлено переліз на крісло, доки Ед розташовувався на дивані. Знявши черевики, він звернувся до Кітсона: — У спальні є друге ліжко для тебе, новоженцю. Уперед.

Алекс був надто виснаженим, аби піднімати бучу. Він простягнувся на кріслі.

Джинні зайшла в спальню й зачинила двері. Почулося, як повернувся ключ у замку.

— Не пощастило, новоженцю, — вищирився Блек і вимкнув світло. — Здається, ти їй не до вподоби.

— Стули пельку, — прогарчав Кітсон.

II

Наступного ранку о сьомій Джинні зайшла до вітальні й підняла жалюзі, розбудивши чоловіків.

Лаючись, Блек різко сів, намацуючи долонею пістолет.

Кітсон підняв обважнілу зі сну голову й зиркнув на дівчину, коли та зайшла до кухні.

Джипо, застогнавши від болю в закляклих м'язах, потягнувся до зболілої щелепи.

Джинні гукнула:

— Час вам ховатися. На озері вже є люди.

Блек щось буркнув, підвівся й пішов у душ. За десять хвилин він повернувся, поголений і чистий.

— Іди помийся, — наказав він Джипо. — Ти тхнеш, як скунс.

Італієць похмуро зиркнув на нього й пішов до ванної. Доки він приймав душ, Джинні вже винесла у вітальню тацю зі сніданком. На таці була кава, яєчня, шинка й помаранчевий сік.

— Краще поїжте у фургоні, — сказала вона, вручивши тацю Блеку.

Злий вогник блиснув у його очах.

— Послухай, крихітко, тепер накази роздаю я, — сказав Ед, забравши тацю. — Тепер я керую бандою.

Весела зневага блиснула в її очах.

— Тут ніхто не керує, — відказала дівчина. — І Морґан не керував. Просто працюємо згідно з планом. Ми домовлялися, що ви з Джипо приходитимете в хижку тільки на ніч, а протягом дня — ховатиметеся. Якщо не хочеш дотримуватися плану, так і скажи.

— Добре, розумнице, — мовив Блек. — Ми поїмо у фургоні. Здається, ти просто чекаєш-не дочекаєшся, щоб лишитися наодинці зі своїм полюбовничком.

Джинні розвернулася й рушила на кухню.

— Відвали від неї, — підвівся Кітсон.

— Стули пельку! — гарикнув Ед. — Визирни й подивися, чи немає там нікого, а тоді відчинити фургон.

Юнак трохи повагався, а тоді вийшов на сонячне світло. Роззирнувшись праворуч і ліворуч, він переконався, що ніхто не стежить, а тоді гукнув Блека й відчинив задню стінку трейлера.

Блек і Джипо зайшли всередину.

— Легка тобі справа дісталася, селюче, — блискаючи очицями, мовив Блек. — Гуляй, дитино, поки твоя година.

Кітсон різко смикнув важіль, закриваючи Джипо й Еда у фургоні, а тоді повернувся до хижки.

Джинні саме смажила нову порцію шинки.

Алекс пішов у ванну, прийняв душ, поголився й одягнув спортивний светр і джинси. Коли він зайшов до вітальні, Джинні вже поставила тарілку з шинкою і яєчнею на стіл.

— Виглядає смачно, — незграбно мовив він. — Це для тебе чи... чи для мене?

— Я не снідаю, — лаконічно відповіла дівчина. Вона налила собі кави й умостилася в крісло, відвернувшись від Кітсона.

Хлопець сів за стіл. Він добряче зголоднів, тож хутко почав снідати, міркуючи, як добре було просмажено шинку. А яєчня — саме як він любить.

— Гадаю, нам варто кудись піти після сніданку, — сказав він. — Можемо взяти човен і поплавати озером.

— Так.

Алекса засмутила її холодність.

— Тим двом у фургоні буде важкувато, — мовив він, намагаючись розговорити дівчину. — Там немає затінку. До обіду всередині буде гарячіше, ніж у печі.

— Це їхній клопіт, — байдуже відказала Джинні.

— Ага. Як гадаєш, Джипо відчинить броньовик?

Вона нетерпляче махнула рукою.

— Звідки мені знати?

— А коли він не впорається, що робитимемо?

— Чому ти в мене запитуєш? Запитай у Блека, якщо сам не здогадуєшся.

Джинні встала і зі своєю чашкою кави рушила на кухню.

У Кітсона палало обличчя. Йому враз перехотілося снідати. Скривившись, він допив каву, поскладав тарілки й відніс їх на кухню.

— Послухай, я не хотів діяти тобі на нерви, — сказав Алекс, поклавши все на стіл. — Але ж нас мають бачити разом. Чи не могла б ти бути хоч трішечки привітнішою? Зрештою... — він змовк, шукаючи потрібні слова.

— Заради бога, іди звідси й облиш мене,